Справа № 212/1743/20
6/212/294/24
22 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Крутиголови В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ПОКРОВСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ КРИВИЙ РІГ КРИВОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ (М.ОДЕСА), АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про заміну стягувача у виконавчому провадженні,
Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із вищевказаною заявою.Заява мотивована тим, що на виконанні у ПОКРОВСЬКОМУ ВІДДІЛІ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ КРИВИЙ РІГ КРИВОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ (М.ОДЕСА) перебуває виконавче провадження на підставі виконавчого документа по справі 212/1743/20, виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Станом на день звернення до суду виконавче провадження № 64813770 відкрито, рішення суду не виконано. 28.03.2024 року між AT КБ «Приватбанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, укладено Договір факторингу №ПК-280324, відповідно до умов якого, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо до осіб, які були боржниками AT КБ «Приватбанк», в тому числі і до ОСОБА_1 . У зв'язку з чим, відповідно до ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заявник просить замінити сторону виконавчого провадження, яке відкрите на підставі виконавчого документа по справі № 212/1743/20 із AT КБ «Приватбанк» на його правонаступника - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».
Ухвалою суду від 14.10.2024 року вказану заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.
У судове засідання представник заявника ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», не з'явився, однак в заяві висловлено позицію щодо розгляду справи за відсутності представника заявника.
Заінтересовані особи: представники ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 , представник ПОКРОВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ КРИВИЙ РІГ КРИВОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ (М.ОДЕСА)у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Дослідивши матеріали справи, заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» про заміну сторони у виконавчому провадженні, суддя дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що на виконанні у ПОКРОВСЬКОМУ ВІДДІЛІ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ КРИВИЙ РІГ КРИВОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ (М.ОДЕСА) перебуває виконавче провадження № 64813770, яке відкрите на підставі виконавчого документа 2/212/1818/22, виданого 21.07.2020 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у розмірі 90 875, 94 гривень на користь AT КБ «Приватбанк» (а.с. 71).
28.03.2024 року між AT КБ «Приватбанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, укладено Договір факторингу №ПК-280324, відповідно до умов якого, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо до осіб, які були боржниками AT КБ «Приватбанк», в тому числі і до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 72-77;79)
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України - провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України - визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України - кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Тлумачення частини 1 статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.
Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина 3 статті 656 ЦК України); дарування (частина 2 статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).
Положеннями частини 1 статті 1077 ЦК України - визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
При цьому частиною 1 статті 514 ЦК України - передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У виконавчому провадженні заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України, а саме: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд, розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Таким чином, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником. З аналізу зазначених норм права, з урахуванням сталої судової практики у спірних правовідносинах, можна зробити висновок про те, що лише при встановленні факту невиконання судового рішення, яким стягнуто заборгованість із боржника, у разі заміни кредитора, зокрема, на підставі відступлення прав вимоги, суд ухвалює рішення про заміну стягувача.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 р. № 6-122цс13 та підтверджено позицією Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 р. у справі № 2-230/11 та від 15 травня 2019 р. у справі № 370/2464/17.
Заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися, як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Правонаступництво, як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття право попередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і відповідно, комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення.
При цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Частиною 1 статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист й охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.1997 р. у справі «Hornsby v. Greece», п. 40).
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 р. у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 р. у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 р. у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 06 серпня 2020 р. у справі № 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20).
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вищенаведеного, заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 512, 514, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 18, 260, 261, 263, 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд -
Заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ПОКРОВСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ КРИВИЙ РІГ КРИВОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ (М.ОДЕСА), АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про заміну стягувачем виконавчого провадження - задовольнити.
Замінити сторону у виконавчому провадженні № 64813770, яке відкрите на підставі виконавчого документа по справі № 212/1743/20; виданого 21.07.2020 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» на його правонаступника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 35234236, IBAN: НОМЕР_1 , банк отримувача - AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»), за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.
Ухвала складена та підписана 22.10.2024 року.
Суддя І. Б. Чайкін