г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3171/24
Номер провадження 1-кп/213/287/24
Іменем України
21 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №14 кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Артемове м. Дзержинська, Донецької області, громадянки України, яка не має на утриманні малолітніх та/або неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштована, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (кримінальне провадження №№12024041740000250 від 23.06.2024 року),
за участі сторін кримінального провадження -
сторони обвинувачення:
прокурора - ОСОБА_4 ,
сторони захисту:
обвинуваченої - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
В підготовчому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з набранням законної сили 09.08.2024 Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-IX від 18.07.2024.
Обвинувачена та захисник підтримали позицію прокурора та просили закрити кримінальне провадження.
Суд заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 21.06.2024 приблизно о 09.20 годині перебувала у примірочній кімнаті приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_3 , де побачила сумку білого кольору, що належала ОСОБА_6 .. В цей час у неї раптово виник кримінально протиправний намір, направлений на таємне викрадення чужого, реалізуючи який вона, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, в умовах воєнного стану, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу із сумки викрала мобільний телефон Nokia C22 модель ТА-1533 3/64 GB сірого кольору IMEI 1-358210703826993 IMEI 2- НОМЕР_1 , ринкова вартість якого згідно висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/104-24/27073 від 04.07.2024 складає 2683,00 гривень, Після чого утримуючи викрадене майно при собі з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядившись ним на свій розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 2683,00 гривень.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.
Частина 1 ст.2 КК України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Станом час вчинення кримінальних правопорушень, викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувало 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі Закон №3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Станом на 01.01.2024 року, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» становить 3028,00 грн.
Частина 7 ст.42 Закону України «Про правотворчу діяльність» передбачає, що у разі викладення структурного елемента нормативно-правового акта в новій редакції попередня його редакція втрачає чинність з дня набрання чинності новою редакцією цього структурного елемента.
Таким чином, з 09.08.2024 року дрібною крадіжкою вважається адміністративне правопорушення, якщо вартість викраденого майна становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто до 3028,00 грн., а отже суд вважає, що внаслідок прийняття Закону №3886-ІХ втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, у якому обвинувачується ОСОБА_3 , оскільки вартість викраденого майна становить 2683,00 грн.
Згідно зі ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Частина 3 ст.479-2 КПК України передбачає, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 , під час судового розгляду, проти закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України не заперечувала, наслідки такого закриття їй роз'яснені та зрозумілі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про закриття кримінального провадження є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Частиною 8 ст. 38 КУпАП передбачено, що у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Тому суд вважає за необхідне направити матеріали відповідному органу поліції для вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП.
Вирішуючи питання про розподіл процесуальних витрат, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 червня 2020 року у провадженні № 13-47кс20 (справа №598/1781/17), відповідно до якого питання розподілу процесуальних витрат може вирішуватись не тільки у формі обвинувального вироку суду, а й ухвали.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Кримінальне провадження стосовно обвинуваченого закривається на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, що є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Отже, закриття кримінального провадження стосовно обвинуваченого з нереабілітуючих підставах і застосування до нього більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням судово-товарознавчих експертиз.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 вересня 2021 року (справа № 342/1560/20, провадження № 51-2331км21).
Таким чином, процесуальні витрати у справі за проведення судово-товарознавчої експертизи підлягають стягненню із обвинуваченої ОСОБА_3 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.284, 369, 371, 372, 376, 479-2 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Кримінальне провадження №12024041740000250 від 23.06.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Копію даної ухвали направити до відділення поліції №7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення діяння, кримінальне провадження щодо якого закрито на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Речовий доказ та документи:
-мобільний телефон Nokia С22 модель ТА-1533 DS 3/64 IMEI НОМЕР_2 , IMEI 2- НОМЕР_1 (т.2 а.с.30,31) та коробку з-під нього (т.2 а.с.17,18) - залишити за належністю потерпілій ОСОБА_6 ;
-цифровий диск «DVD-R» із записом з камери відео спостереження за 21.06.2024 з приміщення магазину «Discont place» за адресою: пр. Південний, 35, м. Кривий Ріг (т.2 а.с47,48) - залишити на зберігання в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/104-24/27073-ТВ від 04.07.2024 в розмірі 1514,56 гривень.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1 .