Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" жовтня 2010 р. Справа № 16/119-10
вх. № 7734/6-16
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Шишкіна О.Ю. (довіреність від 10.06.10 р.),
відповідача - не з'явився,
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терфікс" (м. Одеса)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроінвест" (м. Харків)
про
розірвання договору та стягнення 135891,95 грн.,
Позивач просить розірвати договір купівлі-продажу №ПШ-30/11 від 30.11.09 р. між ТОВ „Терфікс” та ТОВ „Харківагроінвест” і стягнути з відповідача основний борг в сумі 66607,00 грн., пеню в сумі 69284,95 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по поставці позивачу оплаченого товару, посилаючись при цьому на ст. 611 ЦК України.
Позивач надав уточнення до позовної заяви, в якому вказує, що пеня в сумі 69284,95 грн. була нарахована за період з 29.01.10 р. по 25.07.10 р.
Розглянувши надане уточнення, суд вважає за можливе прийняти його.
Також представник позивача надав письмове пояснення щодо причин ненадання витребуваних судом документів.
Відповідач не надав відзив на позов та витребувані судом документи. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
30.11.09 р. сторони уклали договір купівлі-продажу №ПШ-30/11 (надалі - договір), за яким продавець (відповідач) зобов'язався передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти і оплатити пшоно 2 сорту (ДОСТ 572-60) врожаю 2008 р. походження Україна (надалі - товар) в порядку і на умовах, визначених даним договором.
Згідно п. 2.1 договору ціна товару (включаючи вартість мішків) встановить 1100,00 грн. в тому числі ПДВ за 1 тону товару. Загальна кількість товару становить 200,0 т. +/- 10% в опціоні покупця. Загальна вартість товару становить 220000,00 грн. в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п. 3.1 договору продавець забезпечує поставку товару на умовах франко-склад Миргородський КХП (Інкотермс - 2000), пункт завантаження м. Миргород, Полтавська обл.
Згідно п. 3.2 договору строк відвантаження товару з 16.12.09 р. по 28.01.10 р. (включно). За взаємною згодою сторін можлива зміна строку поставки товару.
Відповідно до п. 5.1 договору оплата за товар, що продається по даному договору, здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця на умовах 80% попередньої оплати від суми договору протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури і листа КХП про наявність товару на картці продавця, решту 20% протягом 24 годин після відвантаження кожної партії товару і отримання сертифікату якості.
Згідно рахунку-фактури №СФ-12 від 30.11.09 р. позивач здійснив попередню оплату товару на суму 162800,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №23 від 30.11.09 р.
Відповідач у строк визначений договором, не поставив позивачу товар.
Тільки 22.03.10 р. відповідач поставив позивачу товар на суму 44000,00 грн. та 01.07.10 р. на суму 17193,00 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №22/3-1 від 22.03.10 р. та №8 від 01.07.10 р.
Також відповідач частково повернув позивачу отриману попередню оплату в загальній сумі 35000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з особового рахунку позивача.
21.05.10 р. позивач надіслав відповідачу вимогу про оплату №58/05, в якій вимагав розірвання договору та негайного повернення сплачених ним коштів в сумі 83800,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, відповідач гроші не повернув та відповіді не дав.
Таким чином відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 66607,00 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору, сплата неустойки або відшкодування збитків.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,25% від суми поставленого товару за кожний день прострочки.
Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 29.01.10 р. по 25.07.10 р. в сумі 69284,95 грн.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Позивач в позовній заяві зазначає, що він внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором не отримав необхідний товар і відповідно не отримав економічного ефекту, на який розраховував при укладанні договору.
Отже, суд вважає, що не поставка відповідачем позивачу товару у строк, визначений договором, можливо вважати істотним порушенням відповідачем договору.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині розірвання договору, укладеного сторонами, обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту розірвання договору.
Згідно ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Посилання позивача на ст. 611 ЦК України як на підставу розірвання договору та стягнення пені, суд вважає безпідставним, оскільки стаття 611 ЦК України не передбачає одночасного застосування перелічених правових наслідків порушення зобов'язання, а кожного з наведених окремо.
Посилання позивача на ст. 611 ЦК України як на підставу стягнення пені, суд вважає помилковим, оскільки ст. 611 ЦК України є загальною нормою, а статті 651, 653 ЦК України спеціальними, а відтак саме ці норми повинні застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки спеціальні норми мають вищу силу над загальними нормами права.
Таким чином, підстави для стягнення пені та заборгованості відсутні, оскільки: по-перше, з моменту розірвання договору зобов'язання відповідача по сплаті пені припинилося; по-друге, у відповідача взагалі відсутні будь-які грошові зобов'язання за договором, а відповідно і ніякої заборгованості він не мав та не має. Існує тільки зобов'язання по поставці товару. По-третє, сума попередньої оплати, на яку відповідач не поставив позивачу товар, не є збитками. До того ж, позивач і не просить стягнути з відповідача збитки, рівно як і суму попередньої оплати, як то передбачено ч. 1 ст.670, ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Але позивач не позбавлений права після набрання чинності даним рішенням звернутися в загальному порядку з позовною заявою про стягнення з відповідача сплачених ним коштів за непоставлений товар на підставі статті 1212 ЦК України.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 66607,00 грн. та пені в сумі 69284,95 грн. необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 611, 629, 651, 653, 712 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 46, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України,
1. Позовні вимоги в частині розірвання договору задовольнити повністю.
Розірвати договір купівлі-продажу №ПШ-30/11 від 30.11.09 р., укладений між ТОВ „Терфікс” та ТОВ „Харківагроінвест”.
Стягнути з ТОВ „Харківагроінвест” (61033 м. Харків, вул. Гамарника, 12. Код ЄДРПОУ 36371705) на користь ТОВ „Терфікс” (65028 м. Одеса, вул. Б.Хмельницького, 31. Код ЄДРПОУ 36674235) державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 14,76 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
2. В задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ „Харківагроінвест” основного боргу в сумі 66607,00 грн. та пені в сумі 69284,95 грн. відмовити повністю.
Суддя