09.11.10 Справа № 17/513-07нр.
Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Левченко П.І., суддя Заєць С.В., суддя Малафеєва І.В., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 17/513-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» ,
м. Дніпропетровськ
до відповідачів :
1.Сумської міської ради, м. Суми
2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамейя», м. Суми
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
Сумське міське управління земельних ресурсів, м. Суми
Про визнання права користування земельними ділянками та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
За участю представників:
позивача - Гусака А.М.
першого відповідача -Клименка Ю.М.
другого відповідача - Кравченка П.А.
третьої особи - не з'явився
Суть спору : позивач 26.09.2007 року звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міської ради (треті особи без самостійних вимог - ТОВ «Керамейя» та Сумське міське управління земельних ресурсів ) про визнання за ним права користування земельними ділянками в м. Суми по вул. Пограничній, 47; про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.07.2007 року , укладеного між Сумською міською радою та ТОВ «Керамейя». Рішенням господарського суду Сумської області від 11.12.2007 року у справі № 17/513-07 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2008 року у справі № 17/513-07 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення , рішення господарського суду Сумської області від 11.12.2007 року залишено без змін .
Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2008 року у справі № 17/513-07 рішення господарського суду Сумської області від 11.12.2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2008 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області .
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.12.2008 року у справі № 17/513-07 в задоволенні позову відмовлено .
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 року у справі № 17/513-07 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення , рішення господарського суду Сумської області від 05.12.2008 року залишено без змін .
Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2009 року у справі № 17/513-07 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення , а рішення господарського суду Сумської області від 05.12.2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 року залишено без змін .
Постановою Верховного Суду України від 01.09.2009 року касаційну скаргу позивача задоволено , постанову Вищого господарського суду України від 03.06.2009року у справі № 17/513-07, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 року та рішення господарського суду Сумської області від 05.12.2008 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області .
26.10.2009 року позивач у справі № 17/513-07 подав до господарського суду Сумської області заяву про зміну предмету позову , в якій просить суд :
1) визнати за ним право користування земельними ділянками, на яких розміщені нежитлові приміщення , що належать позивачеві на праві власності (пожежне депо (літ. «А»), загальною площею - 1 854,56 кв.м. та складський корпус (літ. «Б»), загальною площею 6 563,9 кв.м. та земельними ділянками, які необхідні позивачеві для їх обслуговування , загальними площами 0,146 га та 0,951 га за адресою : м. Суми, вул.Погранічна,47 ; 2) визнати недійсним договір оренди від 11.07.2007 року , укладений між Сумською міською радою та ТОВ «Керамейя» в частині надання для користування ТОВ «Керамейя» земельних ділянок , на яких розміщені нежитлові приміщення , що належать ТОВ «Імпульс» на праві власності (пожежне депо літ. «А») ; загальною площею - 1 854,56 кв.м. та складський корпус ( літ. «Б»), загальною площею - 6 563,9 кв.м. та на які необхідні ТОВ «Імпульс» для їх обслуговування , загальними площами 0,146 га та 0,951 га за адресою : м. Суми, вул. Погранічна ,47 .
Під час нового розгляду справи позивач наполягає на задоволенні його позовних вимог , посилаючись , зокрема, на ст. 377 ЦК України , на ст. 120,126,512 Земельного кодексу України .
21.07.2010 року позивач подав клопотання про розподіл судових витрат , в якому просить у разі задоволення позову покласти на відповідачів суму витрат позивача на адвокатські послуги в розмірі 14 668,88 грн.
Відповідачі заперечують проти позову. Зокрема, перший відповідач подав суду копії матеріалів інвентарної справи № 5918 Комунального підприємства «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» на підтвердження того, що позивач придбав об'єкти нерухомого майна в м. Суми по вул. Погранична, 47 у продавця - ТОВ «Сумиінвестпром», який не мав жодного правовстановлюючого документа на ті об'єкти нерухомого майна.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін , оцінивши всі обставини справи в їх сукупності , господарський суд встановив :
За договором купівлі-продажу від 23.12.2004 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиінвестпром» нежитлові будівлі (пожежне депо під літ. «А» площею 1 854,56 кв.м. та складський корпус під літ «Б» площею 6 563,9 кв.м. ) в м. Суми по вул.Погранічній,47, розташовані на земельній ділянці Сумської міської ради .
07.02.2005 року право власності позивача на вищезгадані будівлі було зареєстроване Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації».
Виходячі з того, що він набув право власності на будівлі, позивач, посилаючись на ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України , стверджує , що одночасно з переходом до нього права власності на будівлі до нього перейшло й право користування земельними ділянками, на яких розташовані ці будівлі та які необхідні для обслуговування. Саме на цьому твердженні та на цих нормах Цивільного та Земельного кодексів України ґрунтується позовна вимога позивача щодо визнання за ним права користування певними земельними ділянками в м. Суми по вул.Погранічній,47.
З огляду на обставини даної справи така позовна вимога позивача є безпідставною та ґрунтується на помилковому тлумаченні позивачем вищезгаданих норм права .
Стаття 377 Цивільного кодексу України не передбачає виникнення у набувача будівель права користування земельною ділянкою , на якій вони розміщені та частиною ділянки , яка необхідна для їх обслуговування, якщо відчужувачу будівель не надавалась відповідна земельна ділянка у встановленому законом порядку .
У відповідності з частиною 2 статті 377 Цивільного кодексу України , лише якщо будівлі розміщені на земельній ділянці, наданій у користування , то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки , на якій вони розміщені, та частиною ділянки , яка необхідна для їх обслуговування .
Тобто, від відчужувача будівель до їх набувача згідно статті 377 Цивільного кодексу України може перейти лише існуюче у відчужувача право користування земельною ділянкою і ні в якому разі не може перейти неіснуюче право .
Як свідчать матеріали даної справи , відчужувачу будівель - ТОВ «Сумиінвестпром» не надавалась земельна ділянка, на якій розміщені будівлі по вул. Погранічній, 47 в м. Суми, у користування. В пункті 1.2 договору купівлі-продажу від 23.12.2004 року зазначено, що нежитлові приміщення , що є предметом договору, знаходяться в місті Суми по вулиці Пограничній,47, розташовані на земельній ділянці Сумської міської ради. Згідно наданої до матеріалів справи самим позивачем копії довідки Сумського міського управління земельних ресурсів від 23.12.2004 року № 4647/01-20, право власності або право користування (в тому числі на умовах оренди) на земельну ділянку по вул. Погранічній, 47 в м. Суми за ТОВ «Сумиінвестпром» не зареєстровано .
Частинами першою та другою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що при переході права власності на будівлю право користування земельною ділянкою може переходити на підставі договору оренди ; при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці , право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки .
Оскільки відчужувач будівель за договором купівлі-продажу від 23.12.2004 року - ТОВ «Суми інвестором» не мав у користуванні земельної ділянки , не укладав договору оренди земельної ділянки з її власником - територіальною громадою міста Суми в особі Сумської міської ради , то і за статтею 120 Земельного кодексу України до позивача не перейшло і не могло перейти право користування земельною ділянкою в м. Суми по вул. Погранічній , 47 .
Таким чином , як випливає з положень статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України , на які посилається в обґрунтування своїх позовних вимоги позивач , право користування ( у тому числі на правах оренди) земельною ділянкою , на якій знаходиться нерухомість , переходить до набувача об'єктів нерухомості винятково за умови , що в момент їх відчуження , у попереднього власника таке право було і воно належним чином посвідчене.
Такого , належним чином посвідченого , права користування земельною ділянкою в м. Суми по вул. Погранічній ,47 у ТОВ «Сумиінвестпром» (попереднього власника будівель) не було, а відтак до позивача воно не перейшло і перейти не могло у зв'язку з його відсутністю у ТОВ «Сумиінвестпром».
За таких обставин, у позивача відсутнє право користування земельною ділянкою по вул. Погранічний,47 в м. Суми, оскільки воно до нього відповідно до чинного законодавства України не перейшло і не могло перейти , а також не виникло, оскільки відсутні передбачені чинним законодавством України підстави для виникнення ( набуття) права користування земельною ділянкою .
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу . Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах , визначених Конституцією.
У відповідності зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить , зокрема : розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу .
Згідно статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин і такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Суд не може вирішувати питання , віднесені до компетенції органів державної (виконавчої) влади чи органів місцевого самоврядування , зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування , оренду, укладення договору оренди земельної ділянки тощо.
Тобто, суд не може наділити правом власності, користування , оренди земельної ділянки особу , яка не набула такого права у встановленому чинним законодавством України порядку; не можу визнати за особою право власності , користування, оренди земельної ділянки , якщо у особи не виникло в установленому чинним законодавством України таке право до звернення до суду .
Позивач, до якого не перейшло право користування земельними ділянками та у якого не виникло права користування земельними ділянками , в обґрунтування своїх позовних вимог про визнання за ним права користування земельними ділянками посилається на п. «а» ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України , що передбачає захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки шляхом визнання права .
Дійсно таким способом захисту існуючих (належних їм) прав власності або користування наділені статтею 152 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи , але таким способом неможна захистити неіснуюче право на земельні ділянки .
В даному випадку позивач звернувся до суду за захистом неіснуючого в нього права користування земельною ділянкою , що не відповідає ні змісту , ні суті статті 152 Земельного кодексу України .
Позивач вимагає визнання за ним права користування земельними ділянками , не зазначаючи яке саме право він має на увазі : право постійного користування земельними ділянками ( ст. 92 Земельного кодексу України ) чи право оренди земельної ділянки ( ст. 93 Земельного кодексу України ) .
Згідно ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства , установи та організації , що належать до державної або комунальної власності .
Ні відчужувач нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 23.12.2004 року (ТОВ «Сумиінвестором») , ні набувач (ТОВ «Імпульс») не є підприємством державної або комунальної власності . Земельні ділянки під проданою за згаданим договором нерухомістю не перебували у постійному користуванні ТОВ «Сумиінвестпром» і не перебувають та не можуть перебувати у постійному користуванні ТОВ «Імпульс» ( позивача) .
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено статтею 123 Земельного кодексу України. Надання земельних ділянок у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок .
Згідно ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа , що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою , та його державної реєстрації. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом , форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України .
З огляду на все вищевикладене , за позивачем не може бути визнано право постійного користування земельними ділянками по вул. Погранічній,47 в м. Суми , оскільки позивач не має такого права .
Особа може користуватися земельною ділянкою на праві оренди . Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності .
Особа має право на визнання за нею права на оренду земельної ділянки , але лише за умов дотримання вимог статті 124 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України «Про оренду землі» .
Згідно статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності , здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації .
Статтею 126 Земельного кодексу України визначено документи , що посвідчують право на земельну ділянку , зокрема право на оренду земельної ділянки. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону. Згідно статті 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації .
Ні відчужувач нерухомості за договором купівлі-продажу від 23.12.2004 року (ТОВ «Сумиінвестпром») , ні набувач нерухомості за цим договором (ТОВ «Імпульс») не укладали договору оренди земельних ділянок по вул. Погранічній ,47 в м. Суми, а отже у них (як у першого , так і у другого) права оренди земельних ділянок не було і немає .
За таких обставин безпідставними та необґрунтованими є позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права користування земельними ділянками по вул. Погранічній , 47 в м. Суми ( в тому числі на правах оренди) .
Як вже зазначалось вище, право користування ( в т.ч. на правах оренди) земельною ділянкою , на якій знаходиться нерухомість , переходить до набувача об'єктів нерухомості винятково за умови , що в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно з вимогами земельного законодавства України , таке право було і воно належним чином посвідчене. Лише в такому випадку згідно частини 2статті 377 Цивільного кодексу України до набувача нерухомості переходить право користування земельною ділянкою. Оскільки у попереднього власника нерухомості (ТОВ «Сумиінвестпром») не було належним чином посвідченого права користування або права оренди земельних ділянок Сумської міської ради по вул.Погранічній,47 в м. Суми, на яких розміщені будівлі пожежного депо та складського корпусу, то до набувача цих будівель не могло перейти і не перейшло право користування земельними ділянками .
Зважаючи на відсутність у позивача права на користування земельними ділянками в м. Суми по вул. Погранічній ,47 , у позивача відсутнє право, за захистом якого він звернувся з позовними вимогами у даній справі , а отже й відсутні підстави для задоволення як першої позовної вимоги - щодо визнання за позивачем права на користування земельними ділянками, так і другої позовної вимоги - щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.07.2007 року, укладеного між Сумською міською радою та ТОВ «Керамейя» , оскільки відсутність у позивача права на спірні земельні ділянки унеможливлює його порушення укладенням вищезгаданого договору оренди земельної ділянки.
Свої позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.07.2007 року , зокрема у своїх письмових поясненнях по суті заявлених позовних вимог від 22.06.2010 року , позивач обґрунтовує посиланням на частину 1 статті 215 та частину 1 статті 203 Цивільного кодексу України .
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .
Частиною 1статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства .
При цьому слід зазначити , що частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України формує вимоги тільки до змісту правочину. Поширювати це посилання на дії сторін та інші обставини , що виходять за межі змісту правочину , підстав немає .
Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди землі , в частині 2 згаданої статті визначені підстави визнання договору оренди землі недійсним . В оспорюваному позивачем договорі оренди землі сторони визначили усі його істотні умови . Підстави для визнання оспорюваного позивачем договору оренди недійсним , визначені частиною 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі», відсутні, з чим погоджується й позивач , оскільки не посилається на згадану статтю Закону .
Посилання позивача в обґрунтування своєї другої позовної вимоги щодо визнання договору оренди землі від 11.07.2007 року знову , як і в обґрунтування першої позовної вимоги , на статтю 120 Земельного кодексу України та статтю 377 Цивільного кодексу України є недоречним , про що вже зазначено вище в даному рішенні .
Як встановлено судом , позивач в установленому порядку не оформив права користування землею , а навпаки - виявив бажання щодо знесення придбаних ним нежитлових приміщень , розташованих по вул. Погранічній ,47 в м. Суми . Цей факт підтверджується протоколом обстеження технічного стану нежитлових приміщень по вул. Погранічній , 47 в м. Суми та рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 589 від 25.10.2005 року , яким дозволено Товариству з обмеженою відповідальністю «Імпульс» ( позивачу) демонтаж нежитлових приміщень ( пожежне депо та складське приміщення) по вул.Прикордонній,47 .
В протоколі обстеження технічного стану нежитлових приміщень по вул. Прикордонній ,47, які є власністю ТОВ «Імпульс» , підписаному , зокрема , заступником директора ТОВ «Імпульс» Рось С.О., зазначено, що приміщення пожежного депо знаходяться в напіврозібраному стані , демонтовані віконні та дверні блоки , демонтовано систему опалення , подальша експлуатація приміщення є технічно неможливою ; складське приміщення не було завершене будівництвом , відсутні стінові панелі , частково вікна, двері , ворота , інженерні мережі , не виконана покрівля . Цей акт було складено комісією на підставі розпорядження в.о. міського голови від 23.09.2005 року № 706-р.
Згідно договору оренди земельної ділянки від 11.07.2007 року , укладеного між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керамейя» , останньому передана в оренду земельна ділянка площею 25,6602 га по вул. Погранічній ,47 в м. Суми . Договір зареєстрований в Державному реєстрі земель 16.08.2007 року за № 040761200245.
13.08.2007 року між Сумською міською радою та ТОВ «Керамейя» було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11.07.2007 року, який є невід'ємною частиною договору оренди і в якому визначено, що на користування земельними ділянками площею 0,6233 га та площею 0,0996 га, на яких розташовані нежитлові приміщення ТОВ «Імпульс» , встановлюється заборона до часу демонтажу цих приміщень та погашення права власності на них, в тому числі в будь-який інший спосіб. В разі непогашення права власності протягом двох місяців право користування цими земельними ділянками припиняється шляхом прийняття рішення Сумською міською радою про вилучення цих земельних ділянок з користування ТОВ «Керамейя» на черговій сесії . Цей договір також зареєстровано в Державному реєстрі земель 16.08.2007 року .
Обставини справи свідчать про відсутність порушення прав та інтересів позивача укладенням договору оренди земельної ділянки від 11.07.2007 року між Сумською міською радою та ТОВ «Керамейя» .
На підставі всього вищевикладеного в задоволенні позовних вимог позивачеві має бути відмовлено повністю.
Згідно ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. 13 Конституції України , ст.ст. 11, 15, 16, 203, 204, 215, 377 Цивільного кодексу України , ст.ст. 12, 92, 93, 120, 123, 124, 125, 126, 152 Земельного кодексу України , ст.ст. 1, 5, 6, 15, 16, 18, 20 Закону України «Про оренду землі» , ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя