Справа № 201/3288/23
Провадження № 2-а/201/50/2023
21 жовтня 2024 року м. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Федоріщев С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 02.09.2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 24.08.2024 року серії ЕНА № 2905009, винесену Управлінням патрульної поліції в Кіровоградській області відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 24.08.2024 року Управлінням патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України було винесено постанову серії ЕНА № 2905009 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в розмірі 340 гривень. Вказує, що згідно постанови ЕНА № 2905009, з частковим змістом якої було ознайомлено за допомогою сайту «opendatabot.ua», зазначено таке: «водій керував тз зі швидкістю 113 км/год на автомобільній дорозі, інші автомобільні дороги де максимальна швидкість складає 90 км/год таким чином водій перевищив встановлені обмеження швидкості на 23 км/год. до постанови додається: відео бодікамера motorola vb400 472131, клопотання, повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції. Порушена стаття: ст.122 ч.1 перевищення водіями тз встановлених обмежень шв.руху та порушення інших пдр. Адреса порушення: Кіровоградська обл., м. , Кіровоградський район, вул. М30 692Км». Вказує про те, що також на сторінці сплати штрафів за порушення Правил дорожнього руху («https://splata.shtrafy.ua/ticket), за пошуком постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серія ЕНА № 2905009 зазначаються такі відомості: «п.12.6.г ПДР - Порушення швид.режиму поза нас.пунктами водієм ТЗ, яке не зазначено у пп.12.6.а-г, на автомобільній дорозі без знака 5.1 та окремих проїзних частин: Постанова: ЕНА 2905009 від 24.8.2024; Номер. знак ТЗ НОМЕР_1 ; SKODA KAROQ; Місце: КІРОВОГРАДСЬКА обл., КІРОВОГРАДСЬКИЙ рай., вул.М30 692КМ». Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки прилад TruCam не було статично зафіксовано, а тримався у руці, що дає похибку і неточні дані, крім того одночасно рухався ще і інший автомобіль, тому прилад не може давати точних даних, як наслідок постанова від 24.08.2024 року серії ЕНА № 2905009 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є протиправною, та такою що постановлена без належних на те доказів, тому підлягає скасуванню.
Відповідачем надано відзив на позовні заяву позивача. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam ІІ LTI 20/20 ТС 008448 може використовуватися як в мобільному (з рук) так і в статичному (з триноги) положенні. Максимальна похибка 2 км/год., наявне свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки № 22-01/29946, виданого ДП «Український державний науково-виробничий центр стандартів захисту прав споживачів» від 19.12.2023 року. Вважає, що наявні належні докази вчинення правопорушення. Просять долучити до матеріалів справи фото з приладу TruCam, DVD диск фіксації правопорушення та відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши матеріали справи, включаючи відеоматеріал, що наданий відповідачем, суд установив такі обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 21.08.2024 року о 11 год. 34 хв. під час несення служби інспектором взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 спільно з напарником було зафіксовано факт адміністративного правопорушення, а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SKODA KAROQ, номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 113 км/год. на автомобільній дорозі М30-692 км., де максимальна швидкість складає 90 км/год., таким чином посадові особи відповідача, дійшли до висновку, що водій перевищив встановлені обмеження швидкості на 23 км/год., швидкість вимірювалась приладом TruCam ІІ №ТС008448, чим порушив пункт 12.6.г ПДР України, а саме порушення швидкісного режиму поза населеним пунктом водієм ТЗ, яке не зазначено у п.п. 12.6.а-г, на автомобільній дорозі без знака 5.1 та окремих проїзних частин, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.
На підставі викладеного, 24.08.2024 року Управлінням патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України було винесено постанову серії ЕНА № 2905009 від 24.08.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення в розмірі 340 гривень.
Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки прилад TruCam не було статично зафіксовано, цей прилад тримався у руці, що дає похибку і неточні дані, крім того одночасно рухався ще і інший автомобіль, тому прилад не може давати точних даних, ним висловлено сумніви щодо коректності результатів вимірювання.
Відповідач вважає постанову серії ЕНА №2905009 від 24.08.2024 року такою, що не підлягає скасуванню, оскільки правопорушення зафіксовано належним чином згідно приладу TruCam, тому докази правопорушення є належними; вважають, що принцип роботи лазерного вимірювача швидкості TruCam передбачає фіксацію швидкості лише того транспортного засобу, на який наведено лазерний промінь. З відеоматеріалів зафіксованих за допомогою приладу TruCam ІІ LТІ 20/20 ТС 008448 чітко вбачається наявність лазерного променю, який відображений у вигляді перехрестя червоно-білого кольору на транспортному засобі SKODA KAROQ, номерний знак НОМЕР_1 , що перебував під керуванням позивача. Вважають, що вказаний відеозапис дає можливість ідентифікувати державний номерний знак автомобіля, що на ньому зображений, а також його марку, колір, модель та швидкість руху у момент вимірювання, яка становила 113 км/год., що на 23 км/год, яке не зазначено у п.п. 12.6.а-г на автомобільній дорозі без знака 5.1 та окремих проїзних частин, що відповідно на їх думку, є порушенням вимог п.12.6.г ПДР України.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам суд виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є правомірність постанови серії ЕНА №2905009 від 24.08.2024 року.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суб'єкти владних повноважень, до яких відносяться відповідачі, мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, межі дій відповідачів чітко визначені Конституцією та законами України.
В постанові серії ЕНА №2905009 від 24.08.2024 року зазначено про адміністративну відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.
Стаття 122 КУпАП регулює перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.
Зокрема, частиною 1 вказаної норми визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно пункту 12.6. поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю: іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Приписи частини 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти.
У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Згідно з ст. 31 Закону "Про Національну поліцію" № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
У постанові серії ЕНА №1789919 від 31.03.2024 року вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивачки вимірювалась приладом TruCam.
При цьому, контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч.2 ст. 40 Закону №580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Разом з тим, суд зауважує, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.
Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.
Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.
Суд вважає обґрунтованими сумніви позивача щодо коректності результатів вимірювання, оскільки, вимірюючи швидкість в ручному режимі можливий (умисний або випадковий) рух рукою, що надає збільшення швидкості транспортного засобу на кілька км/год.
Зокрема, вібрація руки та, як наслідок, вібрація приладу TruCam може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.
Таким чином, не виключається сумнів щодо коректності вимірювання швидкості руху в ручному порядку.
Крім того на збільшення похибки приладу вимірювання може вплинути наявність транспортних засобів, що рухаються поряд.
Так, згідно, фотоматеріалу, що зафіксований приладом TruCam, чітко вбачаються ще один транспортний засіб, що рухаються разом з транспортним засобом позивача.
На думку суду швидкість транспортного засобу, що рухається разом з транспортним засобом позивача, може вплинути на правильність вимірювання швидкості руху транспортного засобу позивача, що ставить під сумнів коректність показників приладу вимірювання швидкості руху.
При цьому, будь які сумніви трактуються на користь особи.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70.
Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об'єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що імперативними положеннями частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім того, ані постанова серії ЕНА № 2905009 від 24.08.2024 року, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом.
Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відтак, на переконання суду, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.
Отже, доводи позову спростовують висновки відповідача, що викладені в постанові серії ЕНА № 2905009 від 24.08.2024 року та дають підстави стверджувати, що відповідачем при прийнятті цієї постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Так, прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.
При цьому, контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці (про це, зокрема, зазначила колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №758/8181/23 від 24.01.2024 року).
Відповідач вважає, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи, оскільки вимірювач, яким здійснювався замір швидкості транспортного засобу - лазерний LTI 20/20 ТгuСаm II призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху.
Натомість, суд, дослідивши матеріали справи зазначає, що вони не містять доказів, які б відповідали вимогам статей 73-76 КАС України та належно підтверджували факт допущення позивачкою порушення ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки використання приладу TruCam з рук ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля. Матеріали справи не містять доказів щодо закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.
При цьому, спосіб використання приладу TruCAM допускається в мобільному режимі (з руки), однак це може збільшити похибку вимірювання швидкості руху транспортного засобу та викликати сумнів у коректності показників вимірювання швидкості руху.
Враховуючи положення ст. 40 Закону «Про Національну поліцію» № 580-VIII, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку, визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.
Водночас суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII.
Крім того, слід вказати про те, що відповідачем не надано до суду маршрутний лист, згідно якого можна підтвердити несення служби старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 спільно з напарником саме в час фіксації транспортного засобу на відповідній ділянці дороги.
Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у Постанові від 11.10.2016 року у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Отже, особливістю адміністративного судочинства у справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 року - суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
Таким чином, наявні підстави для скасування постанови серії ЕНА №2905009 від 24.08.2024 року та задоволення позову.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на те, що позов задоволено, судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 5-9, 20, 77, 139, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, ст.ст. 122, 280, 283-284, 287-293 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №2905009 від 24.08.2024 року винесену відносно ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно ч.4 ст.286 КАС України подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.С. Федоріщев