79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
04.11.10 Справа № 12/20
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Кравчук Н. М.
суддів Гнатюк Г. М.
Мирутенка О. Л.
розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (надалі РВ ФДМУ по Чернівецькій області) за № 10-08-02502 від 30.08.2010р.
на рішення господарського суду Чернівецької області від 16.08.2010р.
у справі № 12/20
за позовом: РВ ФДМУ по Чернівецькій області, м. Чернівці
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Юпітер»(надалі ТзОВ ВКФ «Юпітер»), м. Чернівці
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: закрите акціонерне товариство «Чернівецький машинобудівний завод»(надалі ЗАТ «Чернівецький машинобудівний завод»), м. Чернівці
з участю прокуратури Чернівецької області
про стягнення заборгованості в сумі 575 567, 29грн.,
за участю представників сторін:
від прокуратури: Рогожнікова Н.Б.;
решта учасників судового процесу в судове засідання : не з'явились
Прокурору роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало. Заяв про відвід складу суду не поступало.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.08.2010р. у справі № 12/20 (суддя Бутирський А.А.) відмовлено у задоволенні позовних вимог РВ ФДМУ по Чернівецькій області до ТзОВ ВКФ «Юпітер», третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача виступає ЗАТ «Чернівецький машинобудівний завод»про стягнення заборгованості в сумі 575 567, 29грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, висновки викладені в оспорюваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов РВ ФДМУ по Чернівецькій області задоволити. Зокрема скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку стосовно того, що останнім не доведено шкоди, оскільки не надано доказів, які б підтверджували стан спірного приміщення в 2001 році, проте, вказує скаржник, в матеріалах справи є наявний технічний опис конструктивних елементів частини будівлі корпусу блоку допоміжного, в яких зафіксовано наявність основних елементів будівлі. Також безпідставними є твердження суду першої інстанції стосовно того, що Акт обстеження робочої групи № 6 від 27.05.2009р. не є належним доказом, враховуючи те, що є одностороннім, оскільки звільнення відповідачем спірного приміщення здійснювалось Першотравневим відділом державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції у примусовому порядку на виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 12.22.2008р. у справі № 7/260, то даний факт виключав можливість залучення до такого обстеження відповідача. Окрім того, суд дійшов хибного висновку, що позивач отримав свідоцтво на право власності на нерухоме майно лише 15.10.2009р., а тому не міг здавати будівлю корпусу блоку допоміжного в оренду третім особам з 06.08.2001р. по 27.05.2009р. та відповідно отримувати орендну плату, оскільки чинним законодавством України, що діяло станом на 06.08.2010р. не вимагалось, при укладенні договорів оренди нерухомого майна, обов'язкової наявності свідоцтва про право власності на такий об'єкт нерухомості.
Розгляд даної справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2010р.
Представник прокуратури в судовому засіданні 04.11.2010р. підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання за № 10-08-03221 від 28.10.2010р., в якому просить розглянути дану справу без участі уповноваженого представника РВ ФДМУ по Чернівецькій області у зв'язку з відсутністю у останнього коштів на відрядження.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому подану скаргу вважає необґрунтованою, безпідставною та просить в задоволенні апеляційної скарги РВ ФДМУ по Чернівецькій області відмовити.
Третя особа - ЗАТ «Чернівецький машинобудівний завод»явку уповноваженого представника в судове засідання також не забезпечила, надіслала письмові пояснення на апеляційну скаргу за № 11/92-3 від 07.10.2010р., в яких зазначає, що оскаржуване рішення ніяк не впливає на права, обов'язки та охоронювані законом інтереси останнього, оскільки у ЗАТ «Чернівецький машинобудівний завод»відсутня інформація, а тим більше докази, коли саме відповідач заволодів частиною приміщення корпусу блоку допоміжного, так як, власником вказаних приміщень являється саме позивач та в його обов'язки входить здійснювати належний контроль за державним майном. Окрім того, ЗАТ «Чернівецький машинобудівний завод»просить вирішити даний спір без його участі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Наказом Фонду державного майна України від 09.02.2000р. № 250 «Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації», із змінами внесеними Наказом ФДМУ від 18.05.2000р., включено до переліку об'єктів малої приватизації, які перебувають у державній власності та підлягають приватизації приміщення корпусу блоку допоміжного, що знаходиться на балансі ЗАТ “Чернівецький машинобудівний завод” у м.Чернівці, вул. Прутська, 16 (том І - а.с. 10,12).
26.09.2000р. між РВ ФДМУ по Чернівецькій області (Продавець) та ТОВ «Машзавод»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №КП-261 інвентарного об'єкта -приміщення корпусу блоку допоміжного, що знаходиться на балансі ЗАТ “Чернівецький машинобудівний завод”, відповідно до умов якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупцю приміщення корпусу блоку допоміжного, що знаходиться на балансі ЗАТ «Чернівецький машинобудівний завод»площею 3966,3 кв.м., який розташований за адресою: м.Чернівці, вул..Прутська,10. На земельній ділянці розташована будівля корпусу блоку допоміжного загальною площею 3966,3 кв.м.: літ. «А»(цегла). У власність Покупця переходить будівля корпусу блоку допоміжного літ. «А»(цегла, площею 3966,3, а Покупець зобов'язується прийняти зазначену будівлю і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та здійснити реєстрацію приміщення в БТІ.
ЗАТ “Чернівецьким машинобудівним заводом” 17.05.2001р. на адресу позивача було надіслано лист № 09-10\25, в якому повідомлялося про те, що в інвентаризаційний опис станом на 01.03.2001 року помилково не включена частина будівлі корпусу блоку допоміжного літера “Б, В”, за адресою вул. Прутська, 10, яка тимчасово знаходиться на балансі підприємства і в процесі приватизації не увійшло до статутного фонду товариства (том І -а.с. 17).
РВ ФДМУ по Чернівецькій області 25.05.2001 було прийнято наказ №102-0 «Про прийняття рішення щодо приватизації об'єктів малої приватизації державної власності», яким вирішено приватизувати шляхом продажу на аукціоні частини будівлі корпусу блоку допоміжного, площею 682,3 кв.м., у зв'язку з чим 31.05.2001 року на адресу Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації позивачем направлено лист № 10-17/1566, в якому йдеться про виготовлення свідоцтва про право власності та інвентарної справи (том І а.с. -11,12).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Чернівецької області від 01.02.2008 року у справі №3/269 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, ТОВ ВКФ “Юпітер” визнано за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області право власності на частину будівлі корпусу блоку допоміжного, площею 1084,50 кв.м., який розташований по вул. Прутська, 10 м.Чернівці та знаходиться на балансі ЗАТ “Чернівецький машинобудівний завод” (том 1- а.с. 26-28).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2008 року вказане рішення від 01.02.2008 року у справі № 3/269 залишено без змін (том І -а.с. 21-29).
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.11.2008 року у справі № 7/260 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області та ЗАТ “Чернівецький машинобудівний завод” до ТОВ ВКФ “Юпітер” зобов'язано останнього виселитись з приміщень частини будівлі корпусу блоку допоміжного, площею 1084,50 кв.м., який розташований по вул. Прутська, 10 м.Чернівці та знаходиться на балансі ЗАТ “Чернівецький машинобудівний завод” (том І а.с. 41-42).
Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ ВКФ “Юпітер” 27.05.2009 року звільнило приміщення частини будівлі корпусу блоку допоміжного, площею 1084,50 кв.м., який розташований по вул. Прутська, 10 м.Чернівці, про що свідчить Акт державного виконавця від 27.05.2009р.
Окрім того, РВ ФДМУ по Чернівецькій області 28.05.2009 року було складено Акт №6 «Перевірки стану збереження та використання державного майна -частини будівлі корпусу блоку допоміжного площею 1084,5 кв.м., яке не увійшло до статутного фонду ЗАТ «Чернівецький машинобудівний завод»у процесі приватизації, але залишилось перебувати на його балансі (том І -а.с. 44). Даним актом зафіксовано незадовільний стан спірного приміщення.
Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 13.10.2009р. було прийнято Рішення № 713/19 «Про присвоєння поштових адрес, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (делеговані повноваження)», яким виробничій будівлі літера А, 'загальною площею 1085,60 кв.м. присвоєно поштову адресу: вул. Прутська, 10-А, замість вул. Прутська, 10 (том І -а.с. 107).
15.10.2009 року виконавчим комітетом Чернівецької міської ради видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно, згідно якого держава, в оперативному управлінні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області є власником виробничої будівлі (корпусу блоку допоміжного) літера А, А'загальною площею 1085,60 кв.м. у м.Чернівці, вул. Прутська, 10-А (том 1 а.с. 108).
У заявлених вимогах РВ ФДМУ по Чернівецькій області просить стягнути з відповідача збитки в сумі 575 090,29грн., а саме: 374 130,48грн. збитків за незаконне користування об'єктом державної власності -частиною будівлі корпусу блоку допоміжного площею 888,8 кв.м. з 06.08.2001р. по 27.05.2009р. розташованого у м.Чернівці по вул. Прутській, 10-А, 200 959,81грн. шкоди заподіяної внаслідок руйнації при звільненні зазначеного приміщення, 477,00грн. вартості незалежної оцінки розміру збитків, виконаної ПП «Академія Оцінки і Права»за договором № 251 від 30.10.2009р. Дані вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно користувався спірним приміщенням за період з 06.08.2001р. по 27.05.2009р. та за результатами перевірки встановлено, що приміщення, які займало ТОВ ВКФ «Юпітер»знаходяться в незадовільному стані та майно навмисно пошкоджено.
Вказані вимоги суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, недоведеними з огляду на наступне.
У відповідності до ч.3 п.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової шкоди іншій особі.
Згідно з ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування ( ч. 1 ст. 22 ЦК України). Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Слід зазначити, що право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої цією статтею.
Відповідно до ч.ч. 1,2 п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди” віл 01.04.1994 року № 02-5/215 з послідуючими змінами та доповненнями, за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
У відповідності до приписів ст.. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Беручи до уваги наведене та аналізуючи вищенаведені права, суд апеляційної інстанції зазначає, що юридичною підставою позадоговірної (деліктної) відповідальності, якою є відшкодування збитків в цьому випадку, має бути наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення винної сторони до відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Проте, при заявленні вищезазначених позовних вимог позивачем не доведено завдання відповідачем шкоди, оскільки не надано доказів, які б підтверджували стан приміщення станом на серпень 2001 року (коли позивачеві стало відомо про самовільне зайняття приміщення), про що, як зазначалось вище повідомив сам позивач у своєму листі від 27.04.2010 року (том ІІ а.с. 14), а відтак неможливо встановити чи дійсно мало місце пошкодження майна у сумі 200959,81 грн. внаслідок руйнації.
Окрім того, акт №6 перевірки стану збереження та використання державного майна будівлі корпусу блоку допоміжного від 28.05.2009 року є одностороннім, доказів виклику відповідача для обстеження позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не представлено, в зв'язку з чим даний акт не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.
Також є безпідставними вимоги позивача щодо стягнення 374 130,48 грн. збитків за незаконне користування об'єктом державної власності, оскільки обраховуються, виходячи із ставок орендної плати для державного майна, встановлені Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, у вигляді упущеної вигоди.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (с. 1 ст. 182 ЦК України). Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи позивач отримав свідоцтво на право власності на нерухоме майно лише 15.10.2009 року, а тому не міг здавати будівлю корпусу блоку допоміжного в оренду третім особам з 06.08.2001 року по 27.05.2009 року і, відповідно, отримувати орендну плату.
Також безпідставними, на думку суду апеляційної інстанції, є покликання скаржника на копії інвентаризаційних справ, долучених до матеріалів справи, складених Чернівецьким КОБТІ в 2000-2002р., оскільки в даних інвентарних справах зафіксовано наявність основних елементів будівлі, таких як фундамент, стіни, перегородки, міжповерхові перекриття, підлоги, дах, пройоми, сходи, опалення, освітлення сантехобладнання та устаткування (том ІІ -а.с. 58-66). Дані елементи будівлі, як є в наявності на даний час, та і були під час передачі вказаної будівлі, тобто, технічний опис не містить технічного стану конструктивних елементів та визначення зносу.
Окрім того, Звіт про визначення розміру збитків внаслідок незаконного користування об'акта державної власності -частини будівлі корпусу блоку допоміжного загальною площею 1084,5 кв.м., розташованого за адресою: м.Чернівці, вул..Прутська, 10, який при приватизації не увійшов до статутного фонду ЗАТ «Чернівецький машинобудівний завод»виконаний, як зазначалось вище ПП «Академією Оцінки і Права»за договором №251 від 30.10.2009 року про проведення оцінки майна на підставі якого позивач просив стягнути 477,00 грн. вартості незалежної оцінки розміру збитків (том І - а.с. 37, 44 -75) не може бути належним та допустимим доказом, оскільки як зазначено в даному Звіті «при звільненні незаконно займаних приміщень заподіяв шкоду приміщенням, а саме: зруйновані повністю система опалення і електропостачання, паркет в більшості приміщень зірваний, дверні прорізи, рами і полотна зруйновані, понівечене спорядження»в той же час в даному Звіті нічого не сказано в якому стані дане спірне приміщення було в 1980р. при передачі будівлі, в якому стані було дане приміщення в 2000-2002р.р., а тому місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні даних позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, всупереч вимогам ст.33 ГПК України позивачем не було надано суду доказів, які б підтвердили доводи, викладені в позовній заяві.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 16.08.2010р. у справі № 12/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу передати в місцевий господарський суд Чернівецької області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.М. Гнатюк
О.Л. Мирутенко