79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.10.10 Справа№ 25/163
За позовом: Наукового центру бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, м. Суми
до відповідача: Державного підприємства Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут, м. Львів
про: стягнення заборгованості в сумі 834121грн. 34коп.
Суддя Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.
Представники:
від позивача: Марченко О.М.
від відповідача: Шафранський Р.Г.
Представникам сторін, роз'яснено зміст ст. 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи.
Суть спору: Позов заявлено Науковим центром бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету до Державного підприємства Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут про стягнення заборгованості в сумі 684948грн. 58коп. основного боргу, 99126грн. 36коп. пені, 50046грн. 40коп. штрафу.
Ухвалою суду від 30.08.2010р. порушено провадження у справі за даним позовом та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 03.09.2010р. Ухвалою суду від 03.09.2010р. розгляд справи відкладено на 05.10.2010р. Ухвалою суду від 05.10.2010р. розгляд справи відкладено на 11.10.2010р.
Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 11.10.2010р. в зв”язку із закінченням повноважень судді Пазичева В.М., справу № 25/163 передано судді Гоменюк З.П.
В судовому засіданні 11.10.2010р. представник позивача позов підтримав, надав суду додаткові пояснення по суті заявлених ним позовних вимог, просить позов задоволити в повному обсязі.
Відповідачем неодноразово направлялися до суду відзиви на позов, в яких останній просив застосувати позовну давність до позовних вимог позивача та відмовити в їх задоволенні. В судовому засіданні 11.10.2010р. представником відповідача подано суду пояснення на позов, в яких він визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 684948грн. 58коп. В частині стягнення пені та штрафу відповідач просить суд відмовити, оскільки в даному випадку стягнення пені та штрафу не передбачено чинним законодавством.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, суд встановив наступне.
25.05.1998р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір на виконання складової частини дослідно-конструкторської роботи шифр “Оболонь-В” (далі -договір від 25.05.1998р., відповідно до п. 1 якого, виконавець зобов'язався виконати і здати замовнику, а замовник - прийняти і оплатити складову частину дослідно-конструкторської роботи по темі: “Розробка комплексу документів з інформаційного, математичного, лінгвістичного забезпечення модернізації комплексів машин управління 1В12/1В17, шифр “Оболонь-В”. Повний об'єм роботи і окремі її етапи визначаються в прикладеній до договору відомості виконання, яка є невід'ємною частиною даного договору. Передбачена договором робота виконувалась згідно з спільним рішенням Міністерства оборони і Мінмашпрому України по відкриттю ДКР “Модернізація комплексів машин управління 1В12/1В17” шифр “Оболонь-А”, затвердженим Мінмашпромом і Міністерством оборони України 20.12.1996р. та Держконтрактом 1997 року.
10.01.2008р. між позивачем (виконавець) і відповідачем (замовник) укладено договір на виконання складової частини дослідно-конструкторської роботи шифр “Верба-В” (далі -договір від 10.01.2008р.), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язався виконати і здати, а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи по складовій частині (СЧ) дослідно-конструкторської роботи (ДКР) за темою: “Розробка комплексу документів з інформаційного, математичного, лінгвістичного забезпечення системи управління вогнем і командування бойової машини БМ-21У “Град” та комплексу програм розрахункових задач (шифр “Верба-В”). Повний обсяг роботи і окремі етапи визначаються в прикладеній до договору “Відомості виконання СЧ ДКР шифр “Верба-В”, яка є невід'ємною частиною цього договору. Передбачена договором робота виконувалась згідно з спільним рішенням Міністерства оборони і Міністерства промислової політики України, затвердженим Міністерством оборони України 03.03.2006р.
На підставі вказаних договорів між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання державного замовлення, які фінансуються з Державного бюджету України. Відповідно до Закону України “Про державне оборонне замовлення” в редакції, чинній на момент укладення договору від 10.01.2008р. державний контракт з оборонного замовлення (далі - державний контракт) - це договір, укладений державним замовником з виконавцем відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України основних показників оборонного замовлення (обсяги поставок (закупівлі) продукції, виконання робіт, надання послуг, строки виконання замовлення тощо), який передбачає зобов'язання сторін та їх відповідальність за виконання оборонного замовлення.
