Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
11 листопада 2010 року справа №2а-14995/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: Шишова О.О.
суддів Дяченко С.П., Сіваченко І.В.,
в письмовому провадженні
розглянувши апеляційні скарги Міністерства фінансів України, ОСОБА_2
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від
22 вересня 2010 року по справі № 2а-14995/10/0570
за позовом ОСОБА_2
до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України
про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення недоплаченої заробітної плати, надбавки за вислугу років, додаткового посадового окладу до відпустки
ОСОБА_2 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення недоплаченої заробітної плати, надбавки за вислугу років, додаткового посадового окладу до відпустки.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року по справі № 2а-14995/10/0570 позовні вимоги задоволені частково. Визнана неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів по повному фінансуванню заробітної плати судді Харцизького міського суду Донецької області ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року по 01.01.2010 року з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді. Зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплат судді Харцизького міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_2 недоплаченої за період з 19.08.2009 року по день винесення постанови заробітної плати. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Донецькій області додаткове фінансування з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь судців» для здійснення виплат судді Харцизького міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_2 недоплаченої заробітної плати за період з 19.08.2009 року по день винесення постанови заробітної плати. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області здійснити нарахування судді Харцизького міського суду Донецької області ОСОБА_2 недоплаченої за період з 19.08.2009 року по день винесення постанови заробітної плати. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області за рахунок додатково отриманого від Державної судової адміністрації України здійснити нарахування судді Харцизького міського суду Донецької області ОСОБА_2 недоплаченої за період з 19.08.2009 року по день винесення постанови заробітної плати, з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
З постановою суду першої інстанції не погодилось Міністерство фінансів та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. Вказали, що судді була сплачена заробітна плата відповідно видаткам передбаченим бюджетом України в повному обсязі. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
ОСОБА_2 також не погодилась з рішенням суду першої інстанції. В апеляційній скарзі вказала, що суд першої інстанції не були враховані положення бюджетного законодавства України. Просила скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_2 призначена на посаду судді Харцизького міського суду Донецької області з 19 березня 2001 року по теперішній час.
Заробітна плата позивача обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, а саме: п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 року № 514 «Про оплату праці Голови та заступника Голови Верховного Суду України» з 01.06.2005 року Голові Верховного Суду України встановлено посадовий оклад у розмірі 15 мінімальних заробітних плат. Постанова набрала чинності з 01.06.2005 року. За правилами ч. 2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 % зазначеного окладу, і меншими 80 % окладу голови суду, в якому працює суддя, тобто повинен становити у позивача як у судді місцевого суду не менш як 7,5 розміру мінімальної заробітної плати. З 01.06.2005 року по 01.01.2006 року оклади суддів, в тому числі і позивача складали 20 % окладу голови суду. Заробітна плата позивачки обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати в сумі 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007-2010 роки.
Статус суддів під час виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про статус суддів».
Відповідно до ст.126 Закону України «Про судоустрій України», яка визначає повноваження державної судової адміністрації, державна судова адміністрація, зокрема, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів.
Відповідно до ст.128 вказаного Закону територіальне управління державної судової адміністрації є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в установах банку.
Територіальні управління державної судової адміністрації здійснюють свою діяльність на основі положення про державну судову адміністрацію, яке затверджується указом Президента України за поданням Прем'єр-міністра України, погодженим із Радою суддів України.
Положення про Державну судову адміністрацію України, затверджене Указом Президента України від 03 березня 2003 року № 182/2003 втратило чинність на підставі Указу Президента України від 23 червня 2009 року №477/2009. Інше положення затверджено не було.
У зв'язку з цим застосуванню підлягає Закон України «Про судоустрій України», який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області є юридичною особою, яка наділена адміністративно-процесуальною правосуб'єктністю у відповідності до ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.122 Закону України «Про судоустрій України», яка регулює питання матеріально-технічного забезпечення судів, матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду.
Суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію.
Між тим, суди не здійснюють матеріальне забезпечення суддів, в судах загальної юрисдикції відповідний відділ, який здійснював би виплату заробітної плати суддям, відсутній.
Отже органами, які здійснюють матеріальне забезпечення суддів, є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (ст.ст. 42-45 Закону України «Про статус суддів»). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді.
Відповідно до ст. 14 Закону «Про судоустрій України» однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Ст.44 Закону України «Про статус суддів» визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України та Голови Вищого арбітражного суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків їх окладів. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року у справі № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.
Вказану постанову постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року, в адміністративній справі за позовом особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, про визнання протиправною бездіяльність та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, визнано протиправним і скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів».
Таким чином з 03 грудня 2007 року - дня набрання законної сили судовим рішенням, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» є протиправним і скасовано.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (справа №2/174), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року (справа № 22-а-26751/08), в адміністративній справі за позовом особи до Кабінету Міністрів України, треті особи Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, про визнання незаконними та скасування актів, визнати незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів».
Тобто з 19 серпня 2009 року - дня набрання законної сили судовим рішенням, постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» є протиправними.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає наслідки набрання законної сили судовим рішенням, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Отже, з 19 серпня 2009 року - є протиправними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів».
Враховуючи наведене та вимоги законодавства позивач мав право на отримання заробітної плати у відповідності зі ст. 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, тобто з 19 серпня 2009 року.
Між тим заробітна плата позивача, з 19 серпня 2009 року обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», чим порушено право позивача на належне матеріальне забезпечення.
З наведеного вбачається, що саме бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області призвела до неправильного розрахунку заробітної плати позивача у період з 19 серпня 2009 р. по 01.04.2010 р. З огляду на зазначене позовні вимоги підлягають задоволенню частково - за період з 19 серпня 2009 р. по 01.04.2010 р.
Ст. 257 КАС України встановлено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Колегія вважає правильним застосування судом першої інстанції положення ч.2 ст. 11 КАС України яка передбачає що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197(письмове), 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Міністерства фінансів України, ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року по справі № 2а-14995/10/0570 - залишити без задоволення
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року по справі № 2а-14995/10/0570 - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий О.О.Шишов
Судді І.В.Сіваченко
С.П.Дяченко