Справа № 209/7571/24
Провадження № 3/209/1697/24
21 жовтня 2024 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Левицька Н.В., розглянувши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює флексографом на ТОВ «Протон», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
18 серпня 2024 року о 23 годині 43 хв. за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 порушив терміновий заборонений приписАА № 574732 від 18.08.2024 року, в якому останньому заборонено у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання з'явився правопорушник ОСОБА_1 та пояснив, що 18 серпня 2024 року він разом із сім'єю - дружиною, сином та дочкою мали намір відвідати спортивний зал, оскільки ведуть активний спосіб життя. Коли йшли всі разом на тренування, у нього з дружиною виник конфлікт, вони між собою почали розмовляли на підвищених тонах. Син зробив йому зауваження, що спричинило в подальшому також сварку між ним та сином, за наслідками якої син викликав поліцію. В подальшому, працівниками поліції йому винесено термінові заборонені приписи стосовно його дружини ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 . Зазначив, що не порушував ТЗП щодо свого сина ОСОБА_3 , оскільки після винесення ТЗП з дитиною не контактував, з протоколом не згідний, так як конфлікт у нього був з дружиною через те, щоб вона дала йому можливість приготувати вечерю. Чому в Терміновому заборонному приписі постраждалою особою вказаний його син він не розуміє.
Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що коли він з батьками прямували на тренування, у батька та його дружини (матері) виник конфлікт, батько розмовляв на підвищених тонах, на його зауваження щодо форми розмови та тону, батько почав з ним сваритись, тому він викликав поліцію. Після винесення термінових заборонних приписів вони повернулись додому, через якийсь час батько знову почав сварку із матір'ю, тому він зателефонував у поліцію та повідомив, що батько не виконує ТЗП, який винесено щодо матері. Підтвердив, що відносно нього батько домашнього насильства не вчиняв та не порушував ТЗП, чому в Терміновому заборонному приписі постраждалою особою вказаний він, а не ОСОБА_4 він не знає. Просив не притягати ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 18 серпня 2024 року у неї з чоловіком ОСОБА_1 два рази був конфлікт, який чув син чоловіка - ОСОБА_5 та викликав поліцію. Пояснила, що працівниками поліції було винесено два заборонні приписи, стосовно неї та стосовно ОСОБА_3 . Відносно ОСОБА_6 домашнє насильства батьком не вчинялось, а ТЗП чоловіком було порушено щодо неї. Чому потерпілою особою в протоколі про адміністративне правопорушення зазначений ОСОБА_7 вона не розуміє, так як конфлікт був у неї з чоловіком. У своїх поясненнях вона зазначала, що після винесення ТЗП її чоловік почав влаштовувати конфлікту ситуацію на кухні, заважати у приготуванні їжі та почав ігнорувати дитину Поліну. Відмовився лягти відпочивати у іншій кімнаті. Крім того, зазначила, що з чоловіком вони примирились, претензій до нього не має, просить до адміністративної відповідальності його не притягувати.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно пункту 3 ч.1ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч.1ст.1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення, яке йому інкримінується. Адже з пояснень осіб вбачається, що між подружжям виник конфлікт, відбулась сварка, свідками якої були син та дочка подружжя.
Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (справа №545/ 744/19), факт сварок і непорозумінь між подружжям на побутовому ґрунті, свідчить про наявність конфлікту між колишнім подружжям та не підтверджує факт вчинення особою саме домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Щодо порушення термінового заборонного припису слід зазначити наступне.
Пунктом 16 ч.1ст.1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Частина 2 ст. 25 цього Закону визначає, що терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1)зобов'язання залишити місце проживання(перебування)постраждалої особи; 2)заборона на вхід та перебування в місці проживання(перебування)постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Так, згідно ТЗП серії АА № 574732 від 18.08.2024 року, виписаного відносно кривдника ОСОБА_1 вбачається, що припис винесений строком на 1 добу, починаючи з 23 год 00 хв. 18.08.2024 і містить таку заборону, як заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_3 .
Також, з наданого суду ТЗП серії АА № 574731 від 18.08.2024 року, виписаного відносно кривдника ОСОБА_1 вбачається, що припис винесений строком на 1 добу, починаючи з 23 год 00 хв. 18.08.2024 і містить таку заборону, як заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 .
Під час судового засідання, як ОСОБА_3 , так і свідок ОСОБА_2 наголошували на тому, що ОСОБА_1 не порушував ТЗП щодо свого сина, тобто, всі пояснення потерпілого і свідка зводились до того, що встановлена ТЗП серії АА № 574732 від 18.08.2024 року заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, була порушена щодо дружини, а відносно потерпілого, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 179229 від 18.08.2024 року, а саме ОСОБА_3 домашнє насильство не вчинялось, ОСОБА_1 з ним не контактував.
Суд вважає, що у даному випадку, зазначення у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, а саме порушив Терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_3 , не відповідає встановлним обставинам, оскільки потерпілим та свідком у судовому засіданні було спростовано факт порушення ТЗП та вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_3 .
Відповідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України»).
Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим, що буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
На підставі викладеного, застосовуючи закріплений в ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП не доведена.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, з урахуванням наведеного, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а тому відповідно п.1 ч.1ст.247 КУпАП адміністративна справа підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст. 9, п. 1 ст. 247, ч. 1 ст. 173-2, ст. 245, 251, 252, 265, 283-285, 294 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Н.В. Левицька