01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.12.2007 № 34/370
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Михайлюк Н.О. (дов. від 13.06.2007 р. № 504/1);
від відповідача - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Видавничий дім "Княгиня Ольга"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.08.2007
у справі № 34/370
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика"
до Закритого акціонерного товариства "Видавничий дім "Княгиня Ольга"
про стягнення 10349,62 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.08.2007 року у справі № 34/370 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Білоцерківська книжкова фабрика» (далі - позивач, ВАТ “БКФ») до Закритого акціонерного товариства “Видавничий дім “Княгиня Ольга» (далі - відповідач, ЗАТ “ВД “Княгиня Ольга») про стягнення 10 349,62 грн. позов задоволено частково. Так, стягнуто з ЗАТ “ВД “Княгиня Ольга» на користь ВАТ “БКФ» 8 292,36 грн., 158,62 грн., 123,39 грн., 928,07 грн., 829,23 грн. штрафу, а також, 103,32 грн. витрат по сплаті державного мита та 117,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, Закрите акціонерне товариство “Видавничий дім “Княгиня Ольга» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, суд не направляв відповідачу ухвали, чим порушив вимоги ст..ст.. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, та, крім того, порушено ст. 231 Господарського кодексу України. Крім того, в судовому рішенні допущено багато неточностей та невідповідностей фактичним обставинам справи.
Відкрите акціонерне товариство “Білоцерківська книжкова фабрика» надало письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить залишити апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Видавничий дім “Княгиня Ольга» без задоволення, а спірне рішення від 28.08.2007 року - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2007 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Видавничий дім “Княгиня Ольга» було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 40 хв. 29.10.2007 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2007 року, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 26.11.2007 року.
26.11.2007 року судове засідання не відбулось у зв'язку із хворобою головуючого судді Коваленка В.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Видавничий дім “Княгиня Ольга» було призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 40 хв. 17.12.2007 року.
17.12.2007 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
23.11.2006 року ВАТ “БКФ» (Виконавець) уклало договір № 499 на виконання поліграфічних робіт з ЗАТ “ВД “Княгиня Ольга» (Замовник), згідно умов якого Замовник доручив Виконавцю виконати поліграфічні роботи з виготовлення видання “Друг здравия» та зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи, згідно умов договору та калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до ст. 2 договору, оплата здійснюється шляхом 50% передоплати та 50% протягом 5 банківських днів з дня отримання сигнального примірника, згідно видаткової накладної.
Згідно ст. 3 договору, Виконавець повинен виконати весь комплекс поліграфічних робіт протягом 30 днів після отримання від Замовника плівок чи оригінал-макетів. Замовник зобов'язаний вивезти виготовлений тираж замовлення з території Виконавця протягом 10 календарних днів з дня отримання сигнального примірника, згідно видаткової накладної.
Статтею 5 договору визначено, що за порушення строків розрахунків Замовник повинен сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10% вказаної суми. Крім того, Замовник повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми.
На виконання вказаного договору, ВАТ “БКФ» поставило ЗАТ “ВД “Княгиня Ольга» товар на загальну суму 39 300,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 12.12.2006 року № КФ-0001247 на суму 720,50 грн. та від 14.12.2006 року № КФ-0001258 на суму 38 579,50 грн.
ЗАТ “ВД “Княгиня Ольга» за отриманий товар розрахувалося частково, в розмірі 31 007,64 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками від 07.12.2006 року на суму 25 000,00 грн., від 30.01 2007 року на суму 3 000,00 грн. та платіжними дорученнями від 18.04.2007 року № 30 на суму 1 000,00 грн., від 24.04.2007 року № 35 на суму 707,64 грн., від 17.05.2007 року № 39 на суму 1 000,00 грн., від 25.04.2007 року № 37 на суму 300,00 грн.
Таким чином, несплачена сума заборгованості складає 8 292,36 грн.
Разом з тим, позивач просить крім суми боргу, стягнути з ЗАТ “ВД “Княгиня Ольга» також пеню за прострочення поставки товару за період з 19.12.2006 року до 23.06.2007 року (186 днів) в сумі 946,02 грн., 3% річних в сумі 123,39 грн. за цей же період, втрати від інфляції за січень-травень 2007 року, а також штраф у розмірі 10% за прострочення платежу понад 30 днів.
Відповідно до ст.. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.1 договору визначено термін його виконання в 30 днів. Відповідач у встановлений договором строк свого зобов'язання щодо оплати вартості товару у повному обсязі не виконав.
Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ “ВД “Княгиня Ольга» отримало товар за договором на суму 39 300,00 грн. 12.12.2006 року та 14.12.2006 року, отже, відповідно до п. 2.2. договору, повинно було розрахуватись з ВАТ “БКФ» до 19.12.2006 року.
Однак, відповідач оплатив поставлений товар частково в сумі 31 007,64 грн. та з порушенням строків.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 158,62 грн. та 3% річних в сумі 123,39 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до п. 5.1 договору, підлягає задоволенню вимога про стягнення штрафу за прострочення виконання понад 30 днів в сумі 829,23 грн.
Щодо розрахунку пені, то згідно ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, розрахунок пені здійснюється судом відповідно до наведених приписів та ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», якими передбачено, що розмір пені, яка нараховується за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань за договором обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, нарахування пені за період з 19.12.2006 року по 16.05.2007 року в розмірі 801,07 грн. є правомірним.
Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, сума пені за інший період - з 17.05.2007 року по 19.06.2007 року становить 127,00 грн., оскільки в період з 17.05.2007 року по 31.05.2007 року облікова ставка НБУ була визначена на рівні 17%, отже сума пені за цей період склала 57,93 грн., а в період з 01.06.2007 року по 19.06.2007 року облікова ставка НБУ була визначена на рівні 16%, отже сума пені за цей період склала 69,07 грн.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню сума пені в розмірі 928,07 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції Відкрите акціонерне товариство “Білоцерківська книжкова фабрика» довело свої позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 8 292,36 грн. та в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 2 039,31 грн., у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в цій частині вони підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Рішення господарського суду м. Києва від 28.08.2007 року по справі № 34/370 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Білоцерківська книжкова фабрика» до Закритого акціонерного товариства “Видавничий дім “Княгиня Ольга» про стягнення 10 349,62 грн. залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Видавничий дім “Княгиня Ольга» - без задоволення.
2. Справу № 34/370 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
20.12.07 (відправлено)