29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" листопада 2010 р.Справа № 10/1879-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агрос-Віста" с.Сахнівці Ізяславського району
до відкритого акціонерного товариства Ізяславського підприємства "Агрохім" м. Ізяслав
про стягнення 533917,31 грн.
Суддя Виноградова В.В.
Представники сторін:
від позивача: Думановський Р.А.- за довіреністю від 30.09.2010р.
від відповідача: Славецька Г.Є- голова правління (в судовому засіданні 04.11.2010р.)
Рішення виноситься 08.11.2010р., так як в судовому засіданні оголошувалась перерва.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 533917,31 грн., в тому числі 500000,00грн. заборгованості за договором позики (безпроцентної) від 31.08.2007р., 33917,31 грн. коштів, які перераховані за послуги з розвантаження, посилаючись на ст.ст. 509, 526, 612, 901 , 849, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,224,225 Господарського кодексу України.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Повноважний представник відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні позовні вимоги визнає.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Між товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Агрос-Віста" с.Сахнівці Ізяславського району (Позикодавцем) та відкритим акціонерним товариством Ізяславського підприємства "Агрохім" м. Ізяслав (Позичальник) 30.08.2007р. укладено договір позики (безпроцентної) до якого сторонами було укладено додаткову угоду від 28.09.2007р.
За умовами договору позики Позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується надати Позичальнику безпроцентну позику в сумі 500000,00 гривень, а останній зобов'язується прийняти позику і повернути названу позику Позикодавцеві у визначений цим Договором строк. Цільове призначення позики за цим договором передбачає використання наданих у позику грошових коштів для покриття витрат , пов'язаних з придбанням мінеральних добрив ( п.п.1.1,1.2, 2.1).
Строк надання позики Позичальнику становить три календарних роки з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок Позичальника ( п. 3.1 договору).
Пунктом 4.2 договору позики встановлено, що по закінченню строку договору, вказаного в п.п. 6.1 п. 6 цього договору, позичальник зобов'язується протягом 30 днів повернути суму позики.
Згідно п. 6.1 договору позики договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання, проте у будь-якому випадку до 30 серпня 2010 року.
Позивач перерахував на рахунок відповідача 500000,00 грн. (за банківськими виписками від 15.01.2008р. та 17.01.2008р.), що не заперечується та визнається відповідачем.
Однак відповідач у визначений строк кошти не повернув.
Крім того позивач за виставленим відповідачем рахунками від 26.02.2010р. та 25.03.2010р. перерахував відповідачу платіжними дорученнями №284 від 26.02.2010р. 15300 грн. за послуги по розвантаженню міндобрив та №491 від 25.03.2010р. 19300 грн. за послуги по розвантаженню міндобрив. Відповідач частково надав послуги по розвантаженню добрив. Згідно актів звірки наданих послуг з розвантаження мінеральних добрив який підписаний та скріплений печатками сторін, відповідачем не надано послуг по розвантаженню на суму 33917,31 грн.
Сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2010р., за яким сума заборгованості відповідача склала 533917,31 грн.
Позивачем 02.09.2010р. надіслано відповідачу претензію №486 в вимогою перерахувати до 01.10.2010р. 533917,31грн. заборгованості.
Відповідач у відповіді на претензію від 23.09.2010р. №52 суму боргу визнає, проте просить відтермінувати сплату коштів в зв'язку з важким фінансовим станом, відсутністю обігових коштів.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 1046 за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Положеннями п.п. 1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно п.п.1,2 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримані позичкові кошти в сумі 500000 грн. позивачу не повернув, послуги по розвантаженню міндобрив на суму 33917,31 грн. не надав, кошти не повернув. Дані обставини визнаються відповідачем.
З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи суму заявлених позовних вимог у розмірі 533917,31 грн. та те, що позивачем сплачено 5340 грн. державного мита та 454 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 46, 47, 47-1 ГПК України, п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. №7-93 (із змінами та доповненнями), п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ та їх розміром (із змінами) сплачене позивачем платіжним дорученням №2148 від 20.10.2010р. державне мито в сумі 0,83 грн. та сплачені платіжним дорученням №2149 від 20.10.2010р. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 218,00 грн. підлягають поверненню позивачу з державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 1,12,22, 33, 44, 47,47-1, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агрос-Віста" с. Сахнівці Ізяславського району до відкритого акціонерного товариства Ізяславського підприємства "Агрохім" м. Ізяслав про стягнення 533917,31 грн. задоволити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства Ізяславське підприємство "Агрохім" м. Ізяслав вул. Станіславського, 25 (код 05491333) на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агрос-Віста" с. Сахнівці Ізяславського району (код 23651875) - 533917,31 грн. (п'ятсот тридцять три тисячі дев'ятсот сімнадцять гривень 31 коп.), 5339,17 грн. (п'ять тисяч триста тридцять дев'ять гривень 17коп.) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень ) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Повернути з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Агрос-Віста" с. Сахнівці Ізяславського району (код 23651875) зайво сплачене платіжним дорученням №2148 від 20.10.2010р. державне мито в розмірі 0,83 грн. (нуль гривень 83коп.), про що видати довідку.
Повернути з Державного бюджету України товариству обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Агрос-Віста" с. Сахнівці Ізяславського району (код 23651875) 218,00 грн. (двісті сімнадцять гривень) зайво сплачених платіжним дорученням №2149 від 20.10.2010р. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати довідку.
Суддя
Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2010р.
Віддруковано 3 примірники: 1 -в справі, 2 -позивачу, 3 - відповідачу