"08" листопада 2010 р. Справа № 7/99/10
м. Миколаїв
За позовом: ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача: ФОП ОСОБА_2, АДРЕСА_2
про: стягнення з відповідача заборгованості в сумі 35000,03 грн.
Суддя Семенчук Н.О.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3 дов. № 578 від 27.09.2010 р.
ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_3 виданий Центральним РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області 26.12.1997 р.
Від відповідача: ОСОБА_4, дов. № 585 від 24.09.2010 р.
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовними вимогами (збільшення позовних вимог від 25.09.2010 року) про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 40432,86 грн.
Відповідач у відзивах проти позовних вимог заперечував, вказує на те, що дія Договору була продовжена сторонами відповідно до положень Договору у зв'язку з відсутністю заперечень сторін Договору, зазначає, що будь-яких звернень, як усних так і письмових про припинення Договору та повернення майна, від позивача до нього не надходило, вказує на що ним здійснена в повному обсязі оплата за користування майном по Договору оренди та оплата за отримані інгредієнти.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
встановив:
01.10.2008 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір № П-00000097 (Далі - Договір) (а.с. 7,8), згідно умов якого позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове володіння та користування на умовах оренди обладнання для приготування кави, яке є власністю позивача (п. 1.1 Договору).
Пунктом 5.1 Договору визначено, що плата за користування майном, що орендується складає 600,00 грн. на місяць.
Згідно п. 5.2 Договору, - орендна плата сплачується не пізніше 5 числа кожного місяця в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача.
Так, позивач вимоги Договору виконав, а саме передав відповідачеві автомати для приготування кави в кількості 11 штук, що підтверджується Додатком № 1 від 01.10.2008 року до Договору (а.с. 9).
Відповідач вимоги Договору в частині оплати орендної плати в повному обсязі не виконав чим порушив п.п. 4 п. 7.2 Договору яким визначено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі здійснювати внесення орендної плати на умовах Договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по орендній платі в розмірі 13 326,00 грн., яка фактично визнана відповідачем в підписаному сторонами акті звірки взаєморозрахунків станом на 18.11.2009 року (а.с. 13-14).
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача: 13 326,00 грн. заборгованості по орендній платі, 21 600,00 неустойки за затримання майна, 233,05 грн. пені, 1112,90 грн. -10% річних, 703,91 грн. інфляційних, 3457,00 грн. заборгованості за поставку інгредієнтів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 13 326,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Пунктом 9.1 Договору встановлено, що за порушення строків внесення орендної платні, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення, а також 10% річних від несплаченої суми за користування чужими грошовими коштами.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення якщо, інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивач за невиконання відповідачем вимог Договору просить стягнути з останнього 233,05 грн. пені, 10% річних в розмірі 1112,90 грн. та інфляційних в розмірі 703,91 грн. згідно наданого розрахунку. Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, 10% річних та інфляційних обґрунтовані відповідно до вимог Договору та підлягають задоволенню.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором, а саме щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем вимог Договору, а відтак і обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 13 326,00 грн. заборгованості по орендній платі, 233,05 грн. пені, 703,91 грн. інфляційних, 1112,90 грн. - 10% річних.
Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21 600,00 неустойки за затримання майна задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття майна, що орендується, за актом прийому передачі (п. 4.2 Договору).
У відповідності до п. 10.2 Договору, - Договір в односторонньому порядку розірванню не підлягає. В разі, якщо відповідач продовжує користуватися майном, що орендується після закінчення строку дії Договору, зазначеного в п. 4.2 даного Договору, а позивач протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору не заявить про його припинення або зміну умов Договору, то Договір вважається пролонгованим на один рік на тих саме умовах (п. 4.4 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін відповідач після закінчення строку визначеного п. 4.2 Договору продовжував користуватись автоматами та повернув їх позивачеві тільки: - 29.01.2010 року, що підтверджується накладною від 29.01.2010 року (а.с. 16); - 01.02.2010 року, що підтверджується актом-прийому передачі від 01.02.2010 року (а.с. 18).
В позовній заяві позивач зазначив, що він не повідомляв відповідача про припинення дії Договору ні до ні після 01.10.2009 року.
В поясненнях від 08.11.20010 року позивач вказав, що неодноразово заявляв про припинення Договору та висловлював вимоги про повернення орендованого майна.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що дія Договору була продовжена сторонами відповідно до положень Договору у зв'язку з відсутністю заперечень сторін Договору, зазначає, що будь-яких звернень, як усних так і письмових про припинення Договору та повернення майна, від позивача до нього не надходило.
Позивачем доказів повідомлення відповідача про припинення або зміну умов Договору та доказів щодо неодноразового звернення до відповідача про повернення орендованого майна до суду не надано.
Посилання позивача на заяву про звернення до УДСБЕЗ УМВС України у Миколаївській області від 22.01.2010 року та лист Центрального районного відділу Миколаївського міського управління УМВС України у Миколаївській області від 17.03.2010 року за № 16/2838 є безпідставним, оскільки вказані документи не є належними доказами в підтвердження факту звернення позивача до відповідача про припинення Договору та повернення майна.
У відповідності до ч. 1 ст. 33 ГПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене позовні вимог щодо стягнення з відповідача 21600,00 неустойки за затримку повернення майна є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставку інгредієнтів в сумі 3457,00 грн. підлягають задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності до п.п. 2 п. 7.2 Договору відповідач зобов'язується здійснювати закупівлю кави «Elite»виключно у позивача на підставі договору поставки.
Згідно ст. 205 Цивільного кодексу України Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 ст. 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно п.п. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, відповідно до наданих позивачем видаткових накладних які зазначені в акті звірки розрахунків та підписані обома сторонами, в яких позивач визначений як постачальник а відповідач як отримувач, позивачем були поставлені відповідачу кава та інгредієнти, а відповідач в свою чергу мав здійснити розрахунки за поставлений товар.
Статтею 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно з ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а за змістом ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати інгредієнтів в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по оплаті отриманих інгредієнтів в розмірі 3457,00 грн., яка фактично визнана відповідачем в підписаному сторонами акті звірки взаєморозрахунків станом на 18.11.2009 року (а.с. 11-12).
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо повної оплати отриманих від позивача інгредієнтів, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за інгредієнти в розмірі 3457,00 грн.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Статтею 47 ГПК України встановлено, що державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.
У відповідності до п. 1 ч. 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»(зі змінами та доповненнями), - сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у разі внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Так, при подачі заяви про збільшення позовних вимог до 40 432,86 грн. позивач по квитанції № 2988.405.3 від 27.09.2010р. здійснив доплату держмита в розмірі 54,35 грн., що сукупно зі сплаченими 380,00 грн. по квитанції № 05 від 11.06.2010 року становить -434,35 грн. Так, 1% від збільшених позовних вимог по справі відповідно складає 404,33 грн.
За таких обставин, розмір сплаченого позивачем державного мита, який був надмірно сплачений позивачем в розмірі 30,02 грн. (434,35 грн. -404,33 грн.) по квитанції № 2988.405.3 від 27.09.2010р. підлягає поверненню позивачеві.
Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, та оскільки позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, відомості про розрахункові рахунки відсутні, ід. код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, відомості про розрахункові рахунки відсутні, ід. код НОМЕР_2) 13326,00 грн. заборгованості по орендній платі, 3457,00 грн. заборгованості за поставку інгредієнтів, 233,05 грн. пені, 703,91 грн. інфляційних, 1112,90 грн. -10% річних, 190,04 грн. держмита, та 110,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Повернути Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, відомості про розрахункові рахунки відсутні, ід. код НОМЕР_2) 30,02 грн. надмірно сплаченого державного мита за квитанцією № 2988.405.3 від 27.09.2010р.
Суддя Н.О. Семенчук
Повний текст рішення складено 12.11.2010 року.
Суддя