Справа № 522/20906/21-Е
Провадження № 2/522/2277/24
18 вересня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,
за участі секретаря судового засідання - Глущенко Т. О.,
представника позивача - адвоката Олексієнко М. С.,
представника відповідача - адвоката Антіпова Є. В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про переведення прав та обов'язків іпотекодержателя, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про переведення прав та обов'язків іпотекодержателя.
В обґрунтування позовних вимог указує, що 19.06.2017 між ОСОБА_2 (позикодавець), від імені якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 25.08.2016 за реєстровим № 886 діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 19.06.2017, зареєстрований у реєстрі за № 1770.
У подальшому 23.01.2018 між ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. 24.05.2017 за реєстровим № 2558, та ОСОБА_3 укладено додатковий договір до вищевказаного договору позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 23.01.2018 за реєстровим № 87, відповідно до якого за взаємною згодою сторін внесено зміни щодо строку та порядку повернення грошових коштів.
Указує, що кошти ОСОБА_3 отримав від представника позикодавця у повному обсязі.
На забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, 19.06.2017 між ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 25.08.2016 за реєстровим № 886, та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 19.06.2017 та зареєстрований у реєстрі за № 1771.
У подальшому 23.01.2018 між указаними сторонами укладено додатковий договір до вищезазначеного іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. за реєстровим № 88, відповідно до якого у забезпечення виконання зобов'язань за договором позики ОСОБА_3 надав в іпотеку нерухоме майно, що є його власністю, а саме - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 19.06.2017, зареєстрованим у реєстрі за № 1770, та всіх додаткових договорів до нього, в тому числі додаткових договорів, що будуть укладені в майбутньому щодо будь-яких змін умов договору позики, в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру позики, зміни строку повернення позики, зміни штрафів.
23.02.2018 ОСОБА_2 отримала від позивача суму боргу в повному обсязі у рахунок виконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором позики від 19.06.2017 зі всіма змінами та доповненнями до нього, та за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 19.06.2017 за реєстровим № 1771, зі всіма змінами та доповненнями до нього в повному обсязі, на підтвердження чого ОСОБА_2 надала заяву, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. 23.02.2018 за реєстровим № 793, у якій також підтвердила, що до ОСОБА_1 переходять всі права та обов'язки позикодавця/іпотекодержателя за вищезазначеними договором позики та іпотечним договором.
Позивач вважає, що відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України в даному випадку відбулася заміна кредитора за договором позики та відповідно до нього перейшли всі права та обов'язки позикодавця/іпотекодержателя.
Указує, що між сторонами було досягнуто домовленості про подальше оформлення у нотаріуса договору про відступлення права вимоги за вищевказаним договором іпотеки.
Проте, ОСОБА_2 після передачі їй ОСОБА_1 грошових коштів відмовляється укладати із ним відповідний договір про відступлення права вимоги за вищевказаним договором іпотеки, чим порушує його права та законні інтереси.
На підставі наведеного позивач просить перевести на нього права та обов'язки іпотекодержателя ОСОБА_2 за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 19.06.2017, зареєстрованим у реєстрі за № 1771.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала, вважала хибним твердження позивача про те, що 23.02.2018 відбулася заміна кредитора за договором позики та що до нього перейшло право іпотекодержателя за договором іпотеки від 19.06.2017, указувала, що позивач, обґрунтовуючи вимоги, посилається на п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України та наявність підстав заміни кредитора за результатом вчиненого між сторонами правочину (відступлення права вимоги), жодна інша, передбачена ст. 512 ЦК України підстава заміни кредитора у зобов'язанні, не обґрунтовується наведеними у позові фактичними обставинами.
Указує, що жодного правочину між ОСОБА_1 та нею про відступлення права вимоги за договором позики від 19.06.2017 не укладалося, так само як і не укладався договір про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним на забезпечення виконання ОСОБА_3 основного зобов'язання з повернення грошових коштів, державна реєстрація відомостей про таке відступлення прав на предмет іпотеки не здійснювалася.
Зазначає, що жодних грошових коштів вона від ОСОБА_1 чи від його представника ані в сумі боргу ОСОБА_3 за основним договором, ані в будь-якій іншій сумі за переуступку цього боргу ніколи не отримувала.
Вважає хибним твердження позивача про передачу йому відповідачем 23.02.2018 всіх документів, які засвідчують право вимоги до ОСОБА_3 за договором позики та інформації, яка є важливою для їх здійснення відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, адже такі документи та інформація про суму наявної заборгованості йому не надавалась.
Також указує, що згідно з додатковим договором до договору позики до 23.02.2018 позичальник мав би сплатити борг у сумі лише еквівалентній 390 дол. США, тож на цю дату ніякої іншої заборгованості за договором позики від 19.06.2017 ОСОБА_3 не мав, що означає, що зазначені у заяві відповідача від 23.02.2018 відомості про сплату ОСОБА_1 боргу за позичальника ОСОБА_3 за договором позики можуть лише свідчити про сплату на користь позикодавця 390 дол. США, що не може бути підставою для заміни кредитора у зобов'язанні.
Крім того зазначає, що в матеріалах справи також відсутні відомості про фактичне повернення ОСОБА_3 частки позики в сумі, еквівалентній 390 дол. США згідно наведеного в договорі графіку погашення зобов'язання, а також акта приймання - передачі цих документів та оригіналів договору позики та іпотеки, без наявності яких неможливо визначитись із сумою заборгованості та розміром штрафних санкцій.
Про відсутність у позивача такої інформації свідчить незазначення в позовній заяві відомостей про розмір суми зобов'язання боржника та підтверджуючого його розрахунку з урахуванням часткового погашення позики за узгодженим графіком станом на 23.02.2018, коли за його версією відбулась заміна кредитора, що свідчить про його необізнаність з умовами, які є необхідними для висування вимог до боржника, в тому числі сумою зобов'язань перед первісним кредитором.
Посилається на те, що ураховуючи, що спірні правовідносини виникли не на підставі договору про відступлення прав вимоги (правочину), наслідком укладення якого могла б відбуватися заміна кредитора у зобов'язанні, вважає, що положення п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України не можуть бути застосовані при вирішені даного спору.
Зазначає, що додані до позовної заяви докази не містять договору між позивачем та відповідачем про відступлення прав вимоги за договором позики від 19.06.2017, укладеним з третьою стороною - боржником, акта прийому - передачі необхідних документів, інформації про суму зобов'язання боржника на дату спірної події, документів, що підтверджують суму основного боргу, несплачену на користь первісного кредитора та договору про відступлення прав за похідним іпотечним договором, що свідчить про відсутність доказів на підтвердження підстав позову щодо заміни кредитора/іпотекодержателя у цих зобов'язаннях. Указує, що позивачем жодним належним доказом не доведено укладення між сторонами правочину про відступлення права вимоги.
Крім того указує, що спірні правовідносини з відступлення прав за іпотечним договором регулюються спеціальними нормами ст. 24 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Правочин з відступлення прав за іпотечним договором є вчиненим, згідно з вимогами ч. 1 ст. 210 ЦК України, з моменту його державної реєстрації.
Зазначає, що про відсутність вчинених між сторонами правочинів зі зміни кредитора в основному зобов'язанні та відступлення прав за договором іпотеки свідчать: відсутність укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги за договором позики; відсутність укладеного між сторонами договору про переуступку прав за договором іпотеки; відсутність державної реєстрації відомостей про таке відступлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо іпотечної квартири; невжиття позивачем жодних дій з направлення боржнику письмового повідомлення про заміну кредитора та іпотекодержателя, а також нотаріально посвідчених договорів з первісним кредитором як доказу переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні за позикою; невжиття позивачем з 23.02.2018 жодних дій з висування вимог до боржника про сплату боргу на його користь; необізнаністю позивача із сумою заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 станом на 23.02.2018 за вказаним договором позики, що підтверджується наданою позивачем копією заяви відповідача від 23.02.2018, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. та зареєстрованої у реєстрі за № 793, а також тим, що з часу подій, які, за твердженням позивача про заміну кредитора нібито мали місце 23.02.2018, та до звернення до суду 29.10.2021 за захистом порушених прав минув тривалий проміжок часу понад три роки.
Щодо заяви від 23.02.2018, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. та зареєстрованої у реєстрі за № 793 відповідач указує, що цей документ не є належним та достовірним доказом укладення між сторонами правочину про відступлення права вимоги за спірним договором позики від 19.06.2017, так само і похідного правочину про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним на забезпечення виконання ОСОБА_3 основного зобов'язання, оскільки зміст цієї заяви про отримання від ОСОБА_1 коштів не відповідає дійсності та внутрішній її волі. Оформлення заяви такого змісту вона здійснила на вимогу позивача, який обґрунтував необхідність наявності в нього цього документу потребою для представництва відповідача з питання прийняття заходів зі сприяння повернення боргу на її користь з боку ОСОБА_3 за договором позики. Тобто, за своєю юридичною суттю вказана заява є лише дорученням на здійснення ОСОБА_1 колекторських послуг із врегулювання виконання зобов'язань за договором позики в інтересах та на користь позикодавця, тобто на її користь.
Крім того указує, що про фіктивність цієї заяви свідчить відсутність в її тексті розміру суми грошових коштів, які вона нібито отримала від позивача в рахунок договору цесії, що є його обов'язковою умовою.
Таким чином, за відсутності її волевиявлення та погодження ціни цесії, яка є істотною умовою цього виду договору, такий правочин з відступлення прав вимоги між сторонами є неукладеним.
