Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" жовтня 2010 р. Справа № 64/284-10
вх. № 8450/5-64
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Сай Л.В. за довіреністю 04/10-02 від 04.10.10; відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Схід", м. Харків;
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків;
про стягнення 5159,92 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МКМ Схід" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№21/09-02 від 21.09.10.), в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 основний борг у розмірі 1500,00грн., штраф у сумі 3659,92грн.; 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором який був укладен між сторонами 26.05.10.. № 65-10.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.2010р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
12 жовтня 2010 року позивач надав до канцелярії суду довідку (вих.№12/10-01 від 12.10.10.) та документи на виконання ухвали суду від 24.09.10.
Ухвалою суду від 12.10.10 розгляд справи було відкладено на 26.10.10.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 65-10 від 26.05.10, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити партіями, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (товар).
Згідно з п. 1.2. Договору ціна, асортимент і кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в додаткових угодах до Договору. Відповідно до п. 1.3. Договору доказом факту поставки є оформлені належним чином видаткові документи (товарно-транспортні накладні і (або) видаткові накладні, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей).
На виконання умов договору та додаткових угод до договору, відповідачеві позивачем було поставлено товар на суму 50352,25грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме накладними № 05/27-12 від 27.05.10., № 06/18-06 від 18.06.10 та № 07/02-03 від 02.07.10 та довіреностями до них.
Відповідно до п. 4.1. Договору, покупець зобов'язався здійснювати оплату вартості кожної партії товару на поточний рахунок постачальника в день поставки товару. Проте, в порушення умов Договору відповідач розрахувався з позивачем не в повному обсязі та із порушенням строків, сплативши лише 48852,25 грн. (виписки банку), внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 1500,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 1500,00грн. основного боргу правомірні, обгрунтовані, не спростовані відповідачем, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Стаття 549 Цивільного кодексу встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з п. 7.2. Договору за прострочення оплати поставленого товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф. При простроченні оплати до 10 днів сума штрафу складає 5%, при простроченні до 20 днів - 10%, при простроченні до 30 днів - 15%, при простроченні до 60 днів - 20%, при простроченні понад 60 днів - 30%.
Враховуючи вищевикладене, те, що відповідач порушив умови договору та прострочив виконання зобов"язання щодо оплати отриманого товару, 3659,92грн. штрафу, заявлених до стягнення, правомірні, обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (юр. адреса: 61072, АДРЕСА_1; Факт.адреса: 61052, АДРЕСА_2 р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Правекс-Банк" МФО 321983, код ЄДР НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Схід" (61030, м. Харків, вул. Греківська. 79, р/р 26003103356001 у ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346, код ЄДР 35349911) основний борг у розмірі 1500,00грн., штраф у сумі 3659,92грн.; 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення складено 01 листопада 2010 року.