Справа: № 2-а-5763/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
"09" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Грищенко Т.М.,
суддів - Шурко О.І., Лічевецького І.О.,
при секретарі - Загродському В.М.
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь у справі у відповідності до ч.6 ст.12 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2009 р. у справі за адміністративним позовом Суді Носівського районного суду Кучерявець О.М до Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області про скасування наказу та стягнення невиплачених коштів, -
В лютому 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування наказу та стягнення невиплачених коштів.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2009 р. позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову.
Судом було встановлено, що 29.12.2007 року начальником територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області виданий наказ № 266-0 з особового складу, згідно якого, відповідно до рішення Кваліфікаційної комісії суддів Київського апеляційного округу від 23.11.2007 року, яким на суддю Носівського районного суду Кучерявця накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, припинено з 01.12.2007 року виплату всіх заохочень позивачу.
10.11.2008 року позивачем на адресу територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області було направлено заяву, в якій позивач просив скасувати наказ №266-0 від 29.12.2007 року та зобов'язати відділ планово-фінансової діяльності провести перерахунок заробітної плати і виплатити не донараховану заробітну плату у виді премії.
Листом територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області №01-14/1493 від 24.11.2008 року в задоволенні заяви позивача від 10.11.2008 року відмовлено, оскільки застосована рішенням кваліфікаційної комісії суддів Київського апеляційного округу від 23.11.2007 року догана являється засобом дисциплінарного стягнення, а преміювання-елементом заохочення, останнє кореспондується з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», де зазначено, що преміювання суддів здійснюється за результатами роботи, та крім того ч.3 ст. 151 Кодексу законів про працю України передбачено, що протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються та дана норма носить загальнообов'язковий характер і розповсюджується на правовідносини які не врегульовані спеціальним законом, в даному випадку Законом України «Про статус суддів».
Згідно ч.1 ст. 44 Закону України «Про статус суддів»заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Таким чином, вказаними нормативно-правовими актами передбачено, що преміювання суддів місцевих судів можливе лише рішенням президії або органу суддівського самоврядування місцевого суду за результатами роботи, а також до державних і професійних свят, ювілейних дат у межах коштів, передбачених для преміювання в кошторисі відповідного суду та економії коштів на оплату праці.
Враховуючи те, що преміювання суддів місцевих судів законодавчо віднесено до повноважень президії або органу суддівського самоврядування місцевого суду, яке здійснюється за результатами роботи, а також до державних і професійних свят, ювілейних дат у межах коштів, передбачених для преміювання в кошторисі відповідного суду, та економії коштів на оплату праці, суд прийшов до правильного висновку, що спірний наказ виданий відповідачем поза межами його повноважень, і відповідно даним наказом відповідач неправомірно припинив виплату позивачу заохочень у вигляді премій всупереч рішень про преміювання, які відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 „Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судів" приймаються повноважними органами визначеними цією постановою.
Згідно ч. 1.2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Будь-яких доказів правомірності, а також прийняття спірного наказу в межах повноважень, відповідач суду не надав. Посилання відповідача на те, що визначення права територіального управління Державної судової адміністрації України видавати накази про позбавлення заохочувальних виплат обумовлено Законом України «Про судоустрій», Указом Президент України «Про державну судову адміністрацію України»від 29.08.2002 року №780/2002 та Положенням «Про територіальне управління державної судової адміністрації в Чернігівській області», були вірно не прийняті судом до уваги, оскільки даними нормативно-правовими актами визначені повноваження відповідача лише щодо фінансового забезпечення діяльності судів та здійснення інших функцій не пов'язаних з призначенням або позбавленням суддів будь-яких заохочувальних виплат, в тому числі і премій.
Отже, суд дійшов законного та обгрунтованого висновку щодо того, що позовні вимоги ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації України про скасування наказу територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 29.12.2007 року № 266-0 як незаконного та зобов'язання територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області виплатити на його користь незаконно не нараховані згідно наказу від 29.12.2007 року № 266-0 грошові кошти за період з 01.12.2007 року по 01.12.2008 року, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також враховуючи те, що позивачем не були надавані докази на підтвердження неправомірності дій відповідача щодо ненадання чергової щорічної відпустки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до військової частини А 1479 задоволенню не підлягають.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 122, 160, 197, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області -залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2009 р.- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Грищенко Т.М.
Судді: Шурко О.І.
Лічевецький І.О.
Повний текст виготовлено 15 листопада 2010 року.