г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3133/24
Номер провадження 2/213/1453/24
14 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/3133/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, зв'язаного з виконанням трудових обов'язків,-
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач протягом тривалого часу працював на підприємстві відповідача, внаслідок чого отримав хронічні професійні захворювання. Оглядом МСЕК йому визначено ступінь втрати професійної працездатності - 65% безстроково (50% - по радикулопатії, 15% - по хронічному обстуктивному захворюванню легень) і визнано особою з інвалідністю третьої групи. У зв'язку з ушкодженням здоров'я порушено його звичний спосіб життя, через постійний біль він позбавлений можливості реалізовувати свої звички і бажання, постійно іспитує тривогу за своє здоров'я та життя, що завдає йому моральних страждань. Тому просить стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 460 000,00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Представник відповідача - адвокат Львов А.Л. подав відзив, де вказує, що позов визнає в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 60 000,00 грн., просить закрити провадження по справі на підставі ст.255 ЦПК України за відсутності предмету спору в цій частині, а в іншій частині позову - відмовити. В обґрунтування зазначає, що позивач з 2016 року мав ознаки професійних захворювань, неодноразово хворів і лікувався амбулаторно та стаціонарно, але приховував від лікарів наявність професійних захворювань, успішно проходив медичні огляди, за наслідками яких визнавався придатним і не був відсторонений від роботи, чим умисно сприяв їх розвитку. Таким чином, дані дії позивача є несумісними із наступним намаганням звинуватити підприємство відповідача у виникненні професійних захворювань, адже якби позивач діяв добросовісно та повідомив відповідача про наявність в нього хронічних захворювань, до роботи він би не допускався. Позивач продовжував працювати у шкідливих умовах праці, що свідчить про його недбале ставлення до свого здоров'я. Також зазначає, що третя група інвалідності є робочою. Позивач не був позбавлений засобів до існування та задоволення власних потреб, оскільки отримує пенсію та Фондом соціального страхування йому виплачено одноразову допомогу та щомісячні платежі, що компенсували йому втрачений заробіток. Позивачеві встановлено остаточний діагноз лише 19 березня 2024 року, отже моральні страждання є нетривалими. Також просить при визначенні розміру відшкодування врахувати скрутне матеріальне положення відповідача та його вклад в обороноздатність держави.
Процесуальні дії у справі.
17 липня 2024 року позовна заява надійшла до суду.
19 липня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
29 липня 2024 року представником відповідача подано відзив на позов та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначення відеоконференції, витребування оригіналів письмових доказів та витребування доказів.
Ухвалами суду від 26 серпня 2024 року у задоволенні клопотань відмовлено.
20.09.2024 представником відповідача подана заява про визначення порядку виконання рішення.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без відповіді на відзив.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Позивач працював на підприємстві відповідача протягом 30 років 10 місяців, а саме з 03 квітня 1991 року по 09 червня 1991 року та з 01 червеня 1995 року по 19 липня 2023 року. Звільнений за власним бажанням, у зв'язку із виходом на пенсію.
Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український НДІ промислової медицини» від 19 березня 2024 року №456 встановлена наявність у позивача хронічних професійних захворювань: 1. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 на фоні полісегментарної дископатії, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м'язово-тонічними синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня); 2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. ЛН першого-другого ступеня.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 22 квітня 2024 року проведено розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 професійних захворювань. Стаж роботи позивача у цеху в умовах впливу шкідливих факторів - 30 років 06 місяців.
Згідно з пунктом 17 Акту професійні захворювання виникли за таких обставин: Працюючи машиністом бурової установки цеху Кар'єр, виконував роботи з буровими станками та установками різних типів під час буріння і розширення свердловин. Монтував, демонтував, переміщував, готував до роботи, установлював і регулював бурове обладнання. Проводив тампонаж, кріплення свердловин обсадними трубами. Забезпечував належний технічних стан бурової машини.
При цьому внаслідок недосконалості технології видобутку руди протягом тривалої дії підпадав під вплив показників важкості праці, загальної вібрації та аерозолів фіброгенної дії, які перелічені в пункті 18 Акту.
Особи, які порушили законодавства про охорону праці, комісією не встановлені через тривалий час роботи позивача в умовах дії шкідливих факторів та зміну керівників структурного підрозділу (п.20 Акту).
Згідно з довідкою МСЕК від 09 липня 2024 року позивачу при огляді встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 65% з 10 червня 2024 року безстроково та визначено третю групу інвалідності безстроково. Причиною інвалідності зазначено професійне захворювання.
Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1 , умови праці позивача відносились до класу «Шкідливі».
У 2023 та 2024 роках позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні з приводу отриманих професійних захворювань.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.
Норми права, які застосовує суд та мотиви їх застосування.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці: соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Статтею 6 цього Закону визначено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ст.13).
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.
Висновок суду.
Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом достовірно встановлено, що у зв'язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності - 65% та третьої групи інвалідності безстроково, позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок отримання професійних захворювань у позивача змінилися образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань.
Суд вважає, що ушкодження здоров'я, втрата значного відсотка працездатності, наявності третьої групи інвалідності безстроково, потреба в лікуванні, прийоми ліків, перенесення фізичних страждань, безумовно спричиняє позивачу моральні страждання.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При цьому, суд враховує період роботи позивача понад 30 років в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, характер та тривалість отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, наявність третьої групи інвалідності, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації життя і свідчить про погіршення стану здоров'я, незворотність негативних наслідків профзахворювання і приходить до висновку, що все це у своїй сукупності вказує на заподіяння позивачу моральної шкоди.
Суд не бере до уваги доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов, щодо відсутності його вини, оскільки обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено саме на роботодавця - відповідача по справі.
Водночас, погоджується з позицією відповідача стосовно того, що позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів на обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричиненої шкоди.
Отже, виходячи з вищевказаних обставин, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 300 000,00 гривень.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити, у зв'язку з необґрунтованістю.
Щодо заперечень відповідача в частині стягнення моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров'ю.
В цій справі розглядаються вимоги про відшкодування шкоди, завданої платнику податків внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров'ю, отже зміни до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 23 травня 2020 року, не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування таких збитків. Крім того, суд погоджується з позивачем, що справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов'язком відповідача, який як податковий агент має виконати функції щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу. Тому суд, задовольняючи вимоги про стягнення зазначених сум на користь позивача, визначає такі суми без утримання податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 3 000,00 грн, оскільки позивач від його сплати звільнений.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, зв'язаного з виконанням трудових обов'язків - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої втратою працездатності внаслідок професійного захворювання без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 3 000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50064, Код ЄДРПОУ 00190905.
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя В.В. Попов.