Справа № 465/5082/23 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.
Провадження № 22-ц/811/1212/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
08 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Псярук О.В.
за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - інвестиційна компанія «Рубікон Груп» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про стягнення грошових коштів,
06.07.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Будівельно - інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про стягнення грошових коштів.
Просила стягнути з ТОВ «Будівельно - інвестиційна компанія «Рубікон Груп» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 342830 грн 60 коп., сплачених позивачем на виконання нікчемного попереднього договору купівлі-продажу підземного паркінгу від 17.03.2023.
Позов обгрунтований тим, що маючи намір придбати паркомісце у підземному паркінгу житлового будинку шляхом інвестування коштів у його будівництво, між позивачкою та відповідачем 17.03.2023 укладено попередній договір купівлі-продажу підземного паркомісця АДРЕСА_1 ), загальна проектна площа 16,75 кв.м. Даний об'єкт фізично не існував, і був представлений лише як графічне зображення у додатку до попереднього договору. Згідно з п.2.4 Попереднього договору, сторони зобов'язуються укласти у належній формі договір-купівлі-продажу об'єкта у строк до 30.06.2024, але не пізніше ніж протягом 30 днів з моменту проведення державної реєстрації права власності на об'єкт за відповідачем, якщо позивачка внесе забезпечувальний платіж згідно умов договору. На виконання попереднього договору позивачкою було сплачено на банківський рахунок відповідача 342 830,60 грн, що підтверджується банківськими квитанціями. Зазначає, що в силу статтей 215, 216, 220, 635 ЦК України цей договір є нікчемним, оскільки нотаріально не посвідчений. Відтак, просила стягнути з відповідача сплачені кошти на виконання нікчемного попереднього договору купівлі - продажу підземного паркінгу від 17.03.2023.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 342830 грн 60 коп. та судові витрати - задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - інвестиційна компанія «Рубікон Груп» (м. Львів, вул. Липинського, 36, код ЄДРПОУ 40116861) на користь ОСОБА_1 (Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Липняжка, РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в сумі 342830 грн 60 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - інвестиційна компанія «Рубікон Груп» (м. Львів, вул. Липинського, 36, код ЄДРПОУ 40116861) на користь ОСОБА_1 (Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Липняжка, РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2 742 гривень 65 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - інвестиційна компанія «Рубікон Груп» (м. Львів, вул. Липинського , 36, код ЄДРПОУ 40116861) на користь ОСОБА_1 (Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Липняжка, РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 300 гривень 00 коп.
Рішення суду оскаржило ТОВ «Будівельно - інвестиційна компанія «Рубікон Груп».
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд не врахував, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на права та обов'язки колишнього керівника ТОВ "БІК "Рубікон Груп" - ОСОБА_3 , який діяв від імені відповідача при укладенні попереднього договору купівлі-продажу підземного паркінгу від 17.03.2023 з порушенням форми договору щодо його нотаріального посвідчення. Зважаючи на вищевикладене, відповідач вважає, що рішення Франківського районного суду м. Львова від 08.03.2024 у справі №465/5082/23 безпосередньо впливає на права та обов'язки ОСОБА_3 , який як директор ТОВ «БІК «Рубікон Груп» укладав відповідний попередній договір, однак незалучення даної особи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є порушенням норм процесуального права і призвело до неповного встановлення обставин даної справи.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Інші учасники у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені, тому розгляд справи проводиться в їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.628 ЦК України, передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
При укладенні попереднього договору має бути дотримана така ж форма договору, яка є аналогічною основному договору у досліджуваних правовідносинах, тобто договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Згідно з ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Судом встановлено, що 17 березня 2023 року позивачкою та відповідачем підписано попередній договір купівлі - продажу.
Відповідно до п.2.1., предметом договору є укладення сторонами в майбутньому договору купівлі - продажу об"єкта (основного договору) на умовах, встановлених цим договором.
В свою чергу, відповідно до п.1.1.2., об'єктом є підземне паркомісце № НОМЕР_2 в будинку, що знаходиться на "мінус" 1 поверсі, за будівельною адресою АДРЕСА_2 , загальна проектна площа 16,75 кв.м.
Пунктом 2.2. визначено, що за цим договором сторони зобов"язуються в майбутньому укласти в належній формі та підписати основний договір, до підписання якого сторона-1 (відповідач у справі) забезпечить введення будинку в експлуатацію та після оформлення та реєстрації права власності за стороною-1 на об"єкт, передає об"єкт у власність стороні-2 (позивачці у справі) в порядку, що встановлений договором.
Цим договором передбачено, що виконання зобов"язання повинно бути забезпечене, зокрема, шляхом сплати стороною-2 коштів стороні-1.
Згідно з п.4.3. договору, забезпечувальний платіж складає 548 529 (п"ятсот сорок вісім тисяч п"ятсот двадцять дев"ять) гривень 00 коп.
Пунктом 8.3. цього договору визначено, що сторони підвердужють, що цей договір не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину та є попереднім договором згідно зі ст.635 ЦК України.
В матеріалах справи містяться копії квитанцій № 55Х9-НРАА-35ТС-Т17Н від 17.03.2023р. та №Е691-Т9Е2-89МС-АЕТК від 13.06.2023, згідно яких позивачкою сплачено забезпечувальні платежі за попереднім договором від 17.03.2023, у розмірі 274 264 гривень 50 коп. та 68 566 гривень 10 коп. відповідно.
Загальна сума внесеного позивачкою на користь відповідача забезпечувального платежу складає 342 830 (триста сорок дві тисячі вісімсот тридцять ) гривень 60 коп.
Із системного аналізу наведених норм права випливає, що попередній договір купівлі-продажу мав укладатися у письмовій формі та підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Однак, як убачається з матеріалів справи, попередній купівлі-продажу підземного паркінгу від 17 березня 2023 року не був нотаріально посвідченими, отже в силу закону є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що грошові кошти як забезпечувальний платіж були передані позивачем відповідачу за попереднім договором купівлі-продажу підземного паркінгу від 17 березня 2023 року, які за формою не відповідають вимогам, встановленим законом до основного договору, оскільки не були нотаріально посвідченими, а отже в силу закону є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, що вказані кошти відповідач утримує без належної правової підстави, а тому вони підлягають поверненню позивачу.
Саме такі висновки у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2019 року у справі № 636/4948/14-ц (провадження № 61-17317св18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 396/29/17 (провадження № 61-29467св18).
Доводи апеляційної скарги про незалучення колишнього директора ТОВ "БІК "Рубікон Груп" до участі у справі в якості третьої особи призвело до неповного встановлення обставин даної справи не беруться до уваги, з огляду на наступне.
Статтею 237 ЦК України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Згідно з ч. 4 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
Таким чином, безпідставними є посилання апелянта на те, що оскаржуваним
рішенням суд вирішив питання про права чи обов'язки колишнього директора відповідача, оскільки стороною нікчемного договору є сам відповідач, а не його орган управління в особі директора. Відповідно, кошти від позивача на його виконання надійшли на банківський рахунок відповідача (а не його керівника чи інших осіб), і рішенням суду їх стягнуто саме з тієї особи, яка їх отримала на виконання цього нікчемного договору.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - інвестиційна компанія «Рубікон Груп» залишити без задоволення
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 21.10.2024
Головуючий
Судді