21.10.2024
Справа № 497/1867/24
Провадження № 2/497/716/24
21 жовтня 2024 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на її користь з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати пред'явлення цього позову і до досягнення нею 23-річного віку, а також на її утримання до досягнення дитиною 3-х річного віку грошові кошти у розмірі 3000.00 гривень.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона з відповідачем перебуває в шлюбі, під час якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
На даний час дитина знаходиться на повному утримані позивача та вважає, відповідач також повинен приймати участь в утримані дитини.
Оскільки вона, позивач не працює, займається виключно малолітньою дитиною, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, тоді як відповідач є військовослужбовцем, отримує гідну заробітну плату та спроможний оплачувати аліменти як утримання дитини, так і на її утриманні, тому просить позовні вимоги задовольнити.
Зазначене стало приводом для звернення до суду.
Ухвалою від 13.08.2024 року було відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні на 19.09.2024 року о 15:00 годині (а.с.15), про що повідомлено сторонам (а.с.16).
В судовому засідання 19.09.2024 року:
- позивач позовні вимоги підтримала наполягала на їх задоволені, надала пояснення з підстав зазначених в позові. Стверджувала, що з відповідачем вони ще не розлучені, однак у їх відносинах виникли не порозуміння, відповідач матеріально не допомагає, а їй одній складно самостійно утримувати дитину. Окрім того, жодних доходів вона не отримує, а тому має потребу в отриманні аліментів на своє утримання;
- відповідач, будучи належним чином сповіщеним (а.с.13), в судове засідання не прибув, будь-яких заяв та клопотань до суду не надав.
Протокольною ухвалою від 19.09.2024 року було оголошено перерву в розгляді справи за клопотанням позивача до 09:00 години 21.10.2024 року та надано можливість позивачу надати докази на обґрунтування своїх позовних вимог в частині матеріальної спроможності відповідача та його адреси місця реєстрації (а.с.25), про що були повідомлені сторони по справі (а.с.26).
В судове засіданні 21.10.2024 року:
- позивач по справі не з'явилася, подала клопотання про розгляд справи у її відсутність (а.с.2);
- відповідач прибув, позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення аліментів на дитину не заперечував, втім в частині аліментів на утримання дружини - заперечував. Стверджував, що ці кошти дружина буде витрачати на свою дитину від першого шлюбу, а його це не влаштовує. Пояснив, що він дійсно є військовослужбовцем, однак наразі проходить лікування після поранення. За станом здоров'я у подальшому буде вирішено питання щодо його подальшої військової служби, має намір перевестися у іншу військову частину та на іншу посаду.
Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються ст. 51 Конституції України, ст.ст.3, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст. 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.180-184, 191 СК України.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7, 8 ст.7, 141 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Вирішуючи питання стягнення аліментів, суд виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо своїх дітей, передбаченого ст.141 СК України.
Положеннями ст.ст.3, 18, 27 Конвенції ООН Про права дитини визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.
Частиною 2 ст.141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.3) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4), хоча фактично проживає за іншою адресою.
Сторони по справі зареєстрували шлюб 15 липня 2022 року, актовий запис №114 в Болградському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.6).
В цьому шлюбі народилася дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), наразі у дитини відсутнє місце реєстрації, так як мати не отримала згоди батька дитини.
Згідно Акту обстеження умов проживання від 31.07.2024 №67 виданого в.о. начальника служби у справах дітей Болградської міської ради Одеської області Шатських О.О. вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 , і знаходиться на утриманні матері без визначеного місця реєстрації (а.с.9). Також за цією адресою проживають і інші діти позивача.
Згідно ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини у рішенні «М.С. проти України» повторює, що існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси (див. справу «Нойлінґур і Шурук», № 41615/07, § 135, 6 липня 2010 року, і «X проти Латвії», заява №. 27853/09, § 96, ЄСПЛ 2013 р.). Найкращі інтереси дитини, залежно від їхнього характеру і серйозності, можуть переважати інтереси батьків (див. справу «Сахін проти Німеччини», заява № 30943/96, §66, ЄСПЛ 2003 р.VIII).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою (ч.1 ст.141 СК України).
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно ст.181 СК України - способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно положень СК України аліменти на дитину можуть бути стягнути як у частці від доходу відповідача так і у твердій грошовій сумі.
Статтею 183 СК України врегульовано питання визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини
1. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
2. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
3. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
5. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Разом з цим, суд враховує те, що відповідач, являючись батьком дитини зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, що батьки мають рівні права та несуть рівні обов'язки по вихованню та утриманню дитини, а також те, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не зважаючи на відсутність доказів на підтвердження наявності чи відсутності доходів у платника аліментів.
Аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об'єктивності та справедливості, суд дійшов до висновку, що про задоволення позовних вимог позивача.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону, і співвідноситься з позицією Верховного суду, викладеною у постановах від 3 грудня 2018 року N298/426/17, провадження N 61-29996св18, від 7 листопада 2018 року N355/511/17, провадження N61-32606св18.
Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі, що передбачений законодавством та надано належні і допустимі докази щодо доведення обставин, на яких ґрунтується така вимога, відповідач не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини в даному розмірі, суд вважає, що позов про стягнення аліментів на дитину підлягає задоволенню, а тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 10 прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 07.08.2024 і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення сином трьох років, слід зазначити наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст.ст.75, 84 СК України.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).
Відповідно до ч.2 ст.91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно зі ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
В постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Спільна дитина позивача та відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не досяг трирічного віку, проживає разом з позивачем-матір'ю та перебуває на її утриманні.
При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, в судовому засіданні підтвердив, що є військовослужбовцем, надав суду військовий квиток серії НОМЕР_1 з наявними в ньому записами про проходження військової служби (а.с.32).
Будь-яких інших доказів щодо стану свого здоров'я, наявності інших утриманців, неможливості сплачувати аліменти - відповідач суду не надав, не встановлено таких і під час розгляду справи в судовому засіданні.
Доводи відповідача про те, що позивач зазначені грошові кошти отримані як аліменти на своє утримання буду витрачати на свою дитину від першого шлюбу, як на підставу відмови у позові суд відхиляє, оскільки відповідно до ч.4 ст.84 СК України, право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Відповідача не має цікавити питання як саме позивач буде розпоряджатися отриманими аліментами на своє утримання.
Крім того, відповідач не надав доказів, що рівень його доходу не дає змоги сплачувати аліменти на утримання дружини.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дружини в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000.00 гривень до досягнення дитиною 3-х річного віку, тобто до 03.04.2026 року.
У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).
Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.
При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак в силу вимог ст.141 ч.6 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1211.20 гривень.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.2, 4, 10, 13, 19, 76-83, 95, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд-
Позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 15.02.2008 року Алчевським МВ УМВС України в Луганській області, РНКОПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_4 виданий органом 5129 від 12.04.2022 року, РНКОПП НОМЕР_5
-аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду 07.08.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
-аліменти на утримання матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_5 в твердій грошовій сумі у розмірі 3000.00 гривень (три тисячі гривень) щомісячно, починаючи з дати звернення до суду 07.08.2024 року і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 15.02.2008 року Алчевським МВ УМВС України в Луганській області, РНКОПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тел: НОМЕР_6 - на користь держави судовий збір у розмірі 1211.20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Реквізити для оплати судового збору:
отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Болград/22030101
код за ЄДРПОУ 37607526
банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
код банку отримувача: 899998
рахунок отримувача: UA198999980313131206000015660
код класифікації доходів бюджету 22030101
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 22.10.2024 року.
Суддя С.В.Кодінцева