Справа № 344/18574/24
Провадження № 1-кс/344/7441/24
18 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників : ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022090000000111 від 31.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.109 КК України, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
Слідчий - криміналіст слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області майор юстиції ОСОБА_7 , за погодженням прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури - ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою громадянина України ОСОБА_4 на 60 дів без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом Управління здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024090000000111 від 31.07.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч., 1,2,3 ст. 109 КК України та за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2,3 ст. 109 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у період 2021-2024 років, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел із спеціальною метою насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні на порушення суспільних відносин, що забезпечують внутрішню безпеку України, захист її конституційного ладу та державної влади, шляхом захоплення із застосуванням сили органів державної влади.
Разом з тим, ОСОБА_4 , будучи одним із співзасновників громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_4», усвідомлюючи, на підставі досвіду, отриманого ним під час проведення 01.07.2021 безстрокової акції «Звільнення Секретаря РНБО ОСОБА_28», в ході якої йому не вдалося досягнути кінцевого результату своїми публічними закликами до повалення конституційного ладу, що він самостійно не зможе організувати та здійснити насильницьку зміну конституційного ладу та захоплення державної влади, вирішив для досягнення зазначеної мети вступити в змову з іншими особами, які поділяли та підтримували його погляди.
Так, у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше травня 2024 року, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , маючи спільні інтереси, виявляючи стійку неповагу до чинних органів державної влади, поділяючи радикальні погляди, сформувавши достатній рівень довіри один до одного, вступили у змову про спільне вчинення дій, спрямованих на створення не передбачених Конституцією України органів влади, зокрема «Тимчасового технічного Уряду», до складу якого вони мали увійти, з передачею його членам державної влади, для усунення від виконання обов'язків Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, із залученням підконтрольних громадських організацій та спілок, збройних формувань, тобто вступили в злочинну змову про вчинення дій з метою насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади України.
При цьому, досягнута змова ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 передбачала використання підконтрольної ОСОБА_4 громадської спілки «КОЛО СТАРІЙШИН УКРАЇНИ» та залучення нею представників інших громадських організацій, спілок, рухів і об'єднань, без розкриття їм кінцевого злочинного наміру, для створення видимості підтримки громадськістю їхніх ідей зміни існуючого конституційного ладу, а також отримання фінансування, підготовки, розповсюдження звернень, матеріалів з дискредитацією чинної державної влади, шляхом проведення зборів, засідань, конгресів, поширення через всесвітню мережу Інтернет та засоби масової інформації вказаних ідей, підготовки та підписання меморандумів, стратегій, що створювало сприятливі умови для подальшого здійснення зміни силовим шляхом конституційного ладу та захоплення державної влади.
З метою досягнення спільної злочинної мети, ОСОБА_4 мав від імені ГС «КОЛО СТАРІЙШИН УКРАЇНИ» оголосити про проведення на його основі так званого «Конгресу громадянського суспільства України» та запросити до участі у ньому представників громадських організацій, спілок, громадян України, підшукати приміщення для його проведення, забезпечити фінансування, а також безпосередньо прийняти участь у його проведенні в якості організатора та головуючого. В ході проведення так званого «Конгресу громадянського суспільства України» ОСОБА_4 як головуючий мав поставити на «голосування з руки» питання щодо створення незаконного органу вищої державної влади «Тимчасового технічного Уряду», обрання його членів з подальшим висуненням ультиматуму Президенту України та Верховній Раді України щодо складання ними своїх повноважень, а у разі відмови розпочати насильницьке захоплення влади.
Окрім цього, при обговоренні реальності доведення до кінця злочинного наміру, ОСОБА_4 переконав спільників у наявності необхідних особистих зв'язків серед керівників військових підрозділів ЗСУ та приватних охоронних структур для залучення на вирішальному етапі достатньої кількості військових та озброєних охоронців, з окремими з яких ОСОБА_11 та ОСОБА_9 він особисто не знайомив з метою конспірації.
У свою чергу ОСОБА_9 та ОСОБА_11 мали запросити і долучити, у тому числі, не повідомляючи про злочинну мету, до участі у так званому «віче» керівників громадських організацій та їх членів і якомога більше число громадян, чим забезпечити видимість масової суспільної підтримки, а також відомих їм особисто або від ОСОБА_4 представників підрозділів Збройних Сил України та колишніх військових для реалізації задуму силового захоплення влади після відхилення чинними органами влади висунутого ультиматуму скласти повноваження.