Окрім того зазначає, що оскільки правочин позики між нею та ОСОБА_3 вчинено у формі нотаріально посвідченого договору, тому правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні повинен вчинятися також у формі укладення нотаріально посвідченого договору.
Вважає, що у зазначеній заяві не відбулася підтверджена нотаріусом фіксація волі сторін договору та його змісту (істотних умов) через непідписання письмового документа іншою стороною та відсутності в тексті конкретної суми предмету і ціни правочину, а також відсутня фіксація волі боржника на погашення за нього цього зобов'язання позивачем та умов забезпечення виконання нових обов'язків перед третьою особою - позивачем.
На підставі викладеного відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими.
У письмовій заяві про застосування позовної давності від 08.09.2022 відповідач ОСОБА_2 просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності та указувала, що як на підставу позову позивач посилається на обставини заміни кредитора в основному зобов'язанні та перехід до нього прав первісного кредитора, що відбулись 23.02.2018, проте з даним позовом ОСОБА_1 звернуся до суду лише 29.10.2021, тобто більш ніж через три роки від дня, коли він дізнався про порушення його прав та про особу, що його порушила.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Олексієнко М. С. позов просила задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача - адвокат Антіпов Є. В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що позивач та відповідач не знайомі один з одним, у житті жодного разу не зустрічались, що не заперечувалося представником позивача у судовому засіданні, що також, на його думку, підтверджує необґрунтованість позовних вимог.
Заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до договору позики від 19.06.2017, укладеного між ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 25.08.2016 за реєстровим № 886, та ОСОБА_3 , представник позикодавця ОСОБА_2 передав, а позичальник ОСОБА_3 прийняв у власність 399 146,80 грн, що на момент укладення цього договору становить 15 340,00 доларів США 00 центів без нарахування відсотків та зобов'язався повернути їх до 19.12.2017.
Указаний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. та зареєстрований в реєстрі за № 1770.
23.01.2018 між ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 24.05.2017 за реєстровим № 2558, та ОСОБА_3 , укладено додатковий договір до вищевказаного договору позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 23.01.2018 за реєстровим № 87, відповідно до якого за взаємною згодою сторін внесено зміни щодо строку та порядку повернення грошових коштів, викладено пункт основного договору в новій редакції, а саме: представник позикодавця передав, а позичальник прийняв у власність 399 146,80 грн, що на момент укладення цього договору становило 15 340 доларів США 00 центів, встановленого на Міжбанківському валютному ринку по курсу продажу станом на дату 19.06.2017 (1 долар США - 26,02 гривень) без нарахування відсотків та зобов'язався повернути їх до 23.07.2018. Повернення грошей здійснюється у гривні з 30.01.2018 згідно з графіком: еквівалент 390,00 доларів США зобов'язується сплатити не пізніше 23.02.2018; еквівалент 390,00 доларів США зобов'язується сплатити не пізніше 23.03.2018; еквівалент 390,00 доларів США зобов'язується сплатити не пізніше 23.04.2018; еквівалент 390,00 доларів США зобов'язується сплатити не пізніше 23.05.2018; еквівалент 390,00 доларів США зобов'язується сплатити не пізніше 23.06.2018; еквівалент 13 390,00 доларів США зобов'язується сплатити не пізніше 23.07.2018.
У забезпечення виконання зобов'язань за договором позики 19.06.2017 між ОСОБА_2 (іпотекодержатель), від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 25.08.2016 за реєстровим № 886, та ОСОБА_3 (іпотекодавкць) 19.06.2017 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 19.06.2017 та зареєстрований у реєстрі за № 1771, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 19.06.2017, зареєстрованим у реєстрі за № 1770, та всіх додаткових договорів до нього, в тому числі додаткових договорів, що будуть укладені в майбутньому щодо будь-яких змін умов договору позики, в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру позики, зміни строку повернення позики, зміни штрафів.
Крім того 23.01.2018 між ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 24.05.2017 за реєстровим № 2558, та ОСОБА_3 , укладено додатковий договір до іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. за реєстровим № 88, яким внесено зміни щодо пункту 5.1 статті 5 «Термін дії Договору» та визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до 23.07.2018, а уразі, якщо до 23.07.2018 зобов'язання за договором позики повністю не виконані, цей договір діє до повного виконання усіх зобов'язань за вказаним договором та додатковими угодами до нього; у разі повного виконання зобов'язань за договором позики до 23.07.2018 дія цього договору припиняється з дати повного виконання зобов'язань.
23.02.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. засвідчено справжність підпису ОСОБА_2 , яка у присутності нотаріуса підписала заяву, зареєстровану в реєстрі за № 793, якою вона сповістила, що між нею та ОСОБА_3 було укладено: договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. 19.06.2017, зареєстрований в реєстрі за №91770, зі всіма змінами та доповненнями до нього; іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. 19.06.2017, зареєстрований в реєстрі за №1771, за якими свої зобов'язання ОСОБА_3 станом на 23.02.2018 не виконала.
ОСОБА_2 повідомила, що 23.02.2018 отримала від ОСОБА_1 суму боргу в повному обсязі, в рахунок виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вищевказаними договорами, та надала згоду, що у зв'язку з виконанням вищевказаних зобов'язань, до ОСОБА_1 переходять всі права та обов'язки Позикодавця/Іпотекодержателя за вищевказаними договором позики та іпотечним договором. У зв'язку з переведенням на ім'я ОСОБА_1 всіх прав та обов'язків Позикодавця/Іпотекодержателя за вищевказаними договорами, ОСОБА_2 вважає, що всі розрахунки проведені у повному обсязі, майнових та немайнових претензій до ОСОБА_1 , а також до Позичальника/Іпотекодавця ОСОБА_3 , не має.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).
Звертаючись до суду з даним позовом позивач у позовній заяві посилається на положення ст. ст. 512 - 514, 517 ЦК України та зазначає, що в даному випадку відбулася заміна кредитора за договором позики та до нього перейшли всі права та обов'язки позикодавця ОСОБА_2 . Остання отримала від нього суму боргу в повному обсязі в рахунок виконання ОСОБА_3 договору позики та за іпотечним договором (зі змінами та доповненнями до них), що підтверджується заявою відповідача, підпис якої посвідчено нотаріально. Указує, що між сторонами досягнуто домовленості про подальше оформлення у нотаріуса договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, проте відповідач відповідний договір укладати відмовляється.
Стаття 512 ЦК України визначає підстави заміни кредитора у зобов'язанні.
Так, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
За змістом ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, позивачем не доведено укладення між сторонами у справі жодного правочину зі зміни кредитора, в тому числі про відступлення права вимоги за договором позики від 19.06.2017, як і договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.
Також позивачем, посилаючись на передачу йому як новому кредитору відповідачем згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України документів, які засвідчують права, що передаються, та інформації, яка є важливою для їх здійснення, не надано доказів такої передачі, як то акта приймання - передачі необхідних документів, інформації про суму зобов'язання боржника на дату спірної події, документів, які б підтверджували суму основного боргу, несплаченого на користь позикодавця.
Крім того, правовідносини з відступлення прав за іпотечним договором регулюються нормами спеціального закону, а саме Закону України «Про іпотеку».
Так, ст. 24 цього Закону визначено, що іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Однак позивачем також не доведено проведення державної реєстрації відомостей про таке відступлення прав на предмет іпотеки, як і не доведено направлення відповідно до вимог вищенаведеної норми боржнику письмового повідомлення про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.
При цьому заява від 23.02.2018, на яку посилається позивач, посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. та зареєстрована в реєстрі за № 793, не є, у розумінні чинного законодавства, доказом укладення між сторонами правочину про відступлення права вимоги за договором позики від 19.06.2017 та за іпотечним договором.
Зміст цієї заяви не дає підстав вважати, що між сторонами укладено зазначені правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, так і оплатним. У останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки частина третя статті 656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням вчинення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правочину позики у формі нотаріально посвідченого договору, відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні повинен вчинятися також у формі нотаріально посвідченого договору.
Крім того, відповідно до п. 2 глави 6 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Натомість, порядок засвідчення нотаріусом справжності підпису на документах регулюється п. 6 глави 7 розділу ІІ Порядку, відповідно до якого нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.
Разом з тим, як слідує зі змісту заяви ОСОБА_2 від 23.02.2018 вона не є доказом укладення між сторонами правочину, а зміст указаної заяви не підтверджує фіксацію волі сторін договору та його змісту.
Крім того, така заява не є належним і допустимим доказом наявності інших підстав, передбачених ст. 512 ЦК України для заміни кредитора в зобов'язанні, зокрема й виконання обов'язку боржника третьою особою, оскільки підставою для виконання третьою особою зобов'язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов'язання боржником як за власною ініціативою так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником (ст. 528, 512 ЦК України).
При цьому іпотечні правовідносини мають регулюватися в такому випадку іншими правочинами між новим кредитором та боржником, а первісна іпотека навіть у разі сплати боргу третьою особою в повному обсязі підлягає припиненню, а не переведенню на особу, яка діяла в інтересах боржника на підставі його волевиявлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
При цьому, позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому у позові слід відмовити з підстав його недоведеності та необґрунтованості.
Щодо письмової заяви відповідача про застосування позовної давності, слід зазначити, що суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 69-73,137-139), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункти 65, 66)).
Проте, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю, тому позовна давність до позовних вимог позивача застосуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, слід залишити за ним.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про переведення прав та обов'язків іпотекодержателя - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 :
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Повне судове рішення складено 21.10.2024.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА
18.09.24