79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
28.10.10 Справа № 9/22-93 (7/172-93)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Гнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Деймос-М»(надалі ТзОВ «Деймос-М») № 198/13 від 12.08.2010р.
на рішення господарського суду Волинської області від 26.07.2010р.
у справі № 9/22-93
за позовом: ТзОВ «Деймос-М», м. Луцьк
до відповідача: колективного підприємства «Промбуд-6»(надалі КП «Промбуд-6»), м. Луцьк
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватне виробничо-комерційне підприємство «Вестбудсервіс»(надалі ПВКП «Вестбудсервіс»), м. Луцьк
про визнання дійсним договору купівлі-продажу,
за участю представників сторін:
від позивача: Ващук К.О. -директор; Федоров О.В. -представник (довіреність в матеріалах справи)
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Вовк А.Г. -директор
Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами заявлено не було. Заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Волинської області від 26.07.2010р. у справі №9/22-93 (суддя Соломка Л.І.) відмовлено у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Деймос-М»до КП «Промбуд-6», з участю третьої особи: ПВКП «Вестбудсервіс»про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 10.11.2007р.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підставності своїх вимог.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2007р. у справі №02/18-92 було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.11.2001р., укладений між КП «Промбуд-6»та ПВКП «Вестбудсервіс», та постановлено повернути у власність КП «Промбуд-6»приміщення гаражів, загальною площею 180,1 м2, що розташовані за адресою: м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2
Відповідач в судове засідання 28.10.2010р. явку уповноваженого представника не забезпечив, факсимільним зв»язком надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв»язку з неможливістю забезпечити участі представника.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні даного клопотання в зв'язку з необґрунтованістю.
Третя особа в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечила, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Волинської області від 26.07.2010р. у справі № 9/22-93 з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між КП "Промбуд-6" (продавець) та ТзОВ "Деймос-М" (покупець) 10.11.2007р. укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 168/6, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати майно (гаражі загальною площею 180,1 м2, які знаходяться у м. Луцьк, по вул. Індустріальна,2), а продавець прийняти та оплатити 20 000,00 грн. за нього (а.с. 7-8).
Відповідно до п.7 договору сторони обумовили, що о 11.00 год. 15.11.2007р. з'являться до приватного нотаріуса Губик З.В., за адресою: м. Луцьк, вул. Суворова,26/1, для нотаріального посвідчення договору купівлі продажу майна.
Згідно платіжного доручення № 87 від 19.11.2007р. ТзОВ «Деймос-М»перерахував КП «Промбуд-6»20 000,00 грн. за майно обумовлене в договорі (а.с. 11).
Факт передачі відповідачем позивачеві майна підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 12.11.2007р. (а.с. 9).
Проте, відповідач, в порушення умов п.7 договору, в назначений час та місце явку уповноваженого представника до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору не забезпечив.
На вимогу позивача про забезпечення повторної явки представника відповідача на 16.11.2007р. до нотаріуса, відповідач також не з'явився (а.с. 10), що стало підставою звернення до суду з позовом про визнання дійсним зазначеного договору.
При винесені постанови, колегія суддів керувалася наступним:
Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Отже, законом встановлена форма такого договору -письмова нотаріально посвідчена.
Згідно з ч.1 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ст. 220 ЦК України).
Частиною 3 ст. 334 ЦК України визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Так, підставою такого позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно. Проте, ТзОВ «Деймос-М»не довело наявність у нього права власності на спірне приміщення.
В п.5.1 спірного договору зазначено, що продавець підтверджує, що майно (гаражі загальною площею 180,1м2, які знаходяться у м. Луцьк, по вул. Індустріальна,2) перебуває на даний час у власності продавця.
Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, дане майно (гаражі загальною площею 180,1м2, які знаходяться у м. Луцьк, по вул. Індустріальна,2) КП «Промбуд-6»було продано 15.11.2001р. ПВКП «Вестбудсервіс»згідно договору купівлі-продажу (а.с. 29-30).
Вартість цього об'єкта нерухомості оплачена ПВКП «Вестбудсервіс»КП «Промбуд-6»у сумі 10 357,82 грн. згідно платіжного доручення №185 від 19.11.2001р. та №186 від 22.11.2001р., а також в рахунок погашення заборгованості по зарплаті працівникам КП «Промбуд-6»ОСОБА_1 в сумі 2 797,25 грн., ОСОБА_2 в сумі 1 910,09 грн.
Факт передачі даного майна саме ПВКП «Вестбудсервіс»підтверджується актом № 1 приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін (а.с. 28).
Згідно витягу КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»право власності на нерухоме майно (гаражі загальною площею 180,1м2, які знаходяться у м. Луцьк, по вул. Індустріальна,2) 18.01.2006р. зареєстроване за ПВКП «Вестбудсервіс» (а.с. 27).
Станом на 12.05.2010р. вказаний об'єкт нерухомості був зареєстрований за ПВКП «Вестбудсервіс», що стверджується витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №26089113 (а.с. 104), дане свідоцтво не скасоване в установленому порядку.
Окрім того, те що дане майно на момент продажу ТзОВ «Деймос-М»було зареєстроване за ПВКП «Вестбудсервіс» вбачається і зі змісту постанови державного виконавця ВДВС Луцького МУЮ, згідно якої 07.12.2006р. на нерухоме майно ПВКП «Вестбудсервіс»було накладена арешт і оголошено заборону про його відчуження та витягу з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 99, 118).
08.05.2007р. між Луцькою міською радою та ПВКП «Вестбудсервіс»було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 988 м2 за адресою: м. Луцьк, вул. Індустріальна,2. Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування гаражів (а.с. 32).
ПВКП «Вестбудсервіс»22.06.2007р. видано державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку (а.с. 31).
Відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦК України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст. 203 ЦК України).
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст. 658 ЦК України).
В матеріалах справи відсутні докази зворотної передачі майна від ПВКП «Вестбудсервіс»до КП «Промбуд-6».
Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторонами КП «Промбуд-6»та ТзОВ «Деймос-М »виконані умови договору № 198/6 від 10.11.2007р.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, всупереч вимогам ст.33 ГПК України скаржником не надано суду доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі.
Щодо твердження скаржника, про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу № 198/6 від 10.11.2007р. постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2007р. у справі №02/18-92 було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.11.2001р., укладений між КП «Промбуд-6»та ПВКП «Вестбудсервіс», та постановлено повернути у власність КП «Промбуд-6»приміщення гаражів, загальною площею 180,1 м2, що розташовані за адресою: м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2, стягнути з рахунку КП «Промбуд-6»на користь ПВКП «Вестбудсервіс»15 065,16 грн. коштів сплачених за цим договором (а.с. 43), суд апеляційної інстанції зазначає.
Як було зазначено вище, дана постанова апеляційної інстанції сторонами не була виконана. Майно по акту не передано, кошти 15 065,16 грн. не повернуті ПВКП «Вестбудсервіс», заходи забезпечення позову не скасовані. З витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 12.11.2009р. вбачається, що запис про арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Луцького МУЮ від 07.12.2006р. був дійсним станом на момент видачі витягу 12.11.2009р. і знятий арешт з даного майна лише згідно постанови від 27.04.2010р. заступником начальника першого відділу ДВС Луцького МЮУ -державного виконавця Чернацькою О. В.
Крім того, рішення місцевого господарського суду від 29.01.2008р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2007р. у справі №02/18-92 були скасовані згідно постанови Вищого господарського суду України від 29.01.2008р., справа направлена до господарського суду Волинської області на новий розгляд. При новому розгляді справі присвоєний №4/80-92 та згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2010р. скасовано рішення господарського суду Волинської області від 23.11.2009р. у справі №4/80-92 згідно якого визнано недійсним договір купівлі-продажу гаражів площею 180,1 м2 за адресою м. Луцьк вул. Індустріальна,2 укладений 15.11.2001р. між КП «Промбуд-6»та ПВКП «Вестбудсервіс». Постановлено відмовити в позові, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2010р. залишена без змін згідно постанови Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. (а.с. 44-48, 82-87, 116-117).
З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Волинської області від 26.07.2010р. у справі № 9/22-93 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу передати в господарський суд Волинської області.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
судді Гнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.