21 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1919/24 пров. № А/857/22560/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шевчук С.М.,
суддів - Кухтея Р.В., Носа С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року в порядку статті 383 КАС України (постановлену у м.Луцьку, судом під головуванням судді Валюха В.М., дата складання повного тексту ухвали не зазначена) у справі №140/1919/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, суд-
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
07 серпня 2024 року до Волинського окружного адміністративного суду, у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України надійшла заява позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 у цій справі щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, без урахування зміни розрахункової величини підвищення до пенсії розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 1 січня календарного року виплати доплати до пенсії.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати обумовлену ухвалу та задовольнити його заяву.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постановою Великої Палати Верховного суду від 04 квітня 2024 у справі № 240/19227/21 зроблені правові висновки, що розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону України № 796-XII, встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати. Апелянт вважає дії відповідача по нарахуванню та виплаті доплати щодо застосування в 2024 році пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення статті 8 Закону № 3460-IX неправомірними.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу в порядку письмового провадження. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи зміст резолютивної частини рішення суду від 14.03.2024 у цій справі, його виконання з 05.01.2024 повинно здійснюватися з урахуванням статті 8 Закону № 3460-ІХ. Оскільки стаття 8 Закону № 3460-ІХ підлягає застосуванню під час виконання рішення суду у цій справі, тому відповідач правомірно керувався нормою статті 8 Закону № 3460-ІХ (чинного на час нарахування позивачу, на виконання рішення суду у цій справі, підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ), визначивши розмір такого підвищення з 05.01.2024 на рівні 3200,00 грн.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2024, яке набрало законної сили, у цій справі позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо не нарахування та невиплати з 05.01.2024 ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 05.01.2024 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
На цей час на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 75577011 з виконання виконавчого листа, виданого Волинським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду у цій справі у зобов'язальній частині.
Згідно із листом ГУ ПФУ у Волинській області від 22.04.2024 № 0300-0304-8/24333 при виконанні рішення суду у цій справі застосовано як розрахункову величину розмір мінімальної заробітної плати - 1600,00 грн, що передбачено статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX (далі - Закон № 3460-ІХ).
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 в справі за № 140/1919/24, позивач звернувся до суду з заявою в порядку ст.383 КАС України.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Так, статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З аналізу зазначених норм права видно, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушують права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних заходів реагування передбачених статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, можливе лише у разі встановлення факту невиконання суб'єктом владних повноважень рішення суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами вчинених дій або бездіяльності.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням суду в цій справі було зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 05.01.2024 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Також встановлено, що листом ГУ ПФУ у Волинській області від 22.04.2024 № 0300-0304-8/24333 повідомило позивача, що при виконанні рішення суду у цій справі застосовано як розрахункову величину розмір мінімальної заробітної плати - 1600,00 грн, що передбачено статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX (далі - Закон № 3460-ІХ) (а.с.30).
Тобто, з 05 січня 2024 року відповідач здійснює нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 3200,00грн із застосуванням статті 8 Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX Про Державний бюджет України на 2024 рік (далі - Закон №3460-IX).
Отже у результаті перерахунку на виконання рішення суду у цій справі розмір підвищення, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 з 05.01.2024 становить 3200 грн.
Оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень, тому нарахування доплати до пенсії у порядку статті 39 Закону № 796-XII здійснюється у такому порядку:
до 31.12.2023 (включно) у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розміри яких установлені Законами про Державний бюджет України на відповідні роки;
з 01.01.2024 у розмірі двох мінімальних заробітних плат 3200 грн (1600 х 2).
Отже, норма статті 39 Закону № 796-XII встановлює лише вид розрахункової величини: мінімальна заробітна плата.
Натомість, розмір мінімальної заробітної плати визначається шляхом прийняття Законів Про Державний бюджет на відповідні роки.
Як зазначалося вище, Законом № 3460-IX передбачено: визначити розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Відповідно до статті 71 Закону № 796-XII, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Водночас, необхідно зазначити, що Законом № 3460-IX жодним чином не призупинялася дія статті 39 Закону № 796-XII; Законом № 3460-IX не вносилися зміни до статті 39 Закону № 796-XII; норма статті 39 Закону № 796-XII встановлює лише вид розрахункової величини; а розмір розрахункової величини встановлений з 01.01.2024 саме Законом № 3460-IX.
Неспростовним є те, що розмір доплати позивача на виконання рішення суду в цій справі становить: з 05 січня 2024 року - 3200,00 грн.
Таким чином, нарахування відповідачем доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII на виконання судового рішення починаючи з 05.01.2024 із застосуванням розрахункової величини 1600,00 грн. є правомірним.
Враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати, відповідач має обов'язок перераховувати та виплачувати доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону № 796-XII з урахуванням таких змін.
Зазначене підвищення до пенсії носить не разовий, а постійний характер, а тому в резолютивній частині рішення не встановлено кінцевої дати проведення такого нарахування й виплати та застосовано вираз "що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)", а не зазначено конкретного Закону.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про нарахування відповідачем доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII на виконання судового рішення починаючи з 05.01.2024 із застосуванням розрахункової величини - 1600,00 грн.
Крім того, як вірно враховано судом першої інстанції, оскільки постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 240/19227/21 прийнята після ухвалення рішення суду у цій справі, то зміна судової практики не може вплинути на триваючі спірні правовідносини.
Колегія суддів зазначає, що зміна судової практики, не може змінювати резолютивну частину рішення, яке набрало законної сили.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі № 140/1919/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос