Справа: № 2а-221/09 Головуючий у 1-й інстанції: Волчко А.Я.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
головуючого-судді: Желтобрюх І.Л.
суддів: Мамчура Я.С., Безименнної Н.В.,
при секретарі Коробій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Київське обласне управління юстиції, Києво-Святошинське бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання неправомірним рішення органу державної влади,
У листопаді 2007 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, у якому просила визнати його рішення від 10.03.1975 року № 5 протиправними, зобов'язати відповідача відновити становище, яке існувало до видання рішення, тобто визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину, яке видане 22.01.1965 року за реєстровим №177. Позивачка просила також поновити строк звернення до суду з позовом, оскільки про оскаржуване рішення дізналася лише у квітні 2007 року.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.10.2009 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з тим, що позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст.99 КАС України, на чому наполягав відповідач.
Не погоджуючись з постановою суду, позивач подала апеляційну скаргу і, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, винесення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить її скасувати та постановити нову про задоволення позову. Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції суперечать обставинам справи, та не було взято до уваги те, що позивач дізналася про оспорюване рішення у квітні 2007 року, а також, що судом не застосовані вимоги п.4 ст.268 ЦК України.
Заслухавши третю особу ОСОБА_4, який одночасно діяв і як представник апелянта, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.02.2005 року ОСОБА_6 -син її рідного брата ОСОБА_7, визнаний померлим, а рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.11.2006 року місцем відкриття спадщини після померлого ОСОБА_6 визнано м. Боярка та за позивачкою в порядку спадкування визнано право на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1.
При зверненні позивачки у березні 2007 року до Києво-Святошинського БТІ з проханням зареєструвати за нею право власності на 1/5 частку житлового будинку на підставі рішення суду, реєстратором було відмовлено з тих підстав, що рішенням виконкому Боярської міськради від 10.03.1975 року №5 змінено частку ОСОБА_6 на 12/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 всупереч свідоцтву про право на спадщину, виданого нотконторою 22.01.1965 року, яким за ОСОБА_6 було визнано право власності в порядку спадкування на 1/5 частину цього будинку.
Позивачка стверджує, що дізналася про рішення виконкому Боярської міськради від 10.03.1975 року №5 у квітні 2007 року. Аналіз матеріалів справи дає підстави вважати, що про вказане рішення позивачка дізналася, або повинна була дізнатися, ще у 1975 році, оскільки цим рішенням була також затверджена її частка 13/100 житлового будинку. Крім того, матеріали справи містять документи, з яких вбачається, що у житловому будинку неодноразово проводилися переобладнання та добудови різними співвласниками як до, так і після прийняття спірного рішення, у зв'язку з чим, вони, у тому числі і позивачка, зверталися до компетентних органів та отримували довідки про змінені частки.
З позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області позивач звернулася 29.11.2007 року (а.с.1), тобто після спливу встановленого ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи) річного строку звернення до суду.
Апелянт зазначає, що пропустила річний строк для звернення до суду з поважних причин, однак відповідних доказів цього суду апелянтом надано не було. Не можуть бути взяті до уваги доводи позивача про необхідність застосування до вказаних правовідносин положень п.4 ст.268 ЦК України, відповідно до якого позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, оскільки вказане положення до спірних правовідносин застосовано бути не може.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином поважність причини пропуску строку позивачем доведено не було.
Відповідно до вимог ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи) адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік, а відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи), пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач надав суду заяву (а.с.220) про застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду і суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.10.2009 року без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99-100, 195, 196, 198, 200, 205, 207 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 02.11.2010р.