Справа № 761/42724/21
Провадження № 2/761/6813/2024
(заочне)
02 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В.,
за участю секретаря: Яцишина А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
позивач звернувся до суду з позовною заявою у які просив: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошових коштів стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 10 000,00 доларів США, що станом на 23.02.2017 було еквівалентно 269 700,00 грн., з розрахунку 26 гривень 97 копійок за 1 долар США за курсом Національного банку України, інфляційні збільшення у сумі 69 889,50 грн., три відсотки річних (згідно ст. 625 ЦК України) у сумі 30 324, 62 грн., судовий збір 3699,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 лютого 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики. Того ж дня, позивач передав відповідачу грошові кошти, у готівковій формі, в сумі 10 000 доларів США, що станом на 23.02.2017 було еквівалентно 269 700,00 грн., з розрахунку 26 гривень 97 копійок за 1 долар США за курсом Національного банку України. В підтвердження передачі суми позики за договором позики відповідач, власноручно написав боргову розписку на ім'я позивача, чим засвідчив факт отримання зазначеної суми позики 23 лютого 2017 року. Із змісту розписки вбачається, що відповідач взяв на себе зобов'язання повернути суму позики в строк до 23 лютого 2018 року, проте таке зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим вказану суму позики за договором позики, в строки визначені в розписці, не повернув.
У позовній заяві зазначено, що представником позивача, адвокатом Сирко Д.О., 11 листопада 2021 року було направлено досудову вимогу про повернення грошових коштів відповідачеві за двома останніми місцями його проживання із рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідачем було отримано зазначену досудову вимогу - 16 листопада 2021 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за формою 119 № 0590004254874 та 0590004254971 та інформацією про відстеження поштових відправлень за № 0505037298411 та № 0505037300297, яка розміщена на офіційному сайті АТ «УКРПОШТА» . Проте, жодним чином на неї не відреагував.
З урахування викладено, позивач вважає, що станом на день звернення із цією позовною заявою за відповідачем рахується борг за договором позики в сумі 10 000 доларів США 00 центів, що станом на 23 січня 2017 року було еквівалентно 269 700,00 грн., з розрахунку 26 гривень 97 копійок за 1 долар США.
Окрім того, позивач вказує, що з відповідача підлягає стягнення в відповідно до вимог ст. 625 ЦК України інфляційне збільшення в розмірі 69 889, 50 грн. та три відсотки річних від простроченої суми - 30 324, 62 грн. за період з 24.02.2018 по 22.11.2021.
У зв'язку з зазначеним, позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі за позовом адвоката Сирко Дмитра Олеговича, який діє від імені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року передано на розгляд Шевченківському районному суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.04.2024 прийнято до розгляду вказану цивільну справу, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в позовній заяві просив суд слухати справу без його участі.
Відповідачем відзиву на позов надано не було, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивачем щодо заочного розгляду справи заперечень до суду не надано, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Вимогами ч.1 ст.1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
В свою чергу, приписами ч. 2 ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 23.02.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з умовами якого відповідач ОСОБА_2 отримав у борг від позивача ОСОБА_1 кошти у розмірі 10 000 доларів США на розвиток бізнесу, які зобов'язувався повернути у повному обсязі через рік, а саме 23.02.2018, що підтверджується розпискою, яка написана власноруч ОСОБА_2 23.02.2017 року (а.с. 14)
Таким чином, під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що ним було надано у борг відповідачу грошові кошти у сумі 10 000,00 доларів США, що підтверджується договором позики, оформленим розпискою від 23.07.2017, згідно з яким позивач передав відповідачу визначену договором суму, а відповідач зобов'язався повернути позивачу у вказаний у розписці термін, доказів, що відповідач у встановлений строк виконав свої зобов'язання у повному обсязі за вказаним договором позики, матеріали справи не містять.
У своїй постанові від 05 вересня 2018 року у справі №756/8630/14- ц Верховний Суд зазначив, що ЦК України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про сурогати або замінники письмової форми правочину, які свідчать про додержання вимоги закону про письмову форму правочину. Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов'язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов'язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.
В свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи представником позивача, адвокатом Сирко Д.О., 11 листопада 2021 року було направлено досудову вимогу про повернення грошових коштів відповідачем, яка була отримана відповідачем 16.11.2021, про відповідач жодним чином на неї не відреагував (а.с. 21-25).
Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у Постанові від 16.01.2019 року по справі № 464/3790/16-ц, як укладення, так і виконання окремих договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.
Суд має право ухвали рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконання зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач в повному обсязі не виконав своїх зобов'язань за договором позики щодо повернення позивачеві суми позики, враховуючи, що грошові кошти в борг надавались в іноземній валюті, суд, вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення на його користь з відповідача суму боргу за розпискою від 23.02.2017 в розмірі 10 000 доларів США є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збільшення у сумі 69 889,50 грн., три відсотки річних (згідно ст. 625 ЦК України) у сумі 30 324, 62 грн..
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно проведеного позивачем розрахунку боргу, вбачається, що позивачем нарахована в порядку ст. 625 ЦК України за період 24.03.2018 по 22.11.2021 3 % річних у розмірі 30 324,62 грн. та інфляційне збільшення 69 889,50 грн.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом з тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню також не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.03.2023р. у справі № 300/438/18.
Враховуючи наведене, а також те, що згідно умов договорів позики (розписок) сторони визначили, що позичальник бере на себе зобов'язання повернути кошти в тому з розмірі, тобто долари США, нарахована позивачем сума інфляційних втрат стягненню з відповідача не підлягає.
При цьому, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, який перевірено судом сума трьох відсотків річних в порядку ст. 625 ЦК України за період 24.03.2018 по 22.11.2021 становить - 30 324,62 грн., з розрахунку основної суми заборгованості 10 000 доларів США 00 центів, що станом на 23 січня 2017 року було еквівалентно 269 700,00 грн., з розрахунку 26 гривень 97 копійок за 1 долар США.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягнення сума трьох відсотків річних.
Враховуючи викладене, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором позики щодо повернення позивачеві суми позики, суд, перевіривши правильність розрахунків, вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення на його користь з відповідача суми позики в розмірі 10 000,00 доларів США та 3 % річних в сумі 30 324,62 грн. є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судовий збір пропорційно до задоволених вимоги у розмірі 3024,41 грн. (87,76%)
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 533, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 134, 137, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-289, 352, 354, ЦПК України, суд, -
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за розпискою від 23 лютого 2017 року в розмірі 10 000,00 доларів США та 3 відсотки річних у розмірі 30 324,62 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3024,41 грн.
В задоволенні іншої частини позову, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 02.10.2024.
Суддя: