Справа № 201/12810/24
Провадження № 1-кс/201/4436/2024
21 жовтня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська клопотання старшого слідчого 1 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024130000000525 від 04.10.2024, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лутугине Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,
У судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),
захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання слідчим зазначено, що слідчим відділом 3 управління (з дислокації у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024130000000525 від 04.10.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
У ході здійснення досудового розслідування встановлено, що з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації (далі - РФ) проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1
від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».
Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, Конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Таким чином, із 19.02.2014 до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією РФ проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права (МГП).
При цьому, згідно ст. 47 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 особи, що перебувають під захистом, які знаходяться на окупованій території не будуть у жодному разі та жодним чином позбавлені переваг цієї Конвенції у зв'язку з будь-якими змінами, запровадженими стосовно керівних установ чи управління цією територією внаслідок її окупації, або у зв'язку з будь-якою угодою, укладеною між владою окупованої території та владою окупаційної держави, або у зв'язку з анексію окупаційною державою всієї або частини окупованої території.
Відповідно до ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 окупаційна держава не може примушувати осіб, що перебувають під захистом, служити в її збройних чи допоміжних силах. Забороняється будь-який тиск чи пропаганда, спрямовані на забезпечення добровільного вступу на військову службу.
Водночас, згідно ст. 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, до серйозних порушень, серед іншого, належить примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави.
Відповідно до ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 воюючій стороні також забороняється примушувати громадян супротивної сторони брати участь у військових діях, спрямованих проти їхньої власної держави, навіть у випадку, якщо вони перебували на службі такої воюючої сторони до початку війни.
Керівництвом окупаційної адміністрації РФ («ЛНР») за попередньою змовою з вищим військово-політичним керівництвом РФ, в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту 19.02.2022, в порушення вимог ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, на тимчасово окупованій території Луганської області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Луганської області, для участі у збройній агресії РФ проти України.
Крім того, з метою реалізації політики окупації та остаточної «інтеграції» окупованих території Луганської області до складу «ЛНР», придушення спротиву проукраїнського населення, керівництвом окупаційної адміністрації РФ в Луганській області прийнято низку юридично нікчемних документів, законність яких не визнається державою Україна - законів та підзаконних нормативних актів «ЛНР», направлених на забезпечення примусової загальної мобілізації громадян України, а саме (мовою оригіналу):
- «Закон ЛНР» «О военном положении» от 24.04.2015;
- «Постановление совета министров ЛНР» «Об утверждении Временного положения о воинском учете» от 22.06.2017;
- «Закон ЛНР» «О военной обязанности и военной службе» № 241-II от 14.06.2018;
- «Постановление совета министров ЛНР» «Об утверждении положения о проведении военных сборов» от 02.03.2021 № 164/21;
- «Указ Главы ЛНР» ОСОБА_7 «Об объявлении мобилизации и применении некоторых мер, направленных на обеспечение режима военного положения, введенного на территории луганской народной республики» № УГ-98/22 от 19.02.2022;
- «Приказ военного комиссара ЛНР» ОСОБА_8 «Об объявлении мобилизации» № 22 от 19.02.2022;
- «Указ Главы ЛНР» ОСОБА_7 «О ликвидации Военного комиссариата луганской народной республики» № УГ-368/23 от 03.05.2023.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 «Закону ЛНР № 241-II від 14.06.2018 «Про військовий обов'язок та військову службу», зокрема, передбачено, що (мовою оригіналу) «военный комиссариат осуществляет воинский учет граждан через свои отделы, организованные в городах, районах, районах города ЛНР, а также объединенные отделы, организованные для обслуживания нескольких городов, районов, районов и городов, районов в городе (далее - отделы военного комиссариата); «решением главы ЛНР создается призывная комиссия ЛНР, в состав которой включаются: 2) военный комиссар, который является заместителем председателя комиссии (п. 2 ч. 1 ст. 31 зазначеного «закону»).