Позивачем виконано зобов'язання за договором від 25.05.1998р., що підтверджується актом приймання етапу 3 “Впровадження (проведення попередніх випробувань)” складової частини ДКР шифр “Оболонь-В” за договором від 25.05.1998р. № 24 від 16.10.2008р., актом приймання етапу № 2 “Розробка робочого проекту” складової частини ДКР шифр “Оболонь-В” по договору від 25.05.1998р. від 13.10.2005р.; актом приймання етапу ІІІ відповідної частини ДКР “Оболонь-В” по договору № 24 від 25.05.1998р. від 29.06.1999р.; та за договором від 10.01.2008р., що підтверджується актом приймання етапу 2 “Впровадження»складової частини ДКР шифр “Верба-В” за договором від 10.01.2008р. № 1 від 16.03.2009р.; актом приймання етапу № 1 “Розроблення робочого проекту” складової частини дослідно-конструкторської роботи “Розроблення комплексу документів з інформаційного, математичного, лінгвістичного забезпечення системи управління вогнем і командування бойової машини БМ-21У “Град” та комплексу програм розрахункових задач”, шифр “Верба-В” від 19.03.2008р.
Таким чином, на підставі вказаних договорів позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 12003676грн. 56коп., з яких: 841920грн. 48коп. за договором від 25.05.1998р. та 361756грн. 08коп. за договором від 10.01.2008р.
Відповідно до п. 22 договору від 25.05.1998р. розрахунки за виконану по даному договору роботу проводяться між замовником і виконавцем по закінчених і зданих етапах у розмірі їхньої ціни. Оплата вартості кожного виконаного етапу робіт або роботи в цілому з вирахуванням виданого авансу проводиться замовником по рахунку виконавця, який пред'являється з додаванням двостороннього акту або посвідчення про приймання роботи. Згідно п. 22 договору від 10.01.2008р. остаточний розрахунок за кожний виконаний етап роботи або роботи в цілому, за винятком виданого авансу, проводиться замовником на підставі узгодженого протоколу договірної ціни за наявності затверджених сторонами технічного акту про прийняття роботи (етапу) та двохстороннього акту приймання - здачі робіт.
Судом встановлено, що відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт виконані частково. 01.06.2010р. сторонами підписано акт звіряння розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 714948,58 грн. У зв'язку із неоплатою відповідачем вказаної суми 07.07.2010р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою погасити зазначену заборгованість. У відповідь на цю претензію відповідачем надіслано позивачу лист № 904120173 від 02.08.2010р., в якому повідомлено про часткове погашення заборгованості на суму 30000грн.00коп. та зазначив, що у зв'язку із скрутним фінансовим становищем він не має можливості сплатити суму боргу в повному обсязі, однак очікує планових грошових надходжень на початку 4-го кварталу 2010 року, коли і зможе повністю виконати свої зобов'язання перед позивачем.
Станом на час звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача становить 684948грн. 58 коп. та визнається відповідачем.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, позовна вимога в частині стягнення суми основного богу за договором від 25.05.1998р. та договором від 10.01.2008р., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Розглянувши вимогу позивача про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, суд дійшов висновку про те, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Згідно ч. 1, 6 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки умовами договору від 25.05.1998р. та договору від 10.01.2008р. не передбачено нарахування пені, а також не встановлено штрафних санкцій за прострочення замовником оплати виконаних виконавцем робіт, вимоги про стягнення пені у розмірі 99126грн. 36коп. та штрафу у розмірі 50046грн.40коп. задоволенню не підлягають.
З приводу клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу, якими передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Статтею 264 ЦК України закріплено положення про те, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Зважаючи на те, що виникнення обов'язку у відповідача оплатити виконані позивачем роботи пов'язується з моментом підписання актів приймання-передачі виконаних робіт, що було здійснено в 2005, 2008 та 2009 роках, факт існування заборгованості визнаний відповідачем в акті звірки розрахунків 01.06.2010р. та в листі № 90412-173 від 02.08.2010р., в якому зазначено про можливість погашення боргу після поступлення коштів на його рахунок, строк позовної давності про стягнення заборгованості за договорами від 25.05.1998р. та від 10.01.2008р. на час звернення з позовом до суду не закінчився, а тому вказане клопотання задоволенню не підлягає. Крім цього, в поданих в судовому засіданні 11.10.2010р. поясненнях відповідач визнав наявність основного боргу в сумі 684948грн. 58коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 684948грн. 58коп. є обгрунтованими та підлягають задоволенню. В частині стягнення 99126грн. 36коп. пені та 50046грн. 40коп. штрафу - відмовити.
Керуючись ст.ст. 253, 254, 255, 256, 260,526, 546, 548, 549,625 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 35, 44, 49, 82, 84 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут, м. Львів, вул. Наукова, 7 (ідентифікаційний код 14311429) на користь Наукового центру бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, м.Суми, вул. Кірова, 165 ( ідентифікаційний код 24983195) 684948 (шістсот вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 58 коп. основного боргу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
3. Стягнути з Державного підприємства Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут, м. Львів, вул. Наукова, 7 (ідентифікаційний код 14311429) в доход державного бюджету 6849грн. 49коп. державного мита та 236грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
4. В частині стягнення 99126грн. 36коп. пені та 50046грн. 40коп. штрафу - відмовити.
Суддя