При цьому, опираючись на попередній досвід, ОСОБА_4 проінструктував ОСОБА_9 та ОСОБА_11 не розкривати перед неперевіреними особами дійсну кінцеву мету спільного плану для приховання злочинної діяльності та уникнення можливого переслідування та викриття правоохоронними органами.
Після досягнення спільної згоди щодо плану реалізації злочинного задуму ОСОБА_4 , ОСОБА_9 і ОСОБА_11 приступили до його виконання та вчинили необхідні дії.
За викладених обставин ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вступили у злочинну змову про вчинення насильницької зміни конституційного ладу і захоплення державної влади шляхом створення не передбачених Конституцією органів влади, наділення їх владними повноваженнями та відсторонення силовим шляхом від виконання обов'язків Президента України, Верховної ради України та Кабінету Міністрів України.
28 червня 2024 року повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України.
Також сторона обвинувачення вказує, що обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами обшуків, протоколами оглядів мобільного телефону ОСОБА_4 , протоколами оглядів соціальних мереж, проведеними допитами, іншими матеріалам кримінального провадження в їх сукупності.
28 червня 2024 року підозрюваному ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів - до 25 серпня 2024 року включно.
23 серпня 2024 року підозрюваному ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів - до 21 жовтня 2024 року включно без визначення розміру застави.
Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 02.09.2024 підслідність у кримінальному провадженні № 22024090000000111 від 31.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 109 КК України, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 218 КПК України визначено за слідчим управлінням ГУ СБУ у м. Києві та Київській області.
При цьому, постановою першого заступника Генерального прокурора від 26.09.2024 підслідність у кримінальному провадженні № 22024090000000111 від 31.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 109 КК України, у зв'язку з неефективністю досудового розслідування, відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК України, визначено за слідчим відділом УСБУ в Івано-Франківській області.
У зв'язку з тим, що для завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій (завершити проведення судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи, провести допити свідків та додаткові допити підозрюваних, розсекречення негласних слідчих (розшукових) дій, інші слідчі та процесуальні дії, у яких виникне необхідність), ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 19.08.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 25 грудня 2024 року.
Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 176 КК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 19.06.2024 № 7-р(ІІ)/2024 у справі № 3-111/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, Конституційний Суд України ухвалив визнати такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), частину шосту статті 176 Кримінального процесуального кодексу України.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків з огляду на особу підозрюваного, передбачених у п. п. 1, 2, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює можливість покарання за вчинення злочину. При цьому, ОСОБА_4 , за віком не підлягає призову чи мобілізації є пенсіонером, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , а тому може безперешкодно покинути територію України, тим самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення;
п. 2 - після проведення обшуків, ОСОБА_4 отримав доступ до облікового запису у соціальній мережі «Facebook», за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та видалив ряд публікацій. Крім того, отримавши доступ до електронних засобів комунікації ОСОБА_4 може видалити відомості, дані, електронні документи, які зберігаються на віддалених серверах, таким чином може вживати всіх можливих заходів з метою приховання, спотворення, знищення речей, документів та відомостей, які мають доказове значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
п. 3 - ОСОБА_4 після проведення в нього обшуків, за наявною інформацією, зв'язувався з невстановленими особами, які ймовірно причетні до його протиправної діяльності. Таким чином, підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на осіб, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення (свідків) та осіб, з метою уникнення від кримінальної відповідальності;
п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні злочину проти основ національної безпеки України. В свою чергу, ОСОБА_4 , знаючи інших співучасників, перебуваючи на волі, може розголошувати останнім інформацію про хід досудового розслідування та приховувати докази їхніх злочинних дій;
п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України та зможе вчинити інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України або продовжити здійснювати вищевказане кримінальне правопорушення.
Відтак, сторона обвинувачення зазначає, що враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину вчиненого проти основ національної безпеки України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, з конфіскацію майна або без такої, то застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, обрання більш м'якого запобіжного з посиланням на ст. 183 КПК України, вважає за не можливе.
Прокурор у судовому засіданні клопотання просив задоволити з підстав та мотивів, що викладені у такому. Вказав, що ризики жодним чином не змінилися. У клопотанні про зміну запобіжного заходу просив відмовити.
Підозрюваний просив відмовити у клопотанні прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу через безпідставність. Зокрема, пояснив, що дане кримінальне провадження є надуманим, розпочато та проводиться з порушенням правил підслідності. Відносно Івано-Франківської обласної прокуратури порушено два кримінальні провадження, у таких розпочато досудове розслідування. Він обурений діями слідства Івано-Франківського СБУ. Обшук проводився із чисельними порушеннями, пошкодженням майна. 27.06.2024 його було викрадено, не повідомлено рідних про те, куди його забрали.
Що стосується підозри, то така є повністю необґрунтованою, жодних зазначених дій він не вчиняв. Більше того, така не підтверджена жодними доказами. До підозри долучено скріншоти за невідомими посиланнями на сторінку під даними « ОСОБА_12 », і таку як його особисту - заперечує. У незаконній підозрі, сторона обвинувачення фактично зазначає про вчинені ним дії, тобто у доконаному розумінні, не розмежувавши чи мав намір скоїти чи вже скоїв такі дії. Більше того, дивним є факт, не зазначення місця вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Жодного порядку проведення зборів проведення майбутнього конгресу не існує.
Пробувши на посаді керівника ГС «Коло Старійшин України» ( обрано 23.05.2024), приступив до виконання обов'язків 12.06.2024, після реєстрації у Міністерстві юстиції, а уже 24.06.2024 у нього провели обшуки. Відтак, його обвинувачують у тому, що пробувши на вказаній посаді всього 12 днів, він хотів зробити державний переворот.
Незаконні дії сторони обвинувачення є абсурдними, принижують його честь та гідність, так і його близьких; порушують право на свободу та особисту недоторканість.
Також, просить врахувати, що він є людиною похилого віку, пенсіонером, до якого не може бути застосовано покарання у вигляді позбавлення волі. Він багато зробив для правотворчої діяльності, є журналістом; має сталі соціальні зв'язки (має дітей, внуків, дружину, яка також є пенсіонером, хворіє). Разом з тим, він працює; має незадовільний стан здоров'я, хронічні захворювання, що підтверджується медичною документацією, потребує належного лікування.
Також просив змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання, оскільки немає наміру жодним чином переховуватися. Запросити осіб, які бажають взяти його на поруки. Крім цього, саме особисте зобов'язання як запобіжний захід було застосоване у іншому кримінальному провадженні; визначених обов'язків, у такому він дотримувався.
Особи, які були готові взяти його на поруки надіслали листи Івано-Франківському міському суду та апеляційному під час попереднього розгляду клопотання продовження строку дії запобіжного заходу.
Просив викликати свідків : ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , які підтвердять, що докази зазначені у підозрі є сфальсифікованими та не відповідають обставинам справи.
Додатково звертає увагу на постійне посилання стороною обвинувачення на «воєнний стан» у межах розгляду даного клопотання, як виправдання такого, що є неприпустимим. Адже, за ст. 64 Конституції України не можуть бути обмежені права та свободи під час воєнного стану.
Захисник - адвокат ОСОБА_6 у клопотанні про продовження строку дії просив відмовити через повну безпідставність. Відносно прокурорів у даному кримінальному провадженні порушено кримінальне провадження; розпочато досудове розслідування саме через незаконні дії, що стали підставою для так званої підозри ОСОБА_4 . Відтак, Івано-Франківська обласна прокуратура не може підтримувати обвинувачення. Вказав, що на адресу слідчого судді через електронну пошту подано клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 .. Просив долучити клопотання і закрити вказане кримінальне провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КПК України, негайно звільнити з під варти ОСОБА_4 .
Захисник - адвокат ОСОБА_23 просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу через безпідставність, звільнити ОСОБА_4 з під варти в залі суду. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що підозра жодним чином не обґрунтована, з такої не вбачається складу інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України. Жодного належного доказу стороною обвинувачення не надано. Не зазначено про місце вчинення, обставини, про дії, які мав намір начебто вчинити ОСОБА_4 , яким чином він мав впливати, чи вплинув на залучення підконтрольних громадських організацій, спілок, збройних формувань; яким силовим шляхом.
Жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не доведено. Мотиви викладені у клопотанні є аналогічними попередньому клопотанню про продовження строку дії запобіжного заходу.
Дані особи ОСОБА_4 жодним чином не свідчать про інкриміновані дії, можливість здійснити такі, є нереальними.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку:
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Положеннями ч.3 ст.199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим відділом Управління здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024090000000111 від 31.07.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2,3 ст. 109 КК України та за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2,3 ст. 109 КК України. Процесуальне керівництво здійснюється Івано-Франківською обласною прокуратурою.
28.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України, а саме у змові про вчинення дій з метою насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади.
Так, постановою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_8 від 31.07.2024 виділено із кримінального провадження №22022090000000003 від 27.02.2022 в окреме провадження матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_24 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 109 , ч. 3 ст. 109 КК України, ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 109, ч. 3 ст. 109 КК України, ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 109 КК України, та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 109, ч.3 ст. 109 КК України (№ 22024090000000111).
Згідно з постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_25 від 26.09.2024, доручено здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2,3 ст. 109 КК України у кримінальному провадженню № 22024090000000111 слідчому відділу УСБУ в Івано-Франківській області; постанову та матеріали кримінального провадження вирішено направити до Івано-Франківської обласної прокуратури для організації досудового розслідування. Разом з тим, з такої постанови вбачається, що постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури від 02.09.2024 підслідність кримінальних правопорушень у вказаному кримінальному провадженні було визначено за слідчим управлінням ГУ СБУ у м. Києві та Київській області. Однак, за зазначених обставин, розслідування вказаним органом виявилось неефективним. Відтак, подальше здійснення досудового розслідування доручено органу, що його розпочав - слідчому відділу УСБУ в Івано-Франківській області.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.06.2024, до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід тримання під вартою без визначення застави, який 23.08.2024 - продовжено до 21.10.204 включно, вказані ухвали залишені без змін судом апеляційної інстанції.
Ухвалою слідчого судді від 19.08.2024 клопотання прокурора задоволено - продовжено строк досудового розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні до шести місяців, тобто до 25.12.2024.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування, а відповідно і продовження запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Досліджуючи долучені до клопотання матеріали та обставини інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшла висновку, що на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю існує пов'язаність підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв'язок між описаними діями підозрюваного та подіями.
Ймовірна причетність до розслідуваного злочину на даному етапі підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, які були також дослідженні слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, судом апеляційної інстанції перегляді ухвали слідчого судді, а саме : протоколом огляду речей та документів від 24.06.2024 - мобільного телефону «Redmi Note 13» із двома зазначеними сім-картами, який було вилучено під час проведення обшуку за адресою : АДРЕСА_1 ; протоколами огляду та аналізу сторінок мережі Інтернет від 20.06.2024, від 24.06.2024, від 26.06.2024, а саме сторінки «Fecebook» за відображенням профілю із посиланням « ОСОБА_26 »; протоколом огляду речей та документів від 24.06.2024 - мобільного телефону «Samsung» чорного кольору із зазначеними смі-картами, який вилученого 24.06.2024 під час проведення обшуку за адресою : АДРЕСА_2 ; протоколом огляду від 24.06.2024 - інформації, котра збережена в персональному аканті « ОСОБА_26 » в СМ «Fecebook» за зазначеним посиланням, який авторизовано на ПЕОМ, що знаходиться по АДРЕСА_3 ; протоколом огляду від 26.06.2024- флеш-носія чорного кольору марки «goodram», об'ємом 16 ГБ, де зазначено про виявлений файл типу « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за наведеним змістом переписки ( інформація з мобільного телефону ОСОБА_9 ).
Той факт, що сторона захисту посилається як на недостатність, так і недопустимість доказів, то оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Факти, що підтверджують наявність достатніх доказів для підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт «достатніх підстав (доказів)» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників розгляду, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 109 КК України, як того вимагає даний етап.
Щодо наявності ризиків.
Ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, стороною обвинувачення доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки усвідомлює про можливість покарання за інкримінований злочин. Враховуючи, що ОСОБА_4 , за віком не підлягає призову чи мобілізації є пенсіонером, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , а тому може безперешкодно покинути територію України.
Той факт, про який зазначено прокурором, що після проведення обшуків, ОСОБА_4 отримав доступ до облікового запису у соціальній мережі «Facebook», за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та видалив ряд публікацій. Крім того, отримавши доступ до електронних засобів комунікації ОСОБА_4 може видалити відомості, дані, електронні документи, які зберігаються на віддалених серверах, таким чином може вживати всіх можливих заходів з метою приховання, спотворення, знищення речей, документів та відомостей, які мають доказове значення для встановлення обставин кримінального правопорушення- відтак вказаний ризик можливий та продовжує існувати.
Те, що підозрюваний після проведення в нього обшуків, за наявною інформацією у органу досудового розслідування, зв'язувався з невстановленими особами, які ймовірно причетні до його інкримінованої протиправної діяльності. Таким чином, підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на осіб, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення (свідків) та осіб, з метою уникнення від кримінальної відповідальності;
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вказані обставини у своїй сукупності формують у слідчого судді переконання щодо продовження існування ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Також, стороною обвинувачення доведено, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки такий підозрюється у скоєнні злочину проти основ національної безпеки України. В свою чергу, не виключається, що ОСОБА_4 , знаючи інших співучасників, перебуваючи на волі, може розголошувати останнім інформацію про хід досудового розслідування та приховувати докази їхніх злочинних дій;
Разом з тим, прокурором доведено ризик ймовірності вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, та з 29.10.2021 зазнається кримінальному переслідуванню у кримінальному провадженні № 22021000000000226 від 06.07.2021 за ч.2 ст. 109 КК України.
Оцінюючи наявність обставин, які перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що строк досудового розслідування продовжено до 25.12.2024.
Щодо твердження сторони захисту на те, що з часу повідомлення про підозру стороною з плином тривалого часу не надано нових доказів, то не можна залишити поза увагою і те, що в силу положень КПК України, які визначають необхідність збереження таємниці досудового розслідування, сторона захисту не може володіти та мати доступ до усіх матеріалів кримінального провадження, які є у наявності в органу досудового розслідування, аж до виконання положень ст. 290 КПК України.
Разом з тим, як вбачається 26.06.2024 у даному кримінальному провадженні призначено судово-лінгвістичну семантико-текстуальну експертизу мовлення, висновок за результатами такої на час розгляду клопотання не надходив.
Твердження сторони захисту, що слідчим подано аналогічне клопотання попередньому, не є слушним, оскільки не виключає того, що наведені обставини, ризики залишились незмінними.
Щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу з урахуванням положень ст. 178 КПК України та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку дії застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
-вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України;
-пред'явлення підозри у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, може загрожувати покарання у виді від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
-підозрюваному станом на день розгляду клопотання виповнилось 70 років;
-достатній майновий стан підозрюваного ( є працюючим пенсіонером, журналістом);
-міцні соціальні зв'язки, одружений, має постійне місце проживання, має дітей;
-підозрюваний раніше не судимий, однак зазнається кримінальному переслідуванню у кримінальному провадженні № 22021000000000226 від 06.07.2021 за ч.2 ст. 109 КК України, де застосовано запобіжний захід особисте зобов'язання. Обвинувальний акт перебуває на розгляді;
- волонтер, доброволець з березня 2022 року ( зі слів),
Разом з тим, наявність : захворювань ( за наданим протоколом дуплексного сканування екстра краніальних відділів брахіоцефальних судин від 06.12.2023, де в рекомендаціях зазначено про консультацію невролога, кардіолога; записи невролога від 18.01.2024 за діагнозом ГХ ІІ ступеню, ст 3, ризик високий, рекомендовано контроль АТ); подяк, волонтерство, сталі соціальні зв'язки, не можуть слугувати безумовним стримуючим фактором та не можуть бути підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Зазначені дані про особу підозрюваного, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували і на час інкримінованих дій згідно підозри, а тому вони не утворюють жодних запобіжників, які унеможливлюють при обрані підозрюваним моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати можливості вчинити їй дії, що передбачені п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, що стосується клопотання про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання, поруку, слід зазначити наступне.
Згідно з ст. 194 КПК наявність ризиків є підставою для продовження запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід у кримінальному провадженні убезпечить від їх настання, суд ураховує таке.
Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому в контексті розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не переглядає рішення про його застосування, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або його виконання та які виникають у зв'язку з плином часу.
З огляду на зазначені положення закону під час вирішення клопотання про зміну запобіжного заходу, необхідно в межах доводів відповідних клопотань розкрити питання існування обставин, про які не було відомо сторонам, та які не були предметом оцінки під час прийняття рішення про продовження запобіжного заходу, та чи виникли після постановлення такого рішення нові обставини, що свідчать про зменшення встановлених ризиків.
Необхідне медичне обстеження, лікування, ні окремо, ні у сукупності із будь-якими іншими аргументами не свідчать про зменшення чи відсутність ризиків, наявність яких встановлена.
Разом з тим, надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 № 239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Таким чином, лікування підозрюваного можливо в умовах ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та не може слугувати підставою неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, доводи клопотання про зміну запобіжного заходу у своїй більшості зводяться до незгоди з повідомленням про підозру та незгодою і з самим клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і тим клопотанням яке передувало.
Разом з тим, у задоволенні клопотання підозрюваного про виклик свідків було відмовлено оскільки доцільність їх виклику до слідчого судді та допиту саме під час розгляду клопотання про продовження дії запобіжного заходу, підозрюваним обґрунтовано не доведена.
Щодо зміни запобіжного заходу на особисту поруку, то особиста порука не може бути розглянута і тому, що жодних заяв від будь-яких осіб, які виявили бути поручителями у межах розгляду даного клопотання не подано.
Обставини, на які посилається сторона захисту не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
В рішенні Конституційного Суду України від 19.06.2024 за № 7-р (ІІ)/2024 вказано, що застосування за частиною шостою статті 176 КПК України під час дії воєнного стану запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яку підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки, людства та міжнародного правопорядку, за наявності ризиків, визначених статтею 177 КПК України, є потрібним засобом для забезпечення ефективності розслідування цих злочинів і виконання завдань кримінального провадження в умовах воєнного стану, що обумовлено потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України.
У зв'язку з вищевикладеним, слідчий суддя дійшла висновку, що на даному етапі досудового розслідування продовжують існувати встановлені та вищезазначені ризики, передбаченні статтею 177 КПК України, а отже, продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 є виправданим з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
На переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного ОСОБА_4 , про який йдеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо можливого вчинення ним тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, досудове розслідування щодо якого не завершене. Також відповідний ступінь втручання є співмірним із завданнями цього кримінального провадження та переважає над презумпцією невинуватості на даному етапі.
Обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Як вже зазначено ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки в умовах воєнного стану, який введений у зв'язку зі збройною агресією РФ проти України, тобто в ситуації, коли інтереси суспільства та держави є особливо вразливими. Ці обставини свідчать про наявність значного суспільного інтересу у кримінальному провадженні.
Встановлені обставини у своїй сукупності, на думку слідчого судді свідчать, що реалізації існуючим на даний час ризикам можливо запобігти шляхом продовження строку дії виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15.12.2024, в межах строку проведення досудового розслідування.
Тримання під вартою з урахуванням тривалості у співвідношенні із тяжкістю повідомленої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
При вирішенні питання про можливість визначення застави, слідчий суддя враховує кваліфікацію інкримінованого кримінального правопорушення, зміст підозри повідомленої ОСОБА_27 , підстави і обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, наявність яких, на думку слідчого судді, доведена, відтак слідчий суддя не знаходить підстав щодо застосування розміру застави.
Що стосується клопотання адвоката ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КПК України та ст. ст. 36, 39 КК України. Слід зазначити, що саме ст. 284 КПК України визначено компетенцію уповноважених осіб на вирішення такого питання, і така не відноситься до повноважень слідчого судді, зокрема і під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу. Так, відповідно до частини третьої статті 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень. Відтак, вказане клопотання адвоката ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження не підлягає розгляду слідчим суддею.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -
У клопотанні підозрюваного ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання слідчого - задоволити.
Продовжити дію запобіжного заходу - тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 15 грудня 2024 року включно, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківській установі виконання покарань (№ 12)».
Про прийняте рішення повідомити родичів.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого відділу УСБУ України в Івано-Франківській області ОСОБА_7 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали -21 жовтня 2024 року.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1