Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" жовтня 2010 р. Справа № 57/176-10 (н.р. 59/254-08)
вх. № 7391/4-57 (н.р. 9001/4-59)
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Слурденко І.В., дов. від 01.10.2010 року; відповідача - не з'явився; 3-ї особи не з'явився; прокурора не з'явився;
розглянувши справу за позовом Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Омега", м. Чугуїв
до Чугуївської міської ради, м. Чугуїв 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків
про визнання права власності
за участю прокуратури Харківської області.
Позивач ТОВ “Омега”звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача -Чугуївськї міської ради Харківської області про визнання за ним права власності на самовільно збудовану будівлю магазину промтоварів по бульвару Комарова, 12-Б в м. Чугуєві та зобов'язання Чугуївського міжміського бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на ім'я позивача. В обґрунтування позовних вимог посилається на ст.ст. 375-377 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.01.2009 року у справі №59/254-08 позов задоволено частково. Визнано за Підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" право власності на будівлю магазину промтоварів по бульвару Комарова, 12-Б в м. Чугуєві. В частині позовних вимог щодо зобов"язання Чугуївського міжміського бюро технічної інвентарізації зареєструвати право власності на будівлю магазину провадження по справі припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 08 червня 2010 року рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд господарському суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 серпня 2010 року прийнято справу до провадження та призначено її до розгляду в засіданні господарського суду на 22 вересня 2010 року об 11:00 год. Також цією ухвалою суду залучено до участі у справі Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області (м. Харків, вул.. Космічна, 21-А, корп. 1) в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 22.09.2010 року та від 05.10.2010 року розгляд справи відкладався.
Представник позивача у призначеному судовому засіданні 26 жовтня 2010 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, але через канцелярію господарського суду надав заяву (вх.22237 від 05.10.2010 року), в якій зазначив, що не заперечує проти позовних вимог і просить розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.
Прокурор та третя особа у судове засідання не з'явились, витребувані судом документи не надали, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористались, процесуальне право на участь в судовому засіданні не реалізували, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили.
Присутній в судовому засіданні 26 жовтня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників третьої особи. відповідача та прокурора.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, враховуючи строки розгляду справи, передбачені ст. 69 ГПК України, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
15 липня 2004 року між позивачем та Чугуївською міською радою Харківської області (відповідач по справі) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в м. Чугуєві по бульвару Комарова, б. 12-Б.
Відповідно до п. 9. 1. договору купівлі-продажу право власності на земельну ділянку переходить до покупця після повної сплати вартості даної земельної ділянки відповідно до розділу 2 цього договору після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання Державного акту на право власності на землю.
09 березня 2005р. позивачу Чугуївською міською радою був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0073 га серії ХР №2845338 для будівництва та обслуговування магазину в м. Чугуєві по б. Комарова, 12-Б.
Земельна ділянка була обстежена повноважною комісією на предмет можливості будівництва за участю керівників всіх профільних служб міста, що підтверджується актом обстеження комісії від 08.06.2005 року, у висновку якого зазначено, що обстежена земельна ділянка придатна для будівництва двоповерхового магазину промтоварів. Також позивачем було отримано позитивні висновки від районної санітарно-епідеміологічної станції від 15.11.2005 року, державного управлінням екології та природних ресурсів в області від 2006 року №11-20 щодо відведення земельної ділянки під будівництво.
15 червня 2005 року рішенням Чугуївської міської ради № 144/8 позивачу було надано дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт на будівництво двоповерхового магазину промтоварів по бульвару Комарова, 12-Б в м. Чугуєві та рекомендовано одержати дозвіл у відділі містобудування та архітектури виконавчого комітету вихідні матеріали для проектування та розробити проектно-кошторисну документацію. Таку документацію позивач отримав, що підтверджується архітектурно-планувальним завданням № 18/05 відділу містобудування та архітектури від 09.07.2005 року на розробку проекту на будівництво вищевказаного магазину, робочим проектом шифр 7-А-1/2005р., який виготовлено КП „Архітектурне бюро м. Чугуєва", а також висновком експертизи № 63.2-01-1322.06 щодо відповідності проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкту соціально-культурного призначення вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, виданим ДП "Східний експертно-технічний центр" 20.06.2006 року, експертним висновком № 380 Чугуївського РВ ГУ МНС України в Харківській області від 24.05.2006р. у відношенні повноти виконання протипожежних вимог у проектно-кошторисній документації, висновком № 8 Чугуївської районної СЄС від 15.03.2006 року на проект будівництва.
30 червня 2006р. позивач отримав від інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Чугуєві дозвіл №9 на виконання будівельних робіт
20 липня 2006р. рішенням Чугуївської міської ради Харківської області № 264/43 позивачу був наданий дозвіл на будівництво двоповерхового магазину промтоварів по бульвару Комарова, 12-Б в м. Чугуєві.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" (позивач по справі) було збудовано будівлю магазину промтоварів по бульвару Комарова, 12-Б в м. Чугуєві.
Таким чином, позивачем було здійснено будівництво магазину на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності. 15.11.2008р. Чугуївським міжміським бюро технічної інвентарізації позивачу був виданий технічний паспорт на будівлю магазину.
В 2009 році позивач отримав технічний висновок КП "Харківський регіональний інженерно-консультаційний центр" про стан спірної будівлі магазину, яким зазначено, що двоповерхова будівля магазину знаходиться у задовільному стані.
Таким чином всі необхідні узгодження і дозволи позивачем по справі зібрані, однак, до теперішнього часу не було оформлене право власності на збудований павільйон, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить із наступного.
Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності.
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.
Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності.
При цьому, якщо майно знаходиться у володінні позивача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.
Суд зазначає про те, що згідно ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 3 ст. 376 Циівльного кодексу України, право власності на самовільно збудоване нерухоме майно може бути по рішенню суду визнано за особою, яка здійснила самовільне будівництво на земельній ділянці, яка не була відведена для цих цілей, за умови надання земельної ділянки в встановленому порядку під вже збудоване нерухоме майно.
Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст.ст. 331, 332, 376 Цивільного кодексу України, право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо створення, переробка майна відповідає діючому законодавству, будівельним нормам та правилам. Відповідно, власник який збудував нерухоме майно, має право на реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі - Закон), підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.
У відповідності з п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.
Відповідно до п.1, п.п.1.3 вказаного Положення до прийняття Верховною радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (далі - Тимчасове положення), державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майна - це внесення запису до Реєстру власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштам особи, що звернулася до БТІ.
Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого наказом Міністерства юстиції №7/5 від 07.02.2002 року є рішення судів , третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна , про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України власники самостійно здійснюють право власності, виконують будь які дії по відношенню до свого майна, що не суперечать Закону. Визнання права власності на нежитлове приміщення необхідне для подальшого здійснення позивачем підприємницької діяльності та не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуально кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога стосовно визнання за позивачем права власності на самовільно збудовану будівлю магазину промтоварів по бульвару Комарова, 12-Б в м. Чугуєві правомірна та обґрунтована, така, що підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.
Розглянувши вимогу позивача щодо зобов"язання Чугуївське міжміське бюро технічної інвентарізації зареєструвати право власності на будівлю магазину, суд вважає, що в цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали позову, предметом позовних вимог в цій частині є оскарження дій Чугуївського міжміського бюро технічної інвентарізації та спонукання до вчинення дій щодо реєстрації права власності і видачі витягу з реєстру прав власності.
ДіяльністьЧугуївського міжміського бюро технічної інвентарізації у спірних правовідносинах регулюється Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", відповідно до п. 5 Прикінцевих положень якого до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об"єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Таким чином, комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації у спірних правовідносинах є уповноважені державою органи по здійсненню владних функцій, пов"язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості. Спори, що виникають з приводу реалізації цих владних функцій є публічно-правовими спорами та підлягають розгляду як справи адміністративної юрисдикції за правилами КАС України.
При таких обставинах, спір між сторонами в цій частині позову не підлягає розгляду господарськими судами за правилами господарського судочинства, а провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухо ме майно та їх обмежень”та п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від )7”лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.
Згідно п. 10 додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від “07”лютого 2002 року № 7/5, правовстановлюючими документами, на підставі яких про водиться реєстрація прав власності на нерухоме майно є, в тому числі, рішення суду... про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Таким чином, відповідно до законодавства України, орган, який проводить дер жавну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, зобов'язаний проводити реєст рацію судових рішень про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, п.2 ст. 331, ст.ст. 182, 319, 320, 331, 332, 375, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, п.1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати за Підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, бульвар Комарова, будинок 1-А, ідент. код 22679251) право власності на на будівлю магазину промтоварів по бульвару Комарова, 12-Б в м. Чугуєві.
В частині позовних вимог щодо зобов'язання Чугуївське міжміське бюро технічної інвентарізації зареєструвати право власності на будівлю магазину провадження по справі припинити.
Суддя
Повний текст рішення складено та підписано 01.11.2010 року
справа № 57/176-10