«Законом ЛНР» № 17-ІІ від 24.04.2015 «Про воєнний стан» передбачено, що (мовою оригіналу) «Общая или частичная мобилизация, если она не была объявлена ранее, при введении военного положения на территории Луганской Народной Республики или в отдельных ее местностях объявляется в соответствии с законами и иными нормативными правовыми актами Луганской Народной Республики» (ч. 6 ст. 1 глави І).
Також, п. 7 розділу І «Постанови ради міністрів ЛНР» від 22.06.2017 № 349/17 «Про затвердження тимчасового положення про військовий облік», зокрема, передбачено, що (мовою оригіналу) «за состояние воинского учета отвечает военный комиссар, по административно-территориальным единицам - начальники отделов военного комиссариата. Порядок организации воинского учета граждан, имеющих воинские звания офицеров и пребывающих в запасе Министерства государственной безопасности Луганской Народной Республики, определяется руководителем этого исполнительного органа государственной власти».
Пунктом 26 розділу II вказаного «нормативного акту» передбачено, що (мовою оригіналу) «контроль над осуществлением органами местного самоуправления первичного воинского учета проводится органом военного управления Народной милиции и военным комиссариатом в порядке, определяемом Народной милицией».
Крім того, пунктом 1.7 розділу І «Постанови ради міністрів ЛНР» від 02.03.2021 № 164/21 «Про затвердження положення про проведення військових зборів», зокрема, зазначається, що (мовою оригіналу) «На военный комиссариат возлагаются следующие функции: а) отбор граждан для призыва на учебные сборы во взаимодействии с комплектуемыми воинскими частями; б) организация медицинского освидетельствования граждан, призываемых на учебные сборы; в) оповещение и призыв граждан на военные сборы; г) организация перевозки граждан, призванных на военные сборы, от военного комиссариата (пункта сбора) до места проведения военных сборов и обратно; д) компенсация расходов организаций и граждан, связанных с проведением военных сборов. В случае неявки гражданина на место и вовремя, указанные в повестке военного комиссариата о призыве на военные сборы, без уважительных причин военный комиссар принимает все необходимые меры по его призыву и доставке к месту проведения военных сборов. При необходимости для этих целей в соответствии с Законом ЛНР от 14.06.2018 № 241-II «О воинской обязанности и военной службе» привлекаются органы внутренних дел» (п. 2.5 розділу II вказаного «положення»).
«Указом Голови ЛНР» «Про оголошення мобілізації та вжиття окремих заходів, спрямованих на забезпечення режиму військового стану, введеного на території ЛНР» № УГ-98/22 від 19.02.2022 оголошено загальну мобілізацію на території «ЛНР» та передбачено, зокрема, обов'язок призвати на військову службу чоловіків, які перебувають або повинні перебувати на військовому обліку, а також у запасі віком від 18 до 55 років, а також заборону останнім виїзду за межі «ЛНР».
Водночас «наказом військового комісара ЛНР ОСОБА_9 » № 22 від 19.02.2022 «Об объявлении мобилизации» конкретизовано обов'язок призову осіб чоловічої статі на військову службу, а саме (мовою оригіналу) «Всем офицерам, прапорщикам, мичманам, сержантам, старшинам, солдатам и матросам запаса, проживающим постоянно на территории Луганской Народной Республики, имеющим мобилизационные предписания или получившим персональные повестки отделов военного комиссариата Луганской Народной Республики по административно - территориальным единицам, явиться в сроки и пункты, указанные в персональных повестках, а в случае неполучения персональных повесток прибыть в сроки и пункты, указанные в мобилизационных предписаниях».
Крім того, 22.03.2023 створено юридичну особу РФ «Федеральна казенна установа «Військовий комісаріат Луганської Народної Республіки» (юридична адреса: АДРЕСА_2 ) та у подальшому «Указом Голови ЛНР» «Про ліквідацію військового комісаріату Луганської Народної Республіки» № УГ-368/23 від 03.05.2023 розпочато процедуру ліквідації структурних підрозділів «Військових комісаріатів ЛНР», створених у 2015 році у складі «Народної міліції ЛНР».
З моменту створення юридичної особи РФ «Федеральна казенна установа «Військовий комісаріат Луганської Народної Республіки» їй підпорядковуються підрозділи (комісаріати) по міським та муніципальним округам «ЛНР», серед яких, у тому числі «військовий комісаріат міст Стаханов, Брянка, Кіровськ (місто Стаханов) Луганської Народної республіки».
Встановлено, що у громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який приблизно з жовтня 2021 року (більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим) зайняв посаду «начальника відділу військового комісаріату ЛНР по містам ОСОБА_10 , Брянка, ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , а у подальшому (однак не пізніше 03.03.2023 та станом на теперішній час) посаду «військового комісара міст Стаханов, Брянка, Кіровськ (місто Стаханов) ЛНР», з моменту зайняття першої з зазначених посад виник злочинний умисел, направлений на порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказів про вчинення таких дій.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , обіймаючи вищевказані посади, діючи на підставі «указу» т.зв. «голови лнр» № УГ-98/22 від 19.02.2022, на виконання наказу «військового комісара лнр» № 22 від 19.02.2022 «Об объявлении мобилизации», з 19.02.2022 приймає участь в організації та проведенні загальної примусової мобілізації чоловіків віком від 18 до 55 років на тимчасово окупованій території Луганської області, які в подальшому, в примусовому порядку, через загрозу застосування «кримінальної відповідальності», передбаченої ст. 406 «Ухилення від проходження військової та альтернативної цивільної служби» «Кримінального кодексу Луганської Народної Республіки», без відповідної бойової підготовки направляються для ведення бойових дій проти України у складі регулярних військ ЗС РФ.
Таким чином, ОСОБА_5 у період часу приблизно з жовтня 2021 року (більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим) по теперішній час перебуваючи на посаді «начальника відділу військового комісаріату ЛНР по містам ОСОБА_10 , Брянка, ІНФОРМАЦІЯ_2 », а у подальшому (однак не пізніше 03.03.2023) на посаді «військового комісара міст Стаханов, Брянка, Кіровськ (місто Стаханов) ЛНР», усвідомлюючи наявність міжнародного збройного конфлікту, достовірно знаючи, що громадяни України - цивільні особи, які проживають на тимчасово окупованій території Луганської області знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, діючи умисно, з особистих ідеологічних мотивів, у порушення вимог статей 3, 68 Конституції України, статей 4, 8, 51, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний умисел, спрямований на порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, шляхом створення умов за яких особи були позбавлені можливості відмовитися від проходження військової служби, а саме примусової доставки представниками «військового комісаріату ЛНР по містам ОСОБА_10 , Брянка, Кіровськ та Первомайськ» до місця фактичного розташування зазначеної установи: АДРЕСА_3 , а у подальшому, без відповідної бойової підготовки на територію проведення активних бойових дій, незаконно примусив ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також інших невстановлених осіб, які проживають на тимчасово окупованій території Луганської області, служити в «Народній міліції ЛНР», а також систематично віддає накази невстановленим досудовим розслідуванням підлеглим йому працівникам щодо здійснення постановки осіб на військовий облік, проведення військових зборів, зарахування осіб до т.зв. «резерву Народної міліції лнр», проведення загальної мобілізації на території т.зв. «лнр» та примусового проходження військової служби громадян України в рядах т.зв. «лнр», що у свою чергу є порушенням норм міжнародного гуманітарного права, а також конституційних прав та свобод громадян України.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 порушив вимоги ст. ст. 4, 8, 51, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також у відданні наказів про вчинення таких дій, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовженням строку дії воєнного стану в Україні, захопленням невстановленими учасниками НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ спільно з військовослужбовцями ЗС РФ населених пунктів Луганської області, проведенням на цій території активних бойових дій, наявністю достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України, а відтак обґрунтованістю неможливості вручити повістку про виклик та повідомлення про підозру останньому, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_5 на 30.09.2024, 01.10.2024 та 02.10.2024 за зазначеною в повістці адресою для допиту як підозрюваного та проведення інших процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42020130000000148 від 16.10.2020.
Жодного разу у призначений час підозрюваний ОСОБА_5 у визначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
На підставі вищевикладеного, слідчим за погодженням з прокурором 26.09.2024, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України.
Таким чином 26.09.2024 у кримінальному провадженні № 42020130000000148 від 16.10.2020 ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
04.10.2024 матеріали стосовно ОСОБА_5 з кримінального провадження № 42020130000000148 від 16.10.2020 виділено в окреме кримінальне провадження за № 22024130000000525.
04.10.2024 підозрюваного ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 22024130000000525 від 04.10.2024 оголошено у розшук.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду ресурсів мережі Інтернет від 06.09.2022. Так, у ході проведення огляду виявлено публікацію (мова оригіналу) «Вручение наград родственникам погибших защитников ЛНР состоялось в Первомайске», відповідно до якої (мова оригіналу) «по поручению главы ЛНР ОСОБА_13 награды родственникам погибших защитников республики передали глава городской администрации и начальник отдела военного комиссариата ЛНР по городам Стаханов, Брянка, Кировск, Первомайск майор Игорь Тверезовский»;
- протоколом огляду ресурсів мережі Інтернет від 18.05.2023. Так, у ході проведення огляду виявлено (мова оригіналу) «Указ Главы ЛНР ОСОБА_7 «Об объявлении мобилизации и применении некоторых мер, направленных на обеспечение режима военного положения, введенного на территории Луганской Народной Республики» № УГ-98/22 от 19.02.2022»;
- висновком портретної експертизи № 241 від 22.06.2024, згідно з яким на наданих на дослідженнях у якості порівняльного матеріалу файлах, зображена одна й та сама особа;
- протоколом огляду ресурсів мережі Інтернет від 12.07.2024. Так, у ході проведення огляду виявлено публікацію (мова оригіналу) «В ОСОБА_14 чествовали защитников отечества», відповідно до якої серед інших приймав участь у врученні нагород (мова оригіналу) «военный комиссар городов Стаханов, Брянка, Кировск, Первомайск Игорь Тверезовский»;
- протоколом огляду ресурсів мережі Інтернет від 15.07.2024. Так, у ході проведення огляду виявлено публікацію (мова оригіналу) «В Стаханове вручили награды семьям погибших военнослужащих народной милиции ЛНР», відповідно до якої серед інших приймав участь у врученні нагород (мова оригіналу) «начальник отдела военного комиссариата ЛНР по АДРЕСА_4 »;
- протоколами допитів потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;
- протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Під час проведення впізнання за фотознімками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 впізнали особу зображену на фотознімку ОСОБА_5 .
Про те, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України свідчать наступні докази:
- відповідь ГЦОСІ ДПСУ від 09.07.2024 № 19-47465/18/24, згідно якої відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України ОСОБА_5 в період з 24.02.2022 по 09.07.2024 не виявлено;
- відповідь оперативного підрозділу від 04.10.2024 № 78/1/2/1/2842нт, згідно з якою ОСОБА_5 на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території Луганської області - м. Стаханів.
Зазначені відомості свідчать про те, що підозрюваний станом на теперішній час продовжує свою злочинну діяльність на території Луганської області.
Про те, що більшість населених пунктів Луганської області є тимчасово окупованою територією свідчить таке.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 в редакції від 24.03.2024 у п. 7 ч. 1 ст. 1-1 визначено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Частиною 2 статті 3 вказаного вище закону визначено, що адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 року № 309 більшість населених пунктів Луганської області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
Крім того, згідно з межами та переліком районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях (додаються), затвердженого Указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 місто Кадіївка (у тому числі місто Алмазна, місто Ірміно), місто Брянка (у тому числі селище міського типу Южна Ломуватка, селище міського типу Вергулівка, селище міського типу Ганнівка, селище міського типу Ломуватка, селище міського типу Глибокий), місто Голубівка (у тому числі селище міського типу Донецький, селище міського типу Криничанське, селище Криничне, селище Тавричанське), місто Первомайськ є тимчасово окупованою територією у Луганській області.
Також, в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання його винного у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він підозрюється;
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
- неприбуття на виклик до слідчого три рази у статусі підозрюваного та не повідомлення слідчому, прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, що свідчить про те, що підозрюваний на цей час вже переховується від органу досудового розслідування;
- спосіб вчинення злочину (вчинив умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всіх територіальних громад та України в цілому, знаходиться на тимчасово окупованій території, де продовжує свою протиправну діяльність, що з великою часткою ймовірності спонукатиме його до втечі на тимчасово окуповану територію у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу).
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які викривають злочинну діяльність ОСОБА_5 свідчить те, що останній разом з потерпілими проживає та тимчасово окупованій території Луганської області та може здійснювати на них тиск, схиляти потерпілих як особисто, так і через інших осіб до дачі неправдивих показань, шляхом погроз, умовлянь, відання злочинних наказів, тощо, тим саме перешкоджати встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить:
-тимчасова окупація території України, а саме населених пунктів Луганської області, де ОСОБА_5 здійснює свою протиправну діяльність, що дає йому можливість продовжувати здійснювати її й наразі;
- поведінка підозрюваного ОСОБА_5 , який своїми умисними діями підтримує окупаційну політику рф, щодо територій незалежної України.
Усі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що перебуваючи не під вартою, підозрюваний зможе продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні поданого клопотання.
Заслухавши доводи прокурора, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Встановлено, що слідчим відділом 3 управління (з дислокації у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024130000000525 від 04.10.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовженням строку дії воєнного стану в Україні, захопленням невстановленими учасниками НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ спільно з військовослужбовцями ЗС РФ населених пунктів Луганської області, проведенням на цій території активних бойових дій, наявністю достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України, а відтак обґрунтованістю неможливості вручити повістку про виклик та повідомлення про підозру останньому, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_5 на 30.09.2024, 01.10.2024 та 02.10.2024 за зазначеною в повістці адресою для допиту як підозрюваного та проведення інших процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42020130000000148 від 16.10.2020.
Жодного разу у призначений час підозрюваний ОСОБА_5 у визначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
На підставі вищевикладеного, слідчим за погодженням з прокурором 26.09.2024, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України.
Таким чином, 26.09.2024 у кримінальному провадженні № 42020130000000148 від 16.10.2020 ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
04.10.2024 матеріали стосовно ОСОБА_5 з кримінального провадження № 42020130000000148 від 16.10.2020 виділено в окреме кримінальне провадження за № 22024130000000525.
04.10.2024 підозрюваного ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 22024130000000525 від 04.10.2024 оголошено у розшук.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколами допитів свідків, іншими документами, здобутими у ході досудового розслідування кримінального провадження.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя вважає доведеними вказані ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він підозрюється;
- неприбуття на виклик до слідчого три рази у статусі підозрюваного та не повідомлення слідчому, прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, що свідчить про те, що підозрюваний на цей час вже переховується від органу досудового розслідування;
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить поведінка підозрюваного ОСОБА_5 , який своїми діями підтримує окупаційну політику рф щодо територій незалежної України.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується вищезазначеними доказами, зібраними під час досудового розслідування.
З огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують слідчому судді на достатність підстав вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входять до вищевказаного переліку, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до переліку, перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави слідчий суддя не визначає.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 197, 369-372, 376, 395, 615 КПК України, суд
Клопотання старшого слідчого 1 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024130000000525 від 04.10.2024, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, - задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, за участю підозрюваного, розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.4 ст.197 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.
Ухвала щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Повний текст ухвали суду складений і оголошений о 09:05 годині 22.10.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1