Кіровоградської області
"13" грудня 2007 р.
Справа № 6/292
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Баранця О.М., розглянувши матеріали справи №6/292
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі, смт. Добровеличківка Кіровоградської області
до відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Новоукраїнському районі Кіровоградської області, м. Новоукраїнка Кіровоградської області
про стягнення 94635,04 грн.
Представники:
від позивача - Спінов С.А., довіреність № 2934 від 24.09.2007 року;
від відповідача - Чорний О.І., довіреність № 04/022-07 від 09.01.2007 року.
Час прийняття постанови - 12 год. 03 хв.
Управлінням Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі (далі - Управління) подано позов про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області (Відділення) витрати понесені на виплату пенсій по інвалідності, пенсій у зв'язку із втратою годувальника та надання соціальних послуг особам, які застраховані згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в сумі 700,84 грн. (різниця не відшкодованих витрат за травень 2007 року в сумі 288,90 грн., червень 2007 року в сумі 149,98 грн., допомога на поховання потерпілого від нещасного випадку на виробництві в сумі 261,96 грн. за липень 2006 року).
Управління збільшило розмір позовних вимог на суму 94373,08 грн. (залишок невідшкодованих витрат за період з 01.04.2001 року по 31.03.2003 року).
В судовому засіданні 13.12.2007 року представник позивача змінив предмет позову та просить стягнути з Відділення на користь Управління допомогу на поховання потерпілого від нещасного випадку на виробництві в сумі 261,96 грн. за липень 2006 року та залишок невідшкодованих витрат за період з 01.04.2001 року по 31.03.2003 року.
Позивач вважає позовні вимоги таким що підлягають задоволенню з наступних підстав. Страховиком, який зобов'язаний виплачувати пенсію по інвалідності, пенсію у зв'язку із втратою годувальника та допомогу на поховання особі, яка є застрахованою згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а у разі виплати таких органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Відповідач заперечує проти позову. В ході звірки витрат за травень і червень 2007 року складені акти в яких Відділенням визнана загальна сума витрат, що підлягають відшкодуванню тільки на інвалідів, які не досягли загальновстановленого пенсійного віку (чоловіки-60, жінки-55 років). Виплачені кошти Управлінням на поховання потерпілого Тумашева В.П. в сумі 261,96 грн. Відділенням не визнанні на підставі ч. 9 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Обов'язковою умовою виплат на поховання у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, є підтвердження причинного зв'язку висновком медичного закладу, що смерть потерпілого пов'язана з каліцтвом. Такого висновку потерпілому Тумашеву В-П. медичним закладом не надано (дата смерті - 22.06.2006 року). Заявлені додатково вимоги в сумі 94373,08 грн. увійшли до суми коштів погашених на централізованому рівні.
Крім того, Відділення наполягає на застосуванні адміністративним судом строку звернення до адміністративного суду, враховуючи, що позивач пропустив строк звернення до суду щодо стягнення додаткових вимог в сумі 94373,08 грн. встановлений ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
13.12.2007 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, яка виготовлена в повному обсязі 17.12.2007 року.
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд, -
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції.
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Господарський суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень. (ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України).
Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. (ч. 1 ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України).
Господарський суд вважає, що Управління пропустило строк звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 94373,08 грн. (залишок невідшкодованих витрат за період з 01.04.2001 року по 31.03.2003 року).
Верховною Радою України 06.07.2005 року прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, який набрав чинності 01.09.2005 року.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 06.07.2005 року), до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до Закону України від 06.10.2005 року «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» абз. 1, 2 п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України викладено в наступній редакції. До початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані зміни набрали законної сили з дня опублікування (Урядовий кур'єр» № 207 від 01.11.2005 року).
Враховуючи прийняття Кодексу адміністративного судочинства України, набрання ним чинності з 01.09.2005 року господарський суд зобов'язаний розглядати спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом з врахуванням вимог ст. ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства.
Господарським судом Кіровоградської області було розглянуто справу № 15/218 за позовом Управління до Відділення про стягнення 94373,08 грн. заборгованості виплачених пенсій за регресними вимогами в порядку господарського судочинства.
Провадження у справі № 15/218 було припинено ухвалою від 21.09.2004 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. З моменту набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України позивач мав можливість звернутися до господарського суду Кіровоградської області, як адміністративного суду.
Фактично позовна вимога була заявлена тільки 11.10.2007 року без клопотання про поновлення пропущеного строку після заяви відповідача про застосування судом строку звернення до адміністративного суду.
В мотивувальній частині постанови від 20.03.2007 року Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України прийшла до висновку, що у разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватися у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції.
Господарський суд вважає, що спір про стягнення з Відділення на користь Управління залишку невідшкодованих витрат за період з 01.04.2001 року по 31.03.2003 року має вирішуватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Господарський суд вважає, що платіжні документи на які посилається у запереченні на позов відповідач не може бути безспірним доказом того, що заявлені додатково позивачем до стягнення сума в розмірі була перерахована на централізованому рівні.
Відповідно до ч. 9 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виплати на поховання у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював проводяться у випадку підтвердження причинного зв'язку між смертю та каліцтвом висновком медичного закладу. Такого висновку потерпілому Тумашеву В-П. медичним закладом ненадано (дата смерті - 22.06.2006 року).
Таким чином, в задоволенні позову в частині стягнення з Відділення на користь Управління допомоги на поховання потерпілого від нещасного випадку на виробництві в сумі 261,96 грн. за липень 2006 року необхідно відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 89, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , господарський суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя
О.М.Баранець