79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
19.10.10
Справа № 14/16
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Процика Т.С.
При секретарі Мацкулі Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 б/н від 15.03.2010 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2010 року
у справі № 14/16
за позовом Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Падана Кемікал Компаундс», с.Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область;
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3;
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_4, Польща;
про стягнення заборгованості 175 240,35 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -Зеркевич А.В. -представник (за дов. 01.07.2010 р.);
від відповідача -ОСОБА_6 -представник (за дов. від 05.07.2010 р.);
від третьої особи -не з'явився;
ЗАТ «Падана Кемікал Компаундс»звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за непоставлений товар у розмірі 26 757,60 доларів США, що в еквіваленті відповідно до курсу Національного банку України становить 213766,21 грн., 267,57 доларів США, що в еквіваленті відповідно до курсу Національного банку України становить 2 137,90 грн. (враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог б/н і дати (а.с. 62-63).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 14/16 (суддя Булка В.І.) позов ЗАТ «Падана Кемікал Компаундс»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено. Суд стягнув з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ЗАТ «Падана Кемікал Компаундс»213 766,21 грн. заборгованості, 2 137,90 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням суду підприємець ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу б/н від 15.03.2010 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2010 року в частині стягнення повної вартості втраченого товару в сумі 213 766,21 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме, скаржник стверджує, що позивач вимагає повернення всієї заборгованості за непоставлений товар в розмірі 21 932,46 доларів США, відповідно до курсу національної валюти станом на 06.01.2010 року, яка становить 175 240,35 грн., в той час, коли 26.01.2010 року перевізник ОСОБА_4 перерахував кошти в розмірі 11 546,12 євро на розрахунковий рахунок ЗАТ «Падана Кемікал Компаундс».
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу б/н від 05.07.2010 року, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2010 року -без змін.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_4.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2009 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (експедитор) та ЗАТ «Падана Кемікал Компаундс»(замовник) було укладено договір № ДП -01. Згідно умов якого, експедитор зобов'язався за плату і за рахунок замовника організувати виконання перевезення вантажу транспортом і маршрутом вибраним експедитором.
З міжнародної товарно-транспортної накладної № 440038 видно, що ОСОБА_4 прийняв до перевезення POLANVІL S-70 22 біг-беги на 22 палетах (смола) в кількості 20,900 т. загальною вартістю 21 932,46 доларів США, яка мала бути доставлена на адресу ЗАТ «Падана Кемікал Компаундс».
Однак, зазначений товар не був доставлений до місця призначення внаслідок загорання машини перевізника ОСОБА_4, якою перевозили вантаж. Даний факт підтверджується копією протоколу події від 15.07.2009 року (а.с. 47) складеного внаслідок пожежі та постановою про передачу місця охопленого рятувальною операцією(а.с. 45).
15.12.2009 року ЗАТ «Падана Кемікал Компаундс»було направило на адресу відповідача лист № КОМ/469/БВ від 15.12.2009 року з проханням погасити заборгованість в сумі 26 757,60 доларів США до 25.12.2009 року. Однак, даний лист залишений без відповіді та належного реагування.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного:
Відповідно до ст. 909 ЦК України, що кореспондується зі ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (ч. 2 ст. 306 ГК України). З товарно-транспортної накладної № 440038 видно, що позивач, третя особа та фірма ANWIL SA є суб'єктами відносин перевезення POLANVІL S-70 біг -беги.
Оскільки, транспортна-накладна № 440038 містить посилання на CRM, дане перевезення виконується згідно з умовами Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів на дорогах від 19.05.1956 р.
Законом України "Про дію міжнародних договорів на території України" від 10.12.1991 р. встановлено, що укладені належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Відповідно до ст. 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 р., Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки СРСР, в свою чергу, приєднався до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів на дорогах від 19.05.1956 р. 01.08.1983 р.
Крім цього, згідно постанови Верховної Ради України від 17.09.1992 р. "Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів", Україна приєдналася до Віденської конвенції. Конвенцією встановлено, що у випадку коли частина або частини території держави відокремлюються і утворюють одну або декілька держав, незалежно від того, чи продовжує існувати держава-попередниця, будь-який договір, що був у силі в момент правонаступництва держав стосовно всієї території держави-попередниці, продовжує бути у силі стосовно до кожної утвореної таким чином держави-наступниці.
Так, згідно статті 17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах від 19.05.1956 р., перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або його пошкодження, які сталися в період часу між прийманням вантажу до перевезення та його здаванням, а також за запізнення доставки. В той же час, перевізник звільняється від такої відповідальності, якщо втрата вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного, серед іншого, з переміщенням, завантаженням, розміщенням або вивантаженням вантажу відправником або вантажоодержувачем, або особами, що діють від імені відправника або вантажоодержувача.
Вартість втраченого вантажу, відповідно до ст.23 Конвенції визначається на підставі біржового котирування чи за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Однак, розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню не може перевищувати 8,32 розрахункові одиниці за кілограм відсутньої ваги брутто.
Більш значна сума, згідно п.6 ст.23 Конвенції, підлягає відшкодуванню перевізником в тому випадку, коли вартість пошкодженого вантажу була задекларована.
З матеріалів справи видно, що 26.01.2010 року перевізник ОСОБА_4 перерахував кошти в розмірі 11 546,12 євро на розрахунковий рахунок ЗАТ «Падана Кемікал Компаундс», що підтверджується витягом з платіжного доручення (а.с. 89), чим підтвердив свою вину.
Однак, ЗАТ «Падана Кемікал Компаундс»при зверненні до суду першої інстанції просить стягнути заборгованість за непоставлений товар в сумі 26 757,60 доларів США, що в еквіваленті відповідно до курсу Національного банку України становить 213766,21 грн. та 267,57 доларів США, що в еквіваленті відповідно до курсу Національного банку України становить 2 137,90 грн. (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог б/н і дати (а.с. 62-63) з експедитора а не з перевізника.
В п. 6.6. договору від 06.07.2009 року зазначено, що експедитор несе відповідальність за кількість та якість вантажу під час перевезення. У разі пошкодження та/або зникнення вантажу під час перевезення, має бути складений акт за підписом водія та представником складу та зроблено відповідну відмітку у товарно транспортній накладній (ЦМР) та акт торгово-промислової палати при значних розмірах пошкодження (більше 1 000 грн.). Зазначені документи в матеріалах справи відсутні.
Дослідивши вимоги чинного законодавства та матеріали справи колегія суддів прийшла до висновку, що оскільки предметом позову є стягнення заборгованості (враховуючи заяву (а.с. 62-63) про збільшення позовних вимог б/н і дати), яка за своєю правовою природою є збитками, які виникли під час міжнародного перевезення, тому позовні вимоги до підприємця ОСОБА_3, який не є стороною договору міжнародного транспортного перевезення, заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.
Колегія суддів звертає увагу, що за умови доведеності складу цивільного правопорушення, збитки можуть бути стягнуті відповідно до вимог Конвенції.
Таким чином, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2010 року слід скасувати, прийняти нове яким в позові відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2010 року скасувати. Прийняти нове, в позові відмовити.
3. Стягнути з ЗАТ «Падана Кемікал Компаундс»на користь підприємця ОСОБА_3 1 068,83 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу направити в Господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Процик Т.С