01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.12.2007 № 6/44
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Дзюбка П.О.
Сотнікова С.В.
при секретарі: Галак Д.Ю.
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.07.2007
у справі № 6/44 (Ковтун С.А.)
за позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
до ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 14033234,08 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 31.07.2007 р. позов задоволено частково: з ВАТ “Київводоканал» стягнуто на користь АК “Київенерго» 11 190 897, 40 грн. основного боргу, 559 544, 87 грн. штрафу, 21 351, 15 грн. держмита та 98,8 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що договір № 97 від 10.01.1991 р., на підставі якого стягнуто борг, суперечить чинному законодавству, зокрема: ст. 14, ст.ст. 513, 521 ЦК України, п. 5 Правил користування електричною енергією, які затверджено Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. (далі Постанова № 28), при його укладенні сторони керувались законодавством СРСР, заміна кредитора й боржника у зобов'язанні шляхом внесення змін не проводилось, тощо.
В судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Представники позивача доводи скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, а також додатково надані на вимогу суду документи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 10.01.2007 р. АК “Київенерго» звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до ВАТ “Київводоканал» про стягнення 9 828 497, 34 грн. боргу, 491 424,87 грн. суми штрафу, 1 455 557,05 грн. інфляційних втрат, 390 433,77 грн. три відсотки річних. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що на підставі договору № 97 від 10.01.1991 р. (далі договір), укладеного між Київськими кабельними мережами ВЕО “Київенерго» та Підприємством по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва, останньому постачалась електроенергія. Київські кабельні мережі ВЕО “Київенерго» реорганізовано у філіал АК “Київенерго», яке є правонаступником його майна, а Підприємство по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва - у Департамент експлуатації водопровідного господарства ВАТ “Київводоканал», яке є правонаступником майна останнього. Згаданий Департамент Листом № 6/265 від 18.02.2002 р. повідомив про заміну назви і платіжних реквізитів в договорі в зв'язку з правонаступництвом. За період з 01.02.2004 р. по 01.11.2006 р. у ВАТ “Київводоканал» виникла заборгованість за використану електричну енергію в розмірі 9 828 497, 34 грн. Крім цього, відповідач на підставі згаданого договору зобов'язаний сплатити штраф 5% від суми боргу в розмірі 491 424,87 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України - три відсотки річних в розмірі 1 455 557,05 грн. та 390 433,77 грн. інфляційних втрат, тощо.
Заявою від 06.02.2007 р. позивач збільшив свої вимоги, просив стягнути борг за період з 01.02.2004 р. по 01.03.2007 р. в розмірі 11 190 897,40 грн., штраф в розмірі 559 544, 87 грн., а також три відсотки річних в розмірі 489 635,95 грн. та 1 793 155,86 грн. інфляційних втрат, тощо.
Позиція відповідача по справі, викладена в відзиві на позовну заяву, відповідає доводам його апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 11 190 897, 40 грн. основного боргу та 559 544, 87 грн. штрафу, а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив. Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду за таких обставин.
Так, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу та 5% штрафу, місцевий суд виходив з того, що позивач на виконання умов договору відпустив відповідачу за період з лютого 2004 р. по лютий 2007 р. електричну енергію вартістю 26 506 826,33 грн. Відповідачем оплачено електричну енергію лише на суму 15 315 938,93 грн., отже його заборгованість становить 11 190 897, 40 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та копіями звітів про використану електричну енергію. При цьому, місцевий суд на підставі ст. 526 ЦК України встановив, що строк виконання зобов'язань боржником сплинув після семи днів з дати вручення йому вимоги про стягнення боргу, а саме: з 17.05.2007 р. Відповідачем обсяг використаної електроенергії, а також суму надходжень коштів за використану електроенергію не спростовано. Таким чином, сума основного боргу відповідача за рішенням суду за згаданий період становить 11 190 897, 40 грн., а позовні вимоги в частині стягнення 559 544, 87 грн. штрафу задоволено на підставі п. 5.5 договору : абонент (відповідач) за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, повну часткову відмову від оплати сплачує енергопостачальній організації (позивачу) 5% суми, оплату якої затримано. Разом з тим, місцевим судом відмовлено в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, з причини їх нарахування до моменту пред'явлення вимоги про оплату, тобто за час відсутності прострочення зобов'язання, тощо.
Місцевим судом при стягненні суми боргу та штрафу помилково не досліджено договір, як підставу виникнення зобов'язань відповідача перед позивачем, а також його відповідність чинному законодавству.
Так, позивач просив стягнути суму боргу та штрафні санкції в розмірі