"09" листопада 2010 р. Справа № 4/105/10
Позивач Прокурор Єланецького району в інтересах держави в особі
Єланецької районної державної адміністрації,
вул. Горького, 15 а, смт. Єланець, Миколаївська область, 55500
Відповідач Відкрите акціонерне товариство “Єланецька сільгоспхімія”,
вул. Щорса, 2, смт. Єланець, Єланецький р-н, Миколаївська обл., 55500
Суддя Дубова Т.М.
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - Гусєв М.М. довіреність від 06.10.10р.
Прокурор - Волкожа С.В.
СУТЬ СПОРУ: звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 206,6 га, яка розташована в межах Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області та стягнення шкоди в сумі 160956,28 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, господарський суд -
Прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Єланецької районної державної адміністрації до відповідача про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 206,6га, що розташована в межах Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області та стягнення шкоди в сумі 160956,28 грн.
Позов мотивовано посиланням на положення ст.ст. 321, 1166 ЦК України, ст.ст. 21, 80, 125, 152, 156, 158, 212 Земельного кодексу України та обставинами порушення відповідачем норм земельного законодавства у зв'язку з використанням ним спірної земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, що було встановлено інспектором з контролю та охороною земель, а також матеріалами кримінальної справи.
Відповідач надав відзив, яким позов заперечив, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка надана в постійне землекористування, згідно держакту № 12, виданого у 1994р., Єланецькому районному виробничому об'єднанню “Родючість”, правонаступником, якого є відповідач. Крім того, в зв'язку з порушенням кримінальної справи 11.02.10р. земельна ділянка не використовується (детальніше викладено в у відзиві та доповненнях до нього).
Розглянувши матеріали справи та, надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
7 жовтня 2009р. відповідачу було видано припис № 74, яким було приписано до 15.10.09р. надати документи на земельну ділянку, площею 206,6 га ріллі, яка розміщена на території Куйбишевської сільради.
23 жовтня 2009р. держінспектором з контролю та охороною земель у Миколаївській області було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, згідно якого: «Єланецька сільгоспхімія в особі директора Токар М.М. на протязі 3-х років самовільно займає земельну ділянку на площі 206.6 га ріллі, яка розміщена на території Куйбишевської сільради в полі №5 і № 6».
Відповідач від підпису визначеного акту відмовився.
В той же день відповідачу було видано припис № 81, яким було приписано до 20.11.09р. усунути порушення згідно чинного законодавства та розраховано шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття ділянки на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 (далі-Методика).
11 лютого 2010р. прокурором Єланецького району було порушено кримінальну справу відносно керівника відповідача, в зв'язку з самовільним зайняттям відповідачем земельної ділянки, яке завдало значної шкоди.
За змістом ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»- самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Проте, на час проведення перевірки державним інспектором з контролю та охорони земель, земельна ділянка використовувалась на підставі Державного акту № 12 від 1994р., виданого Єланецькому районному виробничому об'єднанню «Родючість»на право постійного користування земельною ділянкою площею 213,2 га з установленням меж про надання зазначеної земельної ділянки в постійне користування.
На підставі наказу по підприємству № 19 від 29.04.1994 року виробниче об'єднання «Родючість»в зв'язку з реорганізацією відповідно до наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України № 283 від 11.10.1993 року перейменовано в «Єланецьку Сільгоспхімію».
06.01.1995 року на підставі Постанови КМУ № 686 від 07.12.1992 року «Єланецьку Сільгоспхімію»було реорганізовано в ВАТ «Єланецька сільгоспхімія». Тобто, ВАТ «Єланецька Сільгоспхімія»є правонаступником районного виробничого об'єднання «Родючість»з усіма правовими наслідками.
Довідка начальника відділу земельних ресурсів від 30.01.2006р. № 176 свідчить, що власником земельної ділянки площею 206,6 га залишається держава, але вона закріплена в постійне користування за ВАТ «Єланецька сільгоспхімія».
З огляду на це, постановою від 06 серпня 2010р. Єланецького районного суду по справі № 4-16 постанову прокурора Єланецького району від 11 лютого 2010р., якою порушено кримінальну справу відносно керівника відповідача, було скасовано.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області постанова від 06 серпня 2010р. Єланецького районного суду залишена без змін.
Постанова від 06 серпня 2010р. Єланецького районного суду та ухвала апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2010р. прийняті з тих підстав, що відповідач користувався земельною ділянкою з достатніх підстав, але без переоформлення документів на правонаступника, тому в діях керівника відповідача не було встановлено ознаку злочину -самовільне зайняття земельної ділянки. При цьому, земельна ділянка знаходиться у власності держави.
Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення»Земельним Кодексом України, що набрав чинності з січня 2002 року, було встановлено, що особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008р. переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Згідно Рішення Конституційного Суду України N 5-рп/2005 (v005p710-05), положення пункту 6 розділу X втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Крім того, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 року № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні лише в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
За поясненнями відповідача (арк.спр. 89) в зв'язку з порушенням кримінальної справи 11.02.10р. земельна ділянка не використовується.
Визначене твердження відповідача не спростоване позивачем будь-якими доказами, не надано доказів виконання (невиконання) припису № 81 відповідачем, яким було приписано до 20.11.09р. усунути порушення згідно чинного законодавства.
Крім того, довідка Єланецької МДПІ від 07.04.10р. та акт № 35/23-110/054990 від 02.08.10р. свідчать, що відповідач використовує в 2010 році 203,12 га ріллі земельних паїв, а не землі в постійному користуванні.
Отже, вимоги щодо звільнення земельної ділянки, площею 206,6 га, яка розташована в межах Куйбишевської сільської ради Єланецького району є не обґрунтованими.
Що стосується вимог про відшкодування шкоди в сумі 160956,28 грн., то вона відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 р. № 963 (далі-Методика) застосовується в разі самовільного зайняття земельної ділянки.
Як зазначалось вище, дії відповідача не можуть бути визнані як самовільне зайняття земельної ділянки, а тому, розрахунок розміру шкоди, відповідно до п. 7 Методики, згідно якої розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. № 1619, не є обґрунтованим.
До того ж, листи відділу Держкомзему у Єланецькому районі № 1070 від 14.10.10р., № 1106 від 20.10.10р., № 1030 від 11.10.10р., МРФ ДП «Центру державного земельного кадастру»від 15.10.10р. кадастровий номер спірній ділянці взагалі не присвоювався.
Відповідно до п.8 Методики, кошти, отримані в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді, юридичній чи фізичній особі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, їх використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, розподіляються відповідно до порядку, затвердженого Держземагентством за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мінприроди.
Проте, пред'являючи позов, прокурор просив стягнути шкоду на користь державного бюджету, не з'ясувавши стягувача визначених коштів, та не зазначивши порядку розподілу цих коштів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 20 Цивільного Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Проте, згідно до п. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 цього Кодексу.
Суд вважає, що позивач, не має права на захист своїх цивільних прав по заявленому позову. На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову, тому в позові слід відмовити, позивач від сплати судових витрат звільнений.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене у 10-денний строк.
Суддя
Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 11.11.10р.