Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" жовтня 2010 р. Справа № 64/279-10
вх. № 8325/5-64
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився; відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю від 12.09.10;
розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків;
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків;
про стягнення 90907,73 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 несплачені кошти за договором підряду №30/10-07М від 30.10.07., а саме 90907,73грн., що складаються з 17617,80грн. - індекс інфляції за період з 11.02.08. по 03.09.10., 3448,76грн. - 3% річних від простроченої суми основного боргу за період з 11.02.08. по 03.09.10., 25012,17грн. - подвійна облікова ставка НБУ на початок заборгованості з 11.02.08. по 03.09.10., 44829,00грн. - сума основного боргу; 909,07грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2010р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
11 жовтня 2010 року відповідач надав до канцелярії суду відзив на позовну заяву та довідку для долучення до матеріалів справи. У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що визнає наявність заборгованості в сумі основного боргу, але у зв"язку з тяжким фінансовим становищем відповідача на данний момент не має можливості погасити борг.
Ухвалою суду від 11.10.10 розгляд справи було відкладено на 25.10.10.
25.10.10 позивач надав до канцелярії суду клопотання про долучення до матеріалів справи, поданих ним на виконання ухвали суду. Окрім того, позивач вказує, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить справу розглянути без його участі.
25.10.10 відповідач надав до канцелярії суду пояснення (вх.№24239), в яких вказує, що визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить суд стягнути пеню у розмірі згідно укладеного договору.
Надані сторонами документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача у судове засідання не з"явився.
Представник відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
30 жовтня 2007 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) був укладений договір підряду № 30/10-07М, відповідно до п.1.1. якого підрядник, за завданням замовника, зобов"язався виконати електромонтажні роботи за адресою: вул. Студентська, 7 в м. Харкові, а замовник зобов"язався прийняти та оплатити роботу підрядника.
Відповідно до п. 3.1. договору, вартість зобіт за договором складає 44829,00грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.07 позивачем та відповідачем був підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт, в порядку визначеному п.4.1. договору. (а.с. 12). Відповідно до вказаного акту вартість робіт виконаних позивачем складає 44829,00грн.
Відповідно до п. 3.3. договору, замовник сплачує вартість робіт з відстрочкою 2 календарних місяця з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт. Проте, вартість виконаних позивачем робіт позивачем оплачена не була.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 44829,00грн. основного боргу правомірні, обгрунтовані, визнані відповідачем, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 5.2. договору встановлено, що за невиконання умов договору сторони несут відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення виконання зобов"язань.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищевикладене, те, що відповідачем були порушені умови договору та не здійснено розрахунку в строки встановлені договором, сума пені у розмірі 25012,17грн. обгрунтована, визнана відповідачем та підлягає стягненню в повному обсязі.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3448,76грн. трьох відсотків річних та 17617,80грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, правомірні та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61072, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, св-во про державну реєстрацію НОМЕР_4, р/р НОМЕР_5 в АКРБ "Регіон банк" МФО 351254) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61045, АДРЕСА_2 код НОМЕР_2, св-во про державну реєстрацію НОМЕР_6 від 05.09.07, р/р НОМЕР_7 для зарахув. на скр. НОМЕР_3 в ХОД "райфайзенбанк Аваль" м. Харків) 44829,00грн. - сума основного боргу, 17617,80грн. інфляційних; 3448,76грн. - 3% річних, 25012,17грн. пені, 909,07грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення складено 01 листопада 2010 року.