Справа № 686/28118/24
Провадження № 1-кс/686/8782/24
18 жовтня 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваної ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з вищою освітою, офіційно неодруженої, не працюючої, раніше не судимої,
у кримінальному провадженні № 22023240000000166,
встановив:
16 жовтня 2024 року начальник ВРЗЗС СВ ХРУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , яка підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.436-2, ч.1 ст.161, ч.1 ст.345, ч.1 ст.436-1, ч.2 ст.436-1 КК України, посилаючись на те, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні; вчинення інших кримінальних правопорушень.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий, окрім іншого, також зазначив, що «громадянка України ОСОБА_6 , у невстановлений час, але не пізніше 14.08.2023, маючи проросійські та антидержавницькі погляди, негативне ставлення до чинної влади держави Україна та до демократичних процесів, які проходили в Україні з 2014 року, керуючись власними переконаннями, діючи умисно, ознайомлювалась у глобальній електронній комунікаційній мережі Інтернет з аудіовізуальним контентом (інформацією), розміщеним на проросійських веб-ресурсах (сайтах), сформувавши, таким чином, особистий світогляд, згідно якого, збройна агресія російської федерації проти України, розпочата у 2014 році, є виправданою тими чи іншими обставинами, а отже є правомірною. За вказаних обставин, у громадянки України ОСОБА_6 , у достеменно не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 14.08.2023, виник та сформувався стійкий злочинний намір, спрямований на поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, з використанням засобів масової інформації. Надалі, 14.08.2023, близько 14:00 год., громадянка України ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні адмінбудівлі ГУНП в Хмельницької області, за адресою: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, з метою поширення власної думки та переконань, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році та виправдовування, тимчасової окупації частини території України публічно висловлювалась про те, що Верховна Рада України та Президент України не легітимні, «бойня, що відбувається на Україні, вона йде саме через це, що в нас відсутня держава…».
Разом з тим, ОСОБА_6 була обізнана про те, що соціально-орієнтована мережа «Facebook» має значну кількість учасників, є відкритою для перегляду і ознайомлення з інформацією, яка у ній розміщується, для будь-яких осіб без будь-яких обмежень, а глобальна електронна комунікаційна мережа Інтернет та розміщена у ній соціально-орієнтована мережа «Facebook» із створеними у ній сторінками та спільнотами користувачів призначені для публічного поширення та масового приймання аудіовізуальної інформації у вигляді електричних сигналів за допомогою побутових електронних приладів, і, відповідно до положень п.п.20, 28, 54 ч.1 ст.2 Закону України від 16.12.2020 №1089-IX «Про електронні комунікації», ст.22 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» та абзацу 3 ч.1 ст.1 Закону України від 21.12.1993 № 3759-XII «Про телебачення і радіомовлення», використовуються як аудіовізуальні (електронні) засоби масової інформації. Відтак, у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому місці, за допомогою невстановленого комп'ютерного обладнання та глобальної електронної комунікаційної мережі Інтернет, ОСОБА_6 зареєструвалась у соціально-орієнтованій мережі «Facebook» та створила персональну сторінку користувача під обліковим записом (аккаунтом) « ОСОБА_7 », де, в подальшому, за гіперпосиланням (веб-адресою) ІНФОРМАЦІЯ_2 розмістила відеозапис із вказаними подіями. У вказаній публікації, відповідно до висновку експертного дослідження, у фрагменті усного мовлення із вказаними висловлюваннями, містяться ознаки виправдовування збройної агресії російської федерації проти України. При цьому, ОСОБА_6 усвідомлювала, що після розміщення вказаних інформаційних матеріалів на сторінці контрольованого нею акаунту, вони автоматично опублікувались у глобальній електронній комунікаційній мережі Інтернет та стали доступними для вільного перегляду невизначеному колу користувачів соціально-орієнтованої мережі «Facebook» за вказаним гіперпосиланням.
Крім того, ОСОБА_6 , при невстановлених досудовим слідством обставинах (дата та час), з метою розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та ненависті, приниження національної честі та гідності, в порушення ст.ст.24, 35 Конституції України, якими передбачено що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, та прав на свободу світогляду і віросповідання, ст.ст.2, 18 ЗУ «Про національні меншини в Україні», якими передбачено, що громадяни України всіх національностей зобов'язані дотримувати Конституції та законів України, оберігати її державний суверенітет і територіальну цілісність, поважати мови, культури, традиції, звичаї, релігійну самобутність українського народу та всіх національних меншин. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом, а саме безпосередньо прав і свобод осіб, які сповідують іудаїзм, усвідомлюючи, що збережені в соціальних мережах світлини і дописи є загальнодоступними для суспільства, діючи умисно з метою розпалювання міжнаціональної ворожнечі, принижуючи почуття представників Єврейської національності та закликаючи до обмеження їх прав на вільне пересування та перебування, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою власного мобільного телефону марки «Самсунг» моделі А23, ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , з сім-картами оператора мобільного зв'язку «Київстар» з абонентськими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , що має доступ до мережі Інтернет, у соціальній мережі «Фейсбук», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєструвала обліковий запис під анкетними даними ОСОБА_7 . Так, 24.10.2023 ОСОБА_6 , на створеній нею сторінці « ОСОБА_7 » у соціальній мережі «Фейсбук» поширила відео трансляцію, в ході якої стверджувала, що Україна не може бути правонаступницею УРСР як складової ОСОБА_8 , оскільки такий перехід відбувся протиправно.
Крім цього, 02.12.2023 ОСОБА_6 на власній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» поширила світлину із зображенням жінки єврейської національності та надписом « ОСОБА_9 , твої знання «мови» не робить тебе патріотом слов'янської країни!» Дане висловлювання стосується вжиття якихось репресивних заходів проти усіх іудеїв, навіть тих які українізуються.
Окрім цього, 13.12.2023 ОСОБА_6 на власній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» поширила світлину із зображенням князя ОСОБА_10 та надписом «Ні-іудеям при владі», що являється закликом до звільнення української влади від іудеїв.
Також, 13.12.2023 ОСОБА_6 на власній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» поширила світлину, на якій зображені представники єврейського народу, разом із президентом України ОСОБА_11 та надписом « ОСОБА_12 , ОСОБА_13 раєль».
Окрім того, 24.12.2023 ОСОБА_6 на власній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» поширила світлину із дописом наступного змісту: « ОСОБА_14 являється явищем жорстокої форми нацизму, яке привело до гоніння юдеїв по всьому світові».
Крім цього, 25.12.2023 ОСОБА_6 на власній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» поширила світлину із дописом наступного змісту: «Спочатку були ми. Потім з'явились вони. І вони наші символи взяли собі…то Ми маємо відмовитись? Вони вже з свастикою так зробили.» Тобто, що євреї захопили етноцінності українського народу.
Також, 21.01.2024 ОСОБА_6 на власній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» поширила світлину із надписом «Песах, Рош-Гашана, ОСОБА_15 стануть державними святами в Україні».
Крім цього, 09.02.2024 ОСОБА_6 на власній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» поширила світлину із зображенням керівників Збройних сил України та написом «Українці, Увага !!! Перед вами сатаністи, найманці САТАНИ, короля Британії».
Також, 14.02.2024 ОСОБА_6 на власній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» поширила світлину із зазначенням прізвищ українських політиків та державних діячів, із зазначенням їх єврейських прізвищ, що можна вважати підтвердженням захоплення юдеями влади в Україні, та наявним іронічним закликом у даному дописі «йдіть цілуйте своїх….любителі влади».
Таким чином, ОСОБА_6 у період часу з 24.10.2023 по 14.02.2024 поширювала на необмежену кількість осіб матеріали на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук», які були спрямовані на розпалювання національної чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності. У яких простежуються образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками політичних, релігійних та інших переконань, етнічного походження тощо.
Окрім того, 07.03.2024, близько 07:20 год., слідчий СУ ГУНП в Хмельницькій області, капітан поліції ОСОБА_16 , перебував у форменому одязі під час виконання своїх службових обов'язків та проводив санкціонований обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_16 правомірно перебував у квартирі за місцем проживання ОСОБА_6 та виконував свої службові обов'язки, а саме проводив обшук на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. В цей час, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи, що поруч з нею знаходиться працівник правоохоронного органу, який знаходиться при виконанні своїх службових обов'язків, з метою перешкоджання діяльності працівника правоохоронного органу та нанесення тілесних ушкоджень останньому, взяла до рук металевий предмет, схожий на сокиру, та, розмахуючи ним, погрожувала спричинити ОСОБА_16 тілесні ушкодження.
Крім того у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_6 , використовуючи власний комп'ютер та невстановлене на даний час досудовим розслідуванням програмне забезпечення та засоби друку, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання цих наслідків, всупереч ч.2 ст.1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні» та заборону пропаганди їхньої символіки» виготовила та, в подальшому, поширила матеріали, які містять елементи комуністичної символіки, чим пропагує комуністичний тоталітарний режим.
Так, 05.10.2021 реалізовуючи свій умисел, спрямований на поширення попередньо виготовленої символіки комуністичного, тоталітарного режиму, ОСОБА_6 , за допомогою поштового зв'язку, надіслала до УМВС України в Хмельницькій області та ГУ НП в Хмельницькій області «Звернення-Вимогу (Вексель)», яке містить графічне зображення серпа і молота, поміщених хрест-на-хрест рукоятками донизу, зображених на червоному щиті і обрамлених колоссям пшениці, з нерозбірливим написом на червоній стрічці, а також розміщеною зверху п'ятикутною зіркою.
Відповідно до висновку експерта даний документ містить символіку комуністичного тоталітарного режиму.
Окрім того, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання цих наслідків, всупереч ч.2 ст.1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні» та заборону пропаганди їхньої символіки», у невстановлений на даний час досудовим розслідуванням час та місці, використовуючи власний комп'ютер та невстановлене на даний час досудовим розслідуванням програмне забезпечення та засоби друку, виготовила та, в подальшому, повторно поширила матеріали, які містять елементи комуністичної символіки, чим пропагує комуністичний тоталітарний режим.
Так, 19.11.2021 ОСОБА_6 надіслала до ГУ НП в Хмельницькій області «Скаргу на бездіяльність працівників поліції (Вексель)», яка містить графічне зображення золотих серпа і молота, поміщених хрест-на-хрест рукоятками донизу, зображених на червоному щиті в променях сонця і обрамлених колоссям пшениці, з нерозбірливим написом на червоній стрічці, а також розміщеною зверху п'ятикутною зіркою.
Крім того, 09.12.2021 ОСОБА_6 надіслала до ТОВ «ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОЗБУТ» запит, який містить графічне зображення золотих серпа і молота, поміщених хрест-на-хрест рукоятками донизу, зображених на червоному щиті в променях сонця і обрамлених колоссям пшениці, з нерозбірливим написом на червоній стрічці, а також розміщеною зверху п?ятикутною зіркою.
Окрім того, 02.10.2023 - 05.10.2023 ОСОБА_6 надіслала до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області запити, які містять графічне зображення золотих серпа і молота, поміщених хрест-на-хрест рукоятками донизу, зображених на червоному щиті в променях сонця і обрамлених колоссям пшениці, з нерозбірливим написом на червоній стрічці, а також розміщеною зверху п'ятикутною зіркою.
Відповідно до висновку експерта, дані документи містить символіку комуністичного тоталітарного режиму.
15.10.2024 року, відповідно до ст.ст.42, 276, 277, 278 КПК України, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.436-2, ч.1 ст.161, ч.1 ст.345, ч.1, 2 ст.436-1 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, наявні ризики, передбаченні п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України , з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, слідчий у клопотанні просить застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування, оскільки застосування до ОСОБА_6 , яка перебувала у розшуку, іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є необґрунтованим і недоцільним та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_6 і запобігти вищевказаним ризикам.»
Заслухавши пояснення прокурора та слідчого, які клопотання підтримали та наполягали на його задоволенні, підозрювану та її захисника, які заперечили щодо задоволення клопотання слідчого, просили застосувати більш м'який запобіжний захід, у вигляді особистого зобов'язання, дослідивши надані матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження №22023240000000166, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, з метою досягнення його дієвості, є запобіжні заходи.
Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину (п.2 ч.2 ст.183 КПК України); до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину (п.3 ч.2 ст.183 КПК України); до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п.4 ч.2 ст.183 КПК України).
Із наданих матеріалів вбачається, що Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №22023240000000166 від 23.08.2023 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.436-2, ч.1 ст.161, ч.1 ст.345, ч.1 ст.436-1, ч.2 ст.436-1 КК України.
24.04.2024 р. ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.161 КК України, у рамках кримінального провадження №12024240000000005, яке, в подальшому - 15.10.2024 р., було об'єднано із кримінальним провадженням №22023240000000166.
27.05.2024 р., через переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та неможливістю встановити місцезнаходження підозрюваної, останню було, постановою слідчого, оголошено в розшук.
15.10.2024 р., у рамках об'єднаного кримінального провадження, було складене нове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.436-2, ч.1 ст.161, ч.1 ст.345, ч.1 ст.436-1, ч.2 ст.436-1 КК України, яке було вручене, у порядку, передбаченому ч.1 ст.278, ч.2 ст.135 КПК України, сину підозрюваної ОСОБА_6 - ОСОБА_17 , а також, 18.10.2024 р. ОСОБА_6 було особисто повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, що підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження відеозаписами, з фіксацією проведення вказаних процесуальних дій.
18.10.2024 р. ОСОБА_6 було затримано, на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.10.2024 р., якою надавався дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА_6 , з метою її приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, фактичний час затримання: 09 год. 40 хв. 18.10.2024 р.
Твердження сторони захисту щодо необґрунтованості вказаної підозри є безпідставними, оскільки на даній стадії досудового розслідування оцінка такої обґрунтованості робиться виходячи з наявності фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а представлені слідчим докази (протоколи обшуку від 07.03.2024 р. та від 18.10.2024 р.; протокол огляду предметів від 23.04.2024 р.; протокол допиту потерпілого ОСОБА_16 від 26.04.2024 р.; висновок експерта №7887/24-55 від 03.10.2024 р.; висновок експертного дослідження №72/18/169-01 від 22.08.2023 р.; протоколи допитів свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 від 11.09.2023 р., протокол затримання ОСОБА_6 від 18.10.2024 р. та інші матеріали кримінального провадження), на переконання слідчого судді, є підтвердженням обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.436-2, ч.1 ст.161, ч.1 ст.345, ч.1 ст.436-1, ч.2 ст.436-1 КК України. Таким чином, станом на момент розгляду клопотання, беззаперечних доказів того, що ОСОБА_6 не причетна до вчинення кримінальних правопорушень, не встановлено.
При цьому слідчий суддя керується поняттям «обґрунтованості підозри», яка сформована практикою Європейського суду з прав людини та яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Зокрема, у своїх рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Долучені до матеріалів клопотання докази об'єктивно доводять можливу причетність підозрюваної до інкримінованих їй кримінальних правопорушень. При цьому факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних стадій кримінального провадження.
Тобто, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.436-2, ч.1 ст.161, ч.1 ст.345, ч.1 ст.436-1, ч.2 ст.436-1 КК України.
Санкція ч.1 ст.161 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; санкція ч.1 ст.345 КК України передбачає покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк; санкція ч.1 ст.436-2 КК України передбачає покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк; санкція ч.1 ст.436-1 КК України передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої, тобто, згідно зі ст.12 КК України, дані злочини класифікуються як нетяжкі. Санкція ч.2 ст.436-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, тобто, згідно зі ст.12 КК України, даний злочин класифікується як тяжкий.
З наданих матеріалів убачається, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі, в тому числі й на строк понад п'ять років, а тому, зважаючи на покарання, яке загрожує відповідній особі, у випадку визнання її винуватою, співставляючи можливі негативні для неї наслідки, у вигляді засудження до покарання у виді позбавлення волі, слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є достатньо високим. При цьому слідчим суддею враховується, що підозрювана перебувала у розшуку з 27.05.2024 р.
На даний час свідки, потерпілий судом не допитані, а тому існує ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні. При оцінці наявності зазначеного ризику, слідчим суддею врахована встановлена КПК України процедура отримання свідчень від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту цих осіб слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду, - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1 та ч.2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому прокурору або посилатися на них (ч. 4 ст.95 КПК України). Отже ризик впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту отримання показань судом від цих осіб.
Також, на думку слідчого судді, обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , та дані, які характеризують її особу, зокрема те, що вона не працює, тобто немає стабільного джерела доходу, дозволяють дійти до висновку про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.
За таких обставин по справі, приходжу до висновку про наявність визначених ст.177 КПК України ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинення інших кримінальних правопорушень.
Аналізуючи особу підозрюваної, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 є раніше несудимою особою, яка не працює, має постійне місце проживання, родину, в тому числі синів та цивільного чоловіка, який є військовослужбовцем, зі слів підозрюваної, вона має хронічні захворювання, однак інвалідом не являється, крім того, має почесні грамоти та нагороди за активну громадську діяльність. Однак, ці обставини не є достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або застосування більш м'якого запобіжного заходу. Окрім того, вказані обставини не були стримуючими від вчинення дій, що стали підставою для підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, в тому числі й спрямованих проти рівності громадян у їх конституційних правах, проти миру та проти авторитету органів державної влади, які, в свою чергу, визначаються високим ступенем небезпечності для суспільства.
Враховуючи наведені ризики, усі, визначені ст. 178 КПК України, обставини в їх сукупності, зокрема й майновий та сімейний стан ОСОБА_6 , наявність у неї синів та чоловіка, які є військовослужбовцями та отримують належне грошове забезпечення, репутацію ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваної винуватою у вчиненні, в тому числі й тяжкого кримінального правопорушення, вік та стан її здоров'я, приходжу до висновку, що відносно підозрюваної ОСОБА_6 , яка переховувалась від органів досудового розслідування, у зв'язку з чим перебувала у розшуку, слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, адже лише такий найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та буде достатнім стримуючим засобом для запобігання ризикам, доведеним слідчим та прокурором.
Слідчий суддя вважає обґрунтованою і доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в тому числі й запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки, не забезпечить попередження вищезазначених ризиків і належну процесуальну поведінку підозрюваної, оскільки не встановлено тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваною дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, незаконний вплив на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень. Так, особисте зобов'язання не підлягає до застосування з огляду на тяжкість злочинів, які інкримінуються підозрюваній, та наявність реальних сумнівів того, що ОСОБА_6 виконуватиме покладені на неї обов'язки. Особиста порука не підлягає застосуванню, оскільки будь-яких клопотань від осіб, яких би слідчий суддя міг вважати такими, що заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, до слідчого судді не надходило. Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, навіть з покладенням обов'язку носіння електронного засобу контролю, не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_6 не перебуватиме під цілодобовим наглядом правоохоронних органів, та зможе впливати на потерпілого та свідків, зокрема, й за допомогою телефонного зв'язку або через третіх осіб, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застосування застави, як основного запобіжного заходу, на даному, початковому, етапі досудового розслідування, теж неможливе, оскільки при застосуванні такого запобіжного заходу, можливість його виконання відтермінована у часі, за який підозрювана, не ризикуючи втратити заставу, матиме можливість незаконно впливати на свідків та потерпілого, а також знову зможе переховуватись від органу досудового розслідування.
За наведених обставин, слідчим суддею відхиляються, зазначені стороною захисту аргументи про те, що ОСОБА_6 немає намірів ухилятися від органу досудового розслідування та суду, не матиме можливості впливати на потерпілого і свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та можливості застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, зокрема й у вигляді особистого зобов'язання. Також, слідчим суддею відхиляються, як неспроможні, аргументи ОСОБА_6 про те, що вона не вчиняла дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та їй не було відомо про необхідність з'явитися до слідчого, оскільки вказані обставини спростовуються матеріалами кримінального провадження, до того ж сама підозрювана у судовому засіданні повідомила про ту обставину, що вона змушена була звільнитись з роботи та залишила своє місце проживання у кінці квітня (25.04.2024 р., відразу ж після вручення їй повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу), не спілкувалась із близькими особами зі свого мобільного телефону, а користувалась чужими засобами зв'язку, очевидно, що з тією метою, щоб її не знайшли працівники поліції, що також підтверджує факт переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності, в зв'язку з чим й оголошувався розшук підозрюваної.
Також, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого посилання сторони захисту (в особі підозрюваної) на незадовільний стан здоров'я ОСОБА_6 , оскільки доказів неможливості утримання підозрюваної під вартою, стороною захисту не надано.
Окрім того, існує Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (далі Порядок), затверджений спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104 визначає взаємодію закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту.
Згідно п. 2.3. Порядку медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності, керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Відповідно до п.п. 2.6., 2.7 Порядку особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Враховуючи вищевказані положення, особи, які перебувають під вартою та є хворими, отримують медичну допомогу в амбулаторних умовах в медичних частинах та в спеціально визначених закладах охорони здоров'я. Тому, будь-яких перешкод для проходження лікування ОСОБА_6 , у разі наявності такої потреби, під час перебування її під вартою, не встановлено.
Даних, які б перешкоджали триманню ОСОБА_6 під вартою, не встановлено.
Завдання кримінального провадження виправдовують вжиття таких обмежувальних заходів та такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, з метою уникнення вищевказаних ризиків. При цьому, слідчим суддею також враховується суспільний інтерес у швидкому, повному і об'єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, що також можливе за умови нівелювання зазначених ризиків.
Враховуючи характер та обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винною, слідчий суддя дійшов до висновку про існування обґрунтованих підстав вважати, що існують не абстрактні, а конкретні ризики, про які зазначено вище та які передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому, застосувати менш суворий запобіжний захід неможливо.
Строк тримання під вартою слід визначити в межах строку досудового розслідування та в межах строку визначеного ст.197 КПК України, а саме до 08.11.2024 року включно, у зв'язку з чим подане слідчим клопотання підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що п.1 ч.4 ст.183 КПК України передбачено право слідчого судді, а не обов'язок, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно особи, яка підозрюється у вчиненні злочину з погрозою застосування насильства до потерпілого, а також, з врахуванням того, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв'язки, зокрема, має родину, постійне місце проживання, до підозрюваної раніше не застосовувався жоден, із передбачених чинним КПК України, запобіжний захід, слідчий суддя вважає за можливе визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні
Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 гривні.
Визначаючи на підставі ч.3 ст.183 КПК України розмір застави, вважаю, що застава в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840 грн., буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України.
В разі внесення застави в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840 грн., підозрювана ОСОБА_6 буде зобов'язана прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою, а також на неї будуть покладені наступні обов'язки: не відлучатись з населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну, у разі їх наявності.
Застава, визначена у ближче до мінімального розміру, з передбаченого ч.5 ст.182 КПК України, - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на думку слідчого судді, не є завідомо непомірною для ОСОБА_6 та її родини, крім того, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. На даний час відсутні належні правові підстави для визначення застави, як альтернативи запобіжному заходу у виді тримання під вартою, у меншому розмірі, ніж той, що визначений слідчим суддею.
Керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 183, 196, 197 КПК України,
постановив:
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.436-2, ч.1 ст.161, ч.1 ст.345, ч.1 ст.436-1, ч.2 ст.436-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 08 листопада 2024 року включно.
Визначити заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840 гривень, в разі внесення якої, покласти на підозрювану ОСОБА_6 зобов'язання прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою, а також на неї слід покласти наступні обов'язки:
- не відлучатись з населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- утриматись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну, у разі їх наявності.
У разі невиконання даних обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Ухвала діє до 08 листопада 2024 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя