Справа № 210/1363/21
Провадження № 6/210/203/24
іменем України
21 жовтня 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Скотар Р.Є., за участі секретаря судового засідання Новосилецького В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,
Боржник ОСОБА_1 звернувся до суду 19 серпня 2024 року з заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, яку обґрунтував наступним.
Заявник зазначає, що 30 березня 2021 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано судовий наказ по справі №210/1363/21, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% гарантованого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 15.03.2021 року та до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.01.2024 року по справі №213/1144/23 (провадження №2/213/41/24) визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 .
Враховуючи, що діти фактично проживають з батьком, ОСОБА_1 просить суд визнати судовий наказ від 30 березня 2021 року, виданий Дзержинськоим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №210/1363/21 таким, що не підлягає виконанню.
До початку судового засідання, 23.09.2024 року, від представника боржника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_5 до суду надано заяву про розгляд заяви за відсутності сторони заявника, заяву підтримала, просила задовольнити.
Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про місце і час розгляду повідомлена належним чином. Клопотань не надходило.
Суд розглядає заяву у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу; неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви (ч.3 ст.432 ЦПК України).
В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши наявні докази по справі на основі повного, всебічного та об'єктивного аналізу наявних матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 30 березня 2021 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано судовий наказ по справі №210/1363/21, яким стягнуто з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь стягувача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 15 березня 2021 року до досягнення дітьми повноліття (а.с.17).
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року (справа №213/1144/23) визначено місцем проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 12 березня 2024 року (а.с. 34-35).
Батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (а.с. 37,38).
Згідно Акту про фактичне проживання від 08.08.2024 року, за адресою: АДРЕСА_3 проживає без реєстрації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 разом зі своїми малолітніми дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 з квітня місяця 2023 року по теперішній час (а.с.36).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження. Частиною 3 вищезазначеної статті встановлено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" судовий наказ є виконавчим документом.
Стаття 160 ЦПК України встановлює, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 173 ЦПК України передбачено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі N 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Отже, до підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об'єктивно відсутній обов'язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.
З матеріалів справи вбачається, що за рішенням суду від 30.01.2024 року, визнано місцем проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 . Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили 12.03.2024 року.
Відповідно до частини третьої ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтями 183 та 184 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Отже, сімейним та процесуальним законодавством визначено, що право вимоги про стягнення аліментів на підставі судового наказу належить тому з батьків або іншому законному її представнику, з яким вона проживає.
При зверненні до суду відповідний заявник повинен дотримуватися процесуальної дисципліни та вимог закону, які наділяють його статусом особи, якій належить право вимоги.
Як зазначає боржник в поданій заяві, і підтверджено матеріалами справи, малолітні ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають окремо від матері ОСОБА_2 , яка за судовим наказом є стягувачем.
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року (справа №213/1144/23) визначено місцем проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 12 березня 2024 року.
Зважаючи на встановлені правовідносини, та з урахуванням вимог ч.2 ст.432 ЦПК України, наявні правові підстави для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню частково, а саме з дати набрання рішенням, за яким визначено місце проживання дітей з боржником ОСОБА_1 законної сили - 12 березня 2024 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню є законною та обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160, 173, 259, 432 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати судовий наказ, виданий Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 30 березня 2021 року у справі №210/1363/21 (провадження 2-н/210/364/21) за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню з 12 березня 2024 року.
В решті заявлених вимог відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя: Р. Є. Скотар