Справа: № 2а-82/10 Головуючий у 1-й інстанції: Іванюк Т.І.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"10" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Грищенко Т.М., Шурко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 17.08.2010 року у справі за його позовом до Бірківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання незаконним рішення, зафіксованого у формі листа, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_2 звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Бірківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання незаконним рішення від 31.05.2010 про відмову у наданні земельних ділянок, зафіксованого у формі листа; визнання дій щодо неналежного розгляду звернення незаконними; зобов'язання Барківську сільську раду прийняти позитивне рішення про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою.
Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 17.08.2010 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Козелецький районний суд Чернігівської області в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в позові.
Апеляційна інстанція не може повністю погодитись з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2010 року ОСОБА_2 звернувся до Бірківської сільської ради із клопотанням надати дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення йому земельних ділянок для ведення садівництва з подальшою передачею у власність та видачею Державного акту на право власності.
Рішенням Бірківської сільської ради від 20.05.2010 року ОСОБА_2 було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства та для ведення садівництва із земель запасу Бірківської сільської ради.
Листом № 84 від 31.05.2010 року ОСОБА_2 було повідомлено про те, що його звернення було розглянуто та у задоволенні відмовлено, оскільки земельні ділянки, які він просив виділити, використовуються жителями с. Самсони для випасання худоби і вони звернулись до сільської ради з проханням узаконити дане пасовище. Рішенням 23 сесії 5 скликання Бірківської сільської ради від 20 травня 2010 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для створення громадського пасовища.
Рішенням Бірківської сільської ради від 20.05.2010 року було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для створення громадського пасовища із земель державної власності Бірківської сільської ради в с. Самсони орієнтовно загальною площею 46,8 га. Дану земельну ділянку вирішено нікому не надавати у власність та не надавати в оренду.
Суд першої інстанції цілком правомірно прийшов до висновку про необхідність відмови в частині позовних вимог щодо визнання незаконним дії та бездіяльностї суб'єкта владних повноважень щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_2 від 27.04.2010 року; про зобов'язання Бірківську сільську раду прийняти позитивне рішення про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. З ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції сільських рад.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян.
Тобто, функції розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян відносяться виключно до компетенції сільських рад та не можуть бути здійснені судом. Отже, при прийнятті оскаржуваного рішення Бірківська сільська рада діяла виключно в межах своєї компетенції та не порушила права позивача, оскільки клопотання позивача розглянуто належним чином, за наслідками розгляду прийняте законне і обґрунтоване рішення, про яке належним чином його повідомлено
Аналізуючи викладене, апеляційна інстанція приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно зроблено висновок що Бірківська сільська рада при прийнятті рішення від 20 травня 2010 року по заяві ОСОБА_2 діяла в межах своєї компетенції, в інтересах громади, жодним чином не порушуючи прав позивача.
Стосовно вимоги щодо визнання незаконним рішення від 31.05.2010 року, зафіксованого у формі листа, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне:
Клопотання ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою Бірківською сільською радою розглянуто та прийнято рішення від 20.05.2010 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність. Зазначене рішення ОСОБА_2 не оскаржується.
Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
При цьому, оскаржуваний лист не породжує ніяких правових наслідків для суб'єкта, на адресу якого він направлений та містить інформативний характер, в зв'язку з чим права позивача не порушуються.
Якщо виходити з положень правознавства, то зазначений лист не можна визначити як документ, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство.
Тобто, такий лист не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 частини 1 статті 17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи, що мають значення для правильного її вирішення по суті заявлених позовних вимог та помилково прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні вимоги щодо визнання нечинним листа, тому в цій частині провадження підлягає закриттю.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність часткового скасування постанови суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 17.08.2010 року в частині визнання незаконним рішення від 31.05.2010 року, зафіксованого у формі листа -скасувати, провадження по справі в цій частині - закрити.
В решті постанову суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 10.11.2010 року.