79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.10.10 Справа№ 7/182
за позовом комунального підприємства «Стрийтеплоенерго»
до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
ціна позову: 5011,78грн.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Сорочик В.Ю.
Представники:
від позивача - Пак О.В., Макота М.М., довіреності в матеріалах справи.
від відповідача -приватний підприємець ОСОБА_1
Суть спору:
Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5011,78грн., в тому числі основний борг, пеню, 3% річних та інфляційні нарахування.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором №112 від 01.10.2004р. про постачання теплової енергії в гарячій воді та додатками №1 і №2 до Договору, розрахунками заборгованості, списками поштових відправлень з відбитками поштового штемпеля, претензією від 02.02.2010р. і від 30.06.2010р. та повідомленнями про вручення поштового відправлення, витягом зі статуту Позивача, довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Позивача, платіжними дорученнями з відмітками про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, поштовою квитанцією про відправлення кореспонденції Позивачу, ст.ст.2, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Львівської області №7/182 від 01.10.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 10хв. 19.10.2010р.
Представникам Позивача та Відповідачу оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі господарського суду Львівської області №7/182 від 01.10.2010р., яка скерована Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстру вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу УКраїни.
Заяв про відвід судді не надійшло.
Представники Позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали повністю. Подали довіреності на право здійснення представництва.
Відповідач в судове засідання з'явилась, протии позову заперечила.
В судовому засіданні Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначалось наступне:
так, пропущено термін позовної давності. Як видно з розрахунку позовних вимог, останнє нарахування за ніби-то спожиту теплову енергію, було проведено Позивачем ще у квітні 2007р. Тоді ж між Сторонами, як стверджує Відповідач, виник конфлікт, оскільки опалення, як такого майже не було, Відповідач відмовилась оплачувати рахунки, встановила власне опалення і подала заяву про припинення договору з відключенням від системи центрального опалення. Відповідачем у відзиві наведено положення ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України та зазначено, що Відповідач просить вважати даний відзив також відповідною заявою про сплив позовної давності та відмовити у позові на цій підставі;
також зазначено, що Позивач стверджує про непроведення Відповідачем оплати за період з 01.12.2006р. по 01.09.2010р., протее, насправді, після квітня 2007р. Позивачем теплова енергія Відповідачу не поставлялась, а отже, і споживати її Відповідач не могла;
Відповідач заперечила факт виконання Позивачем своїх зобов'язань належним чином та зазначила, що, відповідно до висновків метеофакторів робочого місця від 20.02.2007р., температура в приміщенні становила 13,50С, що спричинло збитки Відповідачу, оскільки приміщення, в яке постачав теплову енергію Позивач, Відповідачем використовується як кафе.
До відзиву Відповідачем додано копії наступних документів: заяви Відповідача про припинення дії договору №112 від 01.10.2004р. у зв'язку з відключенням від системи ЦО, зареєстровану Позивачем 10.10.2007р. за №728; заяви Відповідача головному лікарю СЕС, зареєстрованої в органі СЕС 20.02.2007р. за №133; угоди від 20.02.007р. між Відповідачем та Стрийською міською СЕС; протоколу №4 від 20.02.2007р., складеного Стрийською міською СЕС.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
01.10.2004р. між Позивачем (Енергопостачальна організація) та Відповідачем (Покупець) укладено договір №112 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі -Договір), відповідно до п.1 якого (предмет Договору), за цим Договором Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Покупець зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
Відповідно до п.3.2.2 Договору, Покупець зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, передбачені цим Договором.
Відповідно до п.п.6.1-6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі і відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; Покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.
Крім того, згідно п.6.4 Договору, перевірка стану розрахунків за спожиту теплову енергію проводиться щомісячно двохстороннім актом звірки Покупця та Енергопостачальної організації на 1 число поточного місяця.
Відповідно до п.п.10.1, 10.4 Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004р.; Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Враховуючи вищенаведене, строк виконання зобов'язання Відповідача в частині оплати встановлений Договором.
Згідно доводів позовної заяви, в тому числі прохальної частини позовної заяви, Відповідач не провів оплату за Договором за період з 01.12.2006р. по 01.09.2010р., внаслідок чого виник борг в розмірі 2891,35грн.
Проте, відповідно до представленого Позивачем в додатку до позовної заяви розрахунку боргу, борг за Договором в розмірі 2891,35грн. виник у Відповідача за квітень 2007р.; після квітня 2007р. нарахування за Договором Відповідачу не проводились.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.п.6.1-6.3 Договору, днем прострочення Відповідачем зобов'язання щодо оплати за Договором є 26.05.2007р.
Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування розраховані Відповідачем на зазначену суму боргу -2891,35грн.
Позовна заява, відповідно до поштових штемпелів на конверті, скерована Позивачем до господарського суду Львівської області 26.09.2010р., та надійшла до господарського суду 30.09.2010р.
Відповідно, з часу порушення, згідно позовних вимог, Відповідачем зобов'язання по Договору в частині оплати (з 26.05.2007р.) до часу скерування Позивачем позовної заяви до господарського суду Львівської області пройшло більше трьох років.
Відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строку позовної давності.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України ).
Пунктом 6.3 Договору встановлено, що Покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.
Згідно ст.251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 260 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу; порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази домовленості Сторін про зміну порядку обчислення позовної давності.
Відповідно до ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, більш тривалу (понад три роки) позовну давність встановлено ч.ч.3, 4 ст.258 Цивільного кодексу України; так, позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману; позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
Згідно ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази домовленості Сторін про збільшення строку позовної давності по зобов'язаннях за Договором.
Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, відповідно до представленого Позивачем в додатку до позовної заяви розрахунку боргу, борг за Договором в розмірі 2891,35грн. виник у Відповідача за квітень 2007р.; після квітня 2007р. нарахування за Договором Відповідачу не проводились. Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.п.6.1-6.3 Договору, днем прострочення Відповідачем зобов'язання щодо оплати за Договором є 26.05.2007р. Позовна заява, відповідно до поштових штемпелів на конверті, скерована Позивачем до господарського суду Львівської області 26.09.2010р., та надійшла до господарського суду 30.09.2010р. Відповідно, з часу порушення, згідно позовних вимог, Відповідачем зобов'язання по Договору в частині оплати (з 26.05.2007р.) до часу скерування Позивачем позовної заяви до господарського суду Львівської області пройшло більше трьох років.
Крім того, згідно ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно вимог п.6.4 Договору, перевірка стану розрахунків за спожиту теплову енергію проводиться щомісячно двохстороннім актом звірки Покупця та Енергопостачальної організації на 1 число поточного місяця. Отже, Позивач міг довідатись про порушення свого права на отримання від Відповідача оплати згідно Договору станом включно до 31.05.2007р.
Підстав зупинення чи переривання перебігу позовної давності, встановлених ст.ст.263 чи 264 Цивільного кодексу України, Сторонами не наведено та не подано доказів про існування таких.
Крім того, позовні вимоги Позивача не є вимогами, на які, згідно ст.268 Цивільного кодексу України, не поширюється позовна давність.
Відповідно до позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як зазначено вище в описовій та мотивувальній частинах рішення суду, Відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строку позовної давності.
Згідно ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Також, як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, пеня, 3% річних та інфляційні нарахування розраховані Відповідачем на зазначену суму боргу -2891,35грн. (основний борг). З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ст.266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази існування поважних причин пропущення позовної давності.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі сплив позовної давності, про застосування якої заявлено Відповідачем до винесення рішення, суд приходить до висновку про необхідність відмови у позові.
Також, суд зазначає, що Позивачем у позовній заяві вказано ціну позову -5011,78грн.
Відповідно до платіжного доручення №603 від 08.09.2010р., Позивачем сплачено 120грн. державного мита.
Відповідно до ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку та в розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно п.п.А п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, ставки державного мита встановлюються в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно, при поданні даної позовної заяви до господарського суду Львівської області Позивачем внесено державне мито в більшому розмірі, аніж передбачено законодавством.
Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність частково повернення, а саме -в розмірі 18грн., внесеного державного мита.
Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
19.10.2010року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.10.2010року.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід залишити за Позивачем.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 46, 47, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, , ст.ст.11, 251-268, 509, 526, 530, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», договором №112 від 01.10.2004р. про постачання теплової енергії в гарячій воді, Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», суд -
1. В позові відмовити.
2. Видати довідку про повернення комунальному підприємству «Стрийтеплоенерго»(82400, Львівська обл., м.Стрий, вул.Новаківського, 9, ідентифікаційний код 05432684) 18грн. державного мита.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя