Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
11 листопада 2010 року справа №2а-11991/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: Шишова О.О.
суддів Сіваченко І.В, Дяченко С.П.
при секретарі судового засідання: Дровнікової К.В.
за участю представників позивача Боєнко О.В., Бабіна Т.М.
розглянувши апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року по справі № 2а-11991/10/0570
за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій
У травні 2010 року Донецького обласного ВФСЗІ звернулось з адміністративним позовом до ВАТ «Донбасенерго», в якому просили суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 року, в сумі 1458096,03 грн. та пеню в сумі 5686,59 грн., разом 1463782,62 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач в 2009 році повинен був працевлаштувати 267 інвалідів, фактично ж, за даними звіту працювало 224 інваліда. Отже, відповідач не виконав норматив по створенню 43 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів, внаслідок чого йому були нараховані адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2009 році в сумі 1458096,03 грн. та пені у розмірі 5686,59 грн. В добровільному порядку сума заборгованості відповідачем сплачена не була.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року по справі № 2а-11991/10/0570 відмовлено в задоволенні позову.
З постановою суду не погодилося Донецьке обласне ВФСЗІ та зазначило, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми матеріального права. В апеляційній скарзі вказали, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник Донецького обласного ВФСЗІ у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Колегія суддів вважає розглянути справу у відсутність представника позивача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивачем за невиконання відповідачем нормативу по створенню 43 робочих місць по працевлаштуванню інваліда нараховані адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місце для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2009 році в сумі 1458096,03 грн. та нарахована пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 5686,59 грн. Отже загальна сума складає 1463782,62 грн.
Відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів №1434 від 26.09.2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління і здійснює контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до п.4 цього Положення Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлена нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося це порушення, сплачувати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається згідно ст. 20 Закону.
Відповідно до ст.20 Закону та Постанови передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних Облікової ставки Національного Банку України за кожний календарний день прострочення.
Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про основі соціальної захищеності інвалідів», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування і оплачувану роботу, зокрема з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організаціям або до державної служби зайнятості, тобто працевлаштуватися на створені для них робочі місця є правом інваліда.
Відповідно ч.3 ст.18 Закону України «Про основі соціальної захищеності інвалідів», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМ України від 03.05.1995р. №314, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що на таких структурних одиницях як «Донбасенергоналадка» та ДПР НДІ «Теплоелектропроект» був витриманий норматив забезпечення працевлаштування інвалідів, про що свідчать звіти по формі № 3-ПН, надіслані до центру зайнятості за 2009 рік, а також надані накази про прийняття на роботу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, тобто осіб із обмеженими можливостями, про що стверджують довідки медико-соціальних експертних комісій.
Структурними одиницями ВАТ «Донбасенерго» «Електроремонт» та Старобешівська ТЕС надсилалися листи - звернення до центрів зайнятості, таких як Донецький міський центр зайнятості від 12.01.2009 року № 02/16 та Старобешівський районний центр зайнятості 12.03.2009 року за № 03/1550 стосовно працевлаштування людей з обмеженими можливостями - інвалідів згідно із ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875- XII на зазначені в листах спеціальності, які відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації можуть бути працевлаштовані з урахуванням особливостей виробництва в електроенергетиці.
Повідомлення Слов'янського міського центру зайнятості від 13.09.2010 року № 02-37/1994 також свідчить про те, що Слов'янська ТЕС на протязі 2009 року подавала в міський центр зайнятості звіти форми №3-ПН «Про наявність вакансій» для комплектування потреби в кадрах, але у зв'язку із невідповідністю попиту та пропозицій інваліди на вакантні місця не надсилались. Подібні повідомлення надсилалося і Старобешівським районним центром зайнятості на адресу СО ВАТ «Донбасенерго» Старобешівської ТЕС від 20.08.2010 року № 03/1095 та від 28.09.2010 року № 03-1327, а також Донецьким міським центром зайнятості на адресу СО «Електроремонт» ВАТ «Донбасенерго» від 13.09.2010 року № 02-09/3575.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає що ВАТ «Донбасенерго» у спірному періоді з свого боку вживало усі можливі заходи, безпосередньо спрямовані на відкриття вакансій для інвалідів з метою їх працевлаштування. Таким чином, слід зробити висновок, що порушення закону сталося не з вини відповідача, а зв'язку із тим, що на підприємство не направлялися інваліди з центрів зайнятості.
За таких обставин, враховуючи положення вищевказаних нормативно-правових актів та досліджені у судовому засіданні обставини, тобто здійснення підприємством усіх заходів на виконання нормативу щодо встановленої кількості працюючих на підприємстві інвалідів, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.
Повний текст рішення складений 11 листопада 2010 року.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року по справі № 2а-11991/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року по справі № 2а-11991/10/0570 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді: І.В.Сіваченко
С.П.Дяченко