"16" лютого 2010 р. м. Київ К-14070/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Брайка А.І.
Голубєвої Г.К.
Костенка М.І.
Рибченка А.О.
секретар судового засідання Горбенко К.Л.
за участю представників згідно журналу судового засіданні від 16.02.2010 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві та першого заступника прокурора Полтавської області на постанову господарського суду Полтавської області від 22.03.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.04.2005
у справі №3/170
за позовом ЗАТ «Виробничо-торгівельна фірма «МНТ-Полтава»
до ДПІ у м. Полтаві
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідача Полтавський державний центр стандартизації, метрології та
сертифікації, м. Полтава
Регіональне управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Полтавській області
за участю прокурора Полтавської області
про визнання протиправним рішення
Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгівельна фірма "МНТ-Полтава" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000072302/0 від 15.03.2005, №0000072302/1 від 17.05.2005, №0000072302/2 від 18.07.2005, №0000072302/3 від 23.09.2005(т.1, а.с.2-8). Позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати недійсними (скасувати) спірні податкові повідомлення-рішення (т.2, а.с.18-20).
Листом №05/607 від 29.11.2005 перший заступник прокурора Полтавської області повідомив про вступ в справу №3/170 для захисту інтересів держави на стороні відповідачів (т.2, а.с.41).
Постановою господарського суду Полтавської області від 22.03.2006, яку залишено без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.04.2005 у справі №3/170, позовні вимоги задоволені частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві №0000072302/2 від 18.07.2005, №0000072302/3 від 23.09.2005 за якими позивачу визначено податкові зобов'язання з платежу - акцизний збір в загальній сумі 2 921 232,00 грн., в тому числі основний платіж -1 460 616,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -1 460 616,00 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням судів першої та другої інстанцій ДПІ у м. Полтаві та перший заступник прокурора Полтавської області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.
Касаційні скарги вмотивовані тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 16.07.2004 по 10.03.2005, ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову документальну перевірку правильності нарахування та сплати акцизного збору ЗАТ ВТФ "МТН-Полтава" за період з 01.06.2001 по 31.05.2004.
За результатами перевірки складено акт №93/23-6/25158009 від 11.03.2005 (т.1, а.с.13-32), в якому зазначено про несплату позивачем акцизного збору на підакцизний товар - бензин газовий стабільний (ТУ У 320.23276153.002-99) і компонент палива дизельного (ТУ У 23.2-00149943-542-2001) за період, що був охоплений перевіркою, чим порушено п."а" ст. 2 та п."а" ст. 3 та ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.1992 №18-92, в результаті чого ним занижено суму акцизного збору на 3 649 601,00 грн.
На підставі акту №93/23-6/25158009 від 11.03.2005 ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072302/0 від 15.03.2005, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з платежу - акцизний збір в загальній сумі 6 680 290,00грн., в т.ч. основний платіж -3 340 145,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -3 340 145,00 грн. (т.1, а.с.9).
За результатами розгляду первинної скарги позивача, поданої в порядку апеляційного узгодження податкового боргу, яка залишена без задоволення, ДПІ у м.Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072302/1 від 17.05.2005, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з платежу - акцизний збір в загальній сумі 6680290,00 грн., в т.ч. основний платіж - 3340145,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 3340145,00 грн. (т.1 а.с.10)
За наслідками повторного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПА у Полтавській області від 13.07.2005 №1164/10/25-017 податкові повідомлення-рішення №0000072302/0 від 15.03.2005 та №0000072302/1 від 17.05.2005 частково скасовані, прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві №0000072302/2 від 18.07.2005 (т.1, а.с.11, яким ЗАТ ВТФ „МТН-Полтава" визначено податкові зобов'язання з платежу-акцизний збір в загальній сумі 2 921 232,00 грн., в т.ч. основний платіж -1 460 616,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -1 460 616,00 грн., тобто сума донарахувань зменшена.
Скарга позивача до ДПА України, відповідно до рішення від 15.09.2005 №8909/6/25-0515, залишена без задоволення, а ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072302/3 від 23.09.2005, яким ЗАТ ВТФ „МТН-Полтава" визначено податкові зобов'язання з платежу-акцизний збір в загальній сумі 2 921 232,00грн., в т.ч. основний платіж -1 460 616,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -1 460 616,00 грн. (т.1, а.с.12).
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
У відповідності до "а" ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" №18-92 від 26.12.1992, платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику.
Об'єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.
Законом України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" №313/96-ВР від 11.07.1996 затверджені ставки акцизного збору на товари за описом та кодом згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів, що протокол випробувань №227 від 30.09.2003 (т.2, а.с.34-37) та експертний висновок Торгово-промислової палати України №2515/08.2-8 від 10.06.2004 (т.4, а.с.27), якими ДПІ в м. Полтава обґрунтовує спірні рішення, не є достатніми доказами того, що виготовлені та реалізовані позивачем нафтопродукти відносяться саме до підакцизних товарів.
Продукція виготовлялася ЗАТ ВТФ „МТН-Полтава" при наявності передбаченої законодавством технічної документації, зокрема: ТУ У 320.23276153.002-99 „Компонент автомобільного бензину. Бензин газовий стабільний", розроблених ТОВ „Пасіпол" та узгоджених з УкрНДІНП „МАСМА" 03.08.1999 та зареєстрованих УкрЦСМ 06.09.1999 за №096/002338, та змінами №1 та №2 до них, ТУ У 23.2-00149943-542-2001 „Компонент палива дизельного", розроблених відділом стандартизації та відділом нафтопереробки і нафтохімії УКР НДІНП „МАСМА", затверджених УкрНДІНП „МАСМА" 25.12.2001 та зареєстрованих УкрЦСМ 24.01.2002 за № 081/026071, технологічного регламенту установки по переробці газового конденсату потужністю 12 тис. тонн на рік.
Згідно зазначених технічних умов компонент автомобільного бензину - бензин газовий стабільний використовується як одна серед інших складових для приготування автомобільних бензинів, компонент палива дизельного використовують як складову для виготовлення дизельного та котельного палива.
Даним видам продукції визначено код по УКТ ЗЕД: 271112990 - бензину газовому стабільному; 2710007400 - компоненту палива дизельного (за експертним висновком Київської торгово-промислової палати №К-1301 від 05.03.2002, за якими вони не підпадають під дію Закону України від 11.07.1996 року №313/96-ВР „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)", про що може свідчити також і рішення ДПА у Полтавській області від 13.07.2005 за результатами розгляду повторної скарги (т.1, а.с.122).
В травні 2003 року Полтавським державним центром стандартизації, метрології та сертифікації за наслідками проведеної перевірки підтверджена, відповідність продукції позивача ТУ У 23.2-00149943-542-2001 та ТУ У 320.23276153.002-99 (т.3, а.с.36).
Судова колегія Вищого адміністративного суду України поділяє думку апеляційного суду, що наявність на продукцію, яка виготовлялася ЗАТ ВТФ „МТН-Полтава" в перевіряємий період, взаємовиключних висновків ТПП щодо віднесення до коду УКТ ЗЕД, і не можливість відповідачем обґрунтувати переваг одних висновків над іншими, свідчить про відсутність підстав застосовувати в якості належного доказу саме експертного висновку Торгово-промислової палати України від 10.06.2004 №2515/08.2-8 (т.4 а.с.27).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, в червні 2004 року позивач, відповідно до Змін №2 до ТУ, виготовляв продукцію, яка по своїм хімічним властивостям не співпадала з продукцією, яка була відібрана в якості контрольних зразків №3 і №4, зазначених в протоколі №227 від 30.09.2003р.
На час розгляду справи контрольні зразки продукції №3 і №4, на підставі яких торгово-промислова палата України надала експертний висновок №2515/08.2-8 від 10.06.2004р., не збереглись (т.5, а.с.108, 179).
В зв'язку з цим, з метою встановлення до яких хімічних речовин відносилися зразки продукції №3 і №4 зазначені в протоколі випробувань № 227 від 30.09.2003, була призначена експертиза речовин, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.
Відповідно до Комплексних висновків з досліджень нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів і товарознавчих досліджень №9687/9688 отриманих результатів випробовувань, зазначених в протоколі №227 від 30.09.2003 не достатньо для визначення товарних характеристик та для віднесення зразків до конкретної групи, товарної позиції, товарної під позиції, товарної категорії та товарної підкатегорії, та для визначення коду УКТЗЕД відповідно правил інтерпретації з Закону України „Про митний тариф України" №2371-ІІІ від 05.04.2001 (стор.5 Висновку №9687/9688).
За висновком експертів при випробуванні зразків були проведені не всі дослідження передбачені відповідними Технічними умовами. Зокрема, всупереч ТУ У 23.2-00149943-542-2001, при досліджені зразка №3 не визначено тиск насичених парів, не проведено випробування на мідній пластині, не встановлено наявність важких вуглеводів та механічних домішок і води. Всупереч ТУ У 320.23276153.002-99, при дослідженні зразка №4 не визначено метановий індекс, температуру застигання, температуру спалаху в закритому тиглі, масову частку сірки, не проведено випробування на мідній пластині, не визначено концентрація фактичних смол, кислотність, йодне число, зольність. Коксівність, коефіцієнт фільтрованості, вміст механічних домішок та води.
Викладене дає підстави для висновку про те, що випробування на відповідність спірної продукції проведено з порушенням вимог існуючої на момент випробувань нормативної документації, що призвело до неповноти дослідження, а також неможливості достовірно визначити до якої саме речовини відносяться зразки №3 та №4 на підставі результатів випробувань, зазначених в протоколі випробувань №227 від 30.09.2003, складеним Випробувальним центром нафтопродуктів "10 Хіммотологічного центр" Міністерства оборони.
Враховуючи наведене, судами вірно зазначено, що лист "10 Хіматологісного центру" від 16.03.2006, про те що під час складання зазначеного протоколу було помилково зазначено не той ГОСТ (т.5 а.с.118), не впливає на доказову базу по справі.
Враховуючи викладене, судова колегія касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів, що Протокол 10 Хіммотологічного центру №227 від 30.09.2003 та експертний висновок №2515/08.2-8 від 10.06.2004 не є належними доказами виготовлення та реалізації позивачем підакцизних товарів, тим більше в обсягах зазначених в акті перевірки №93/23-6/25158009 від 11.03.2005.
Крім того, як встановлено судами та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, відповідно до акту перевірки від 11.03.2005 року нарахування акцизного збору проводилося за період з 01.06.2001 по 31.05.2004. ТУ на компонент автомобільного бензину - бензин газовий стабільний введені в дію з 06.09.1999.
Відповідно до акту про результати комплексної документальної перевірки ДПІ у м.Полтаві, щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства, №1286/23-019/23-6 від 15.12.2003 - за період з 01.07.2000 по 30.06.2003 порушень позивачем податкового законодавства зі сплати акцизного збору виявлено не було (т.2, а.с.72-137).
Тобто, відповідачем двічі проводилася перевірка одного і того ж питання за майже один і той же період господарювання, але зазначені перевірки дали протилежні результати.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів, що вказана обставина також свідчить про необґрунтованість спірних рішень.
Також обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що відповідно до положень ст. 6 - 9 Закону України „Про стандартизацію" №2408-ІП від 17.05.2001 та п. 2.1 Положення про технічний комітет із стандартизації продуктів нафтопереробки та нафтохімії ТК-38, саме технічні комітети стандартизації є повноважною установою щодо здійснення експертизи продукції позивача на відповідність технічним умовам.
Торгово-промислова палата України, з огляду на п. 1 ст. 1 та п. 2 ст. 4 Закону України „Про торгово-промислові палати в Україні", не є органом уповноваженим вирішувати спірні питання щодо кодифікації та стандартизації продукції нафтопереробки та нафтохімії.
У відповідності до листа-відповіді 10 Хіммотологічного центру Регіональному управлінню ДААК ДПА України в Полтавській області від 19.12.2003 за №1277, яким адресату повідомляється, що Полтавський державний центр стандартизації, метрології та сертифікації не є організацією, що проводить експертизу нафтопродуктів та не може робити висновки подальшого використання продукції, що була надана на випробування в зразках №3 та №4 (т.4 а.с.28).
Посилання відповідача, на зустрічні перевірки контрагентів позивача, відповідно до яких продукція позивача нібито була придатна та використовувалася для заправки автомобільного транспорту (стор.9 Акту перевірки від 11.03.2005), також не можуть вважатися доказом того що всі обсяги продукції ЗАТ ВТФ „МТН-Полтава", які вказані в акті перевірки, відносяться саме до підакцизних товарів.
Факт того, що в даному випадку на продукцію існують розроблені за встановленою процедурою ТУ та присвоєні коди по УКТ ЗЕД: 271112990 та 2710007400, відповідно до яких, продукція (товарна група) не підпадає під дію Закону України „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" №313/96-ВР від 11.07.1996, підтверджує висновок судів про те, що ДПІ в м. Полтава не мала законних підстав для видання спірних податкових повідомлень-рішень.
Отже, рішення судів про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві №0000072302/2 від 18.07.2005, та №0000072302/3 від 23.09.2005, за якими позивачу визначені податкові зобов'язання з платежу - акцизний збір в загальній сумі 2 921 232,00 грн., в тому числі основний платіж -1 460 616,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -1 460 616,00 грн. є законним та обґрунтованим. Відмова ЗАТ ВТФ „МТН-Полтава" в позові про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Полтаві №0000072302/0 від 15.03.2005 та №0000072302/1 від 17.05.2005 також є правомірною, оскільки відповідно до підпункту „б" пп. 6.4.1 п. 6.4. ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ вказані податкові повідомлення -рішення скасовані, внаслідок їх адміністративного оскарження.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційних скарг не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.
З огляду на викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги ДПІ у м. Полтаві та першого заступника прокурора Полтавської області на постанову господарського суду Полтавської області від 22.03.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.04.2005 у справі №3/170 слід залишити без задоволення, а рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційні скарги ДПІ у м. Полтаві та першого заступника прокурора Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Полтавської області від 22.03.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.04.2005 у справі №3/170 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийМ.О. Федоров
СуддіА.І. Брайко
Г.К. Голубєва
М.І. Костенко
А.О. Рибченко