Справа № 212/8643/24
2-а/212/73/24
22 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
у складі головуючого - судді Чорного І.Я.,
за участю секретаря судового засідання Майданик М.Є.
представника позивача Заборського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
03 вересня 2024 року представник позивача Заборський О.В., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 (далі- Позивач), звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( далі- Відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що 23.11.2023р. представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 на ОСОБА_1 було виписано повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з терміном прибуття - 04.12.2023 рік на 08:00 30 серпня 2024 року, відносно Позивача Відповідачем була винесена постанова № 450 про накладення адміністративного стягнення по справі адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено стягнення у сумі 17 000,00 грн. Постанова складена на підставі протоколу №450 від 21 серпня 2024 року. Відповідно до постанови, Позивач маючи обов'язок з'явитися за викликом у визначений день та час не з'явився, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період дії воєнного стану. При складанні протоколу Позивач присутнім не був, протокол разом з постановою отримав 30.08.2024 року. Вказану постанову представник позивача вважає незаконною, оскільки вона була складена без участі Позивача, з пропущеним строком для складання адміністративного протоколу та постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та на підставі законодавства, яке не діяло під час вчинення Позивачем адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене представник позивача просить вищевказану постанову скасувати, провадження у справі закрити та стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 605,60 грн.
Ухвалою суду від 06.09.2024 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного провадження та призначено справу до судового розгляду з повідомленням сторін.
08 жовтня 2024 року представник відповідача - ОСОБА_2 подала до суду відзив у якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що дії щодо винесення спірної постанови є законними, так як ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, 23.11.2023 року на підприємстві АТ «Кривбасзалізрудком» отримав під особистий підпис повістку про виклик на 04.12.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08:00 год, однак у визначений термін не прибув, про причини неявки не повідомив. Відповідачем були здійснені усі можливі дії, щодо розшуку Позивача для притягнення його до адміністративної відповідальності. Неприбуття Позивача за повісткою довгий час, унеможливлювало його притягнення до адміністративної відповідальності згідно ст.38 КУпАП. Зазначає, що Позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 17.08.2024 року, отже правопорушення вчинене позивачем є триваючим. У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, однак представником подано заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, про місце, дату та час судового розгляду повідомлена належним чином, скористалась правом на подачу відзиву на позов.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 450 від 21.08.2024 року позивач ОСОБА_1 23.11.2023 року під особистий підпис отримав повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з терміном прибуття - 04.12.2023 року на 08:00 год. Проте, у встановлений термін військовозобов'язаний ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, про причини неявки не повідомив, будь-яких інших відомостей про себе не надавав.
В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 не прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строки які були встановлені у отриманій ним під особистий підпис повістці, порушив норми закону, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1 п. 2 Правил обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів які встановлені в Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, п. 2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 22.08.1991 року за, що передбачено відповідальність відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Як вбачається із постанови за справою про адміністративне правопорушення № 461 від 30.08.2024 року ОСОБА_1 повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 терміном прибуття - 04.12.2023 року на 08:00 год, однак не прибув у встановлений термін, відповідно начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн.
Відповідно до копії розписки, ОСОБА_1 повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 04.12.2023 року на 08:00 год отримав 23.11.2023 року отримав під особистий підпис.
Судом також встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не був присутній, копію постанови йому не було вручено в день розгляду.
З встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері організаційно-правових засад мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні та відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, військовий обов'язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, які регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року№ 3543-XII із змінами та доповненнями, відповідними положеннями Кодексу про адміністративні правопорушення.
Положеннями ч.ч. 1-4 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами ч.2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини 3 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № від (в редакції, яка діяла на дату вчинення адміністративного правопорушення) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по нині.
Отже, в день, коли позивач мав з'явитися до відповідного органу по розпорядженню, а саме 04.12.2023 діяв особливий період.
Станом, на 04.12.2023 діяла редакція статті 210-1 КУпАП, відповідно до якої у частині 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Натомість, редакція ст.210-1 КУпАП, яка містить частину 3, яка посилює відповідальність за невиконання приписів п. 1 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» набрала чинності 19 травня 2024 року. Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за тягне за собою адміністративну відповідальність - накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім цього, визначальним для кваліфікації дій позивача в частині порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 саме 04.12.2023 року за повісткою. Відтак, саме 04.12.2023 року є датою вчинення адміністративного правопорушення, проте постанову про адміністративне правопорушення було складено лише 30.08.2024 року.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не врахував, що на момент інкримінованого правопорушення діяла редакція статті 210-1 КУпАП, яка не містила в собі частину третю.
З огляду на це, притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП (яка набула чинності 18.05.2024) не можуть бути застосована до позивача, оскільки, як було встановлено судом, датою вчинення правопорушення у даному випадку є 04.12.2023 року, на момент якого діяла редакція ст.210-1КУпАП від 14 жовтня 2023 року. Відтак, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не має зворотної дії в часі, за якою, за вказаних обставин, особа не може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Щодо порядку розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Згідно ч.4 ст.283 КУпАП, постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05 січня 2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 4. вищевказаної Інструкції під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст статті 63 Конституції України та роз'яснюються права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.
Пунктом 6 Інструкції передбачено, що до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 14 Інструкції передбачено, що постанова відповідно до статті 285 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.
Вищевказаних вимог під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , в порушення вимог Інструкції, відповідач не дотримався.
Щодо строків притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, слід зазначити, що на думку суду, у даній справі строки притягнення до адміністративної відповідальності за оскаржуваною постановою сплили. Так, згідно з положеннями ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Так, згідно з ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Нормами п. 7 ч.1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Як встановив суд, датою вчинення правопорушення та датою виявлення правопорушення є 04.12.2023 року. Станом на 30.08.2024 року тримісячний строк з дати виявлення правопорушення минув, що є самостійною підставою для закриття провадження у справі.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 2ст. 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України).
Відповідно до ч.1 та 2ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В ході судового розгляду Відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Отже, рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме Постанова № 450 від 30.08.2024, не відповідає критеріям визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, за таких умов, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити шляхом скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем понесено судові витрати по оплаті судового збору в сумі 605,60 грн., позов задоволено в повному обсязі, а тому витрати у відповідності до ч. 1ст. 139 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань..
Керуючись ст.ст.2,12,72-77,139,143,286,293 КАС України, суд,-
адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 450 від 30.08.2024 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000,00 грн - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 650,60 грн (шістсот п'ятдесят гривень шістдесят копійок).
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 22 жовтня 2024 року.
Суддя: І. Я. Чорний