Справа № 210/2392/24
Провадження № 2/210/1071/24
іменем України
10 жовтня 2024 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чайкіної О.В.,за участі секретаря судового засідання Кучевасова А.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду 29 квітня 2024 року з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19 липня 2024 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб. Від шлюбу сторони справи мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні. 05.09.2016 року згідно з рішенням Дзержинського районного суду м Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі №210/5849/15-ц шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, між останніми припинилися будь які відносини та вони стали проживати окремо.
Згідно рішення Дзержинського районного суду м Кривого Рогу по справі №210/937/15-ц від 15.06.2015 року відповідач був зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , на користь позивача в сумі 700 грн щомісячно, починаючи з 12 березня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. З моменту ухвалення рішення дитина виросла, пішла до школи та її потреби значно зросли як і зріс мінімальний розмір аліментів гарантований державою. З моменту присудження аліментів змінилося матеріальне становище відповідача. Враховуючи, що відповідач є здоровою працездатною людиною, працює офіційно. На даний час, відповідач, присуджені аліменти сплачує не регулярно, додатково синові не допомагає
Аргументи сторін
Позивачем надано на адресу суду заяву від 06.08.2024 р про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на задоволенні позову (а.с.13).
В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за зареєстрованим місце проживання (перебування).
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку загального позовного провадження, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву - не подав.
Фактичні обставини встановлені судом
Сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі, рішенням Дзержинського районного суду м Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.09.2016 у справі №210/5849/15-ц шлюб між позивачем та відповідачем розірвано
Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 видане Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 07 жовтня 2014 року (а.с.12)
Неповнолітня дитина ОСОБА_3 мешкає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру Криворізької територіальної громади про проживання особи від 18.03.2024 року (а.с.13).
На підставі судового рішення від 15 червня 2015 р по справі 210/937/15-ц з відповідача ОСОБА_2 стягуються на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 700 (сімсот) гривень на місяць, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з дня подання позовної заяви з 12 березня 2015 року й до моменту досягнення дитиною повноліття (а.с.10-11)
Мотиви суду та застосовані норми права
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Отже, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Таким чином, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
Аналіз положень статті 192 СК України свідчить про те, що зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 і ця судова практика неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Отже, сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини, і законом не передбачено право на стягнення аліментів чи зміну розміру та способу присудження аліментів тим із батьків, з яким не проживає дитина.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України, яким визначався розмір - 30%).
Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила збільшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням суду з 700 грн на 1/4 частку з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, посилаючись на те, що з моменту постановлення рішення дитина виросла, пішла до школи і її потреби змінилися, крім того змінилося законодавства щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину. Тобто, позивач визначила способом стягнення аліментів - їх присудження у відсотковій формі.
Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів визначені статтею 182 СК України.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 цієї статті).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
З врахуванням встановлених обставин справи, а саме, що на даний час відповідач присуджені йому аліменти сплачує не регулярно, додаткові витрати на утримання дитини відповідач не несе. Позивач їх витрачає на купівлю дитині продуктів харчування, одяг, ліки, оплату комунальних послуг, навчання, тобто на забезпечення нормальних матеріальних умов для життя дитини. Але при цьому, на даний час зросли ціни на всі товари домашнього вжитку для дитини, їжу, одяг, ліки, підвищився прожитковий рівень на дитину відповідного віку, а отже матеріальний стан позивача, з огляду на ці обставини, змінився, значно погіршився, та присуджених аліментів на дитину стало не вистачати.
Доказів протилежного стороною відповідача суду не представлено.
Отже потреби на спільну дитину у Позивача із Відповідачем зросли, відтак збільшилися видатки на проживання, харчування, одяг, що зумовлено фізіологічними процесами розвитку, що виключає можливість Позивачу забезпечувати належне та повноцінне утримання дитини з розміру аліментів, визначеному у рішенні суду від 15 червня 2015 року.
Згідно із Законом України "Про Державний бюджет на 2024рік" прожитковий мінімум, для дитини віком від 6 до 18 років з 1 січня 2024 року складає 3196,00 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, з метою забезпечення як найкращого становища дитини позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.
При цьому, суд вважає, що відповідачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено того, що він не в змозі сплачувати аліменти у визначеному розмірі, оскільки стан його здоров"я задовільний, протипоказань у працевлаштуванні у нього немає, інших дітей або непрацездатних осіб на його утриманні немає.
Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 282, 289 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів задовольнити.
Змінити розмір та спосіб стягнення аліментів шляхом збільшення розміру аліментів, які стягуються відповідно до рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року з ОСОБА_2 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , місце, аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з твердої грошової суми у розмірі 700 (сімсот) гривень на 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 , (зареєстрованого у АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 21 жовтня 2024 року
Відомості про учасників справи згідно із п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрована у АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрований у АДРЕСА_3 .
Суддя: О. В. Чайкіна