21 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/1680/24 пров. № А/857/18559/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі № 300/1680/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування висновку та наказів,
місце ухвалення судового рішення м.Івано-Франківськ
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїМогила А.Б.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування висновку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2024 про придатність до проходження військової служби; наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №58 від 13.02.2024 «Про призов резервістів, військовозобов'язаних на військову службу по мобілізації» та наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування в списки особового складу.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі № 300/1680/24 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано висновок військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2024 у формі довідки військово-лікарської комісії №10/28/476 про придатність до військової служби ОСОБА_1 .
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 направити на медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 у відповідний заклад охорони здоров'я за територіальним принципом, з метою визначення його ступеня придатності до військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині не скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №58 від 13.02.2024 «Про призов резервістів, військовозобов'язаних на військову службу по мобілізації» позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, скасувавши вказаний вище наказ, що стосується позивача.
В доводах апеляційної скарги вказує, що скасовуючи відповідний висновок військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2024 у формі довідки військово-лікарської комісії №10/28/476 про придатність до військової служби ОСОБА_1 , суд зобов'язаний був в контексті цього скасувати і вище вказаний наказ, оскільки останній видавався на виконання вказаного висновку ВЛК.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги відповідачі повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Позивач про розгляд апеляційної скарги повідомлений шляхом отримання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду під розписку представником позивача.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 в порушення вимог пункту 3.2 глави 3 розділу II Положення №420 не забезпечено огляд позивача лікарем-кардіологом, який за медичними показаннями потребував такого обстеження.
Відтак, суд вважав, що відповідачем здійснено порушення процедури проведення медичного огляду позивача.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що висновок військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2024 у формі довідки ВЛК №10/28/476, прийнятий відповідачем без урахування усіх передбачених Положенням №420 обставин, які характеризують стан здоров'я позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно позову в частині скасування наказу №58 від 13.02.2024 «Про призов резервістів, військовозобов'язаних на військову службу по мобілізації» та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2024 №46 про зарахування ОСОБА_1 в списки особового складу частини, то суд у задоволенні позову в цій частині відмовив, зазначивши, що вказані накази є актами індивідуальної дії та вичерпали свою дію.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 12.02.2024 проходив медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається з довідки №10/28/476 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2024 позивачу діагностовано міокардіофіброз, синусову тахікардію, пролапс МК ІІ ст., недостаність ТК ВНП з частковим порушенням функції носового дихання. На підставі статті 38-в графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, позивача визнано придатним до проходження військової служби (а.с.5).
При цьому, згідно з карткою обстеження та медичного огляду №10/28/476 позивач був обстежений терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом, дерматологом, психіатром та стоматологом. Лікарями інших спеціальностей не обстежувався (а.с.7-8).
Надалі, згідно з витягом з наказу від 13.02.2024 №58, позивача направлено для проходження військової служби по мобілізації, який призваний на військову службу по мобілізації в складі команди № НОМЕР_2 (а.с.6).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2024 №46 ОСОБА_1 з 13.02.2024 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта (а.с.58).
Позивач, вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню спірні висновок та накази, звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку.
Частина третя статті 24 Закону №2232-ХІІ передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення №1153/2008.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації) на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби.
Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відтак, законодавством чітко передбачено підстави та порядок звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації.
Так, апелянт зазначає, що скасовуючи відповідний висновок військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2024 у формі довідки військово-лікарської комісії №10/28/476 про придатність до військової служби ОСОБА_1 , суд зобов'язаний був в контексті цього скасувати і наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №58 від 13.02.2024 «Про призов резервістів, військовозобов'язаних на військову службу по мобілізації», оскільки останній видавався на виконання вказаного висновку ВЛК.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскаржувані накази є актами індивідуальної дії, тобто актами одноразового застосування, станом на час вирішення справи такі вичерпали свою дію внаслідок мобілізації позивача та зарахування його до списку особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Так, позивач мобілізований та продовжує перебувати на військовій службі та, як вже зазначено судом вище, скасування таких наказів не тягне за собою припинення проходження військової служби позивачем.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що після видання спірних наказів виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням №1153/2008. Даними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов та про призначення до військової частини. Ці накази вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності.
Зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в рішеннях від 14.07.2021 у справі №9901/96/21, від 27.10.2022 у справі №П/9901/97/21.
Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що спірні накази про призов позивача по мобілізації та про зарахування його до списків особового складу військової частини, як акти індивідуальної дії, реалізовано їх застосуванням, а тому їх оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки скасування наказів не може привести до відновлення порушеного права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі № 300/1680/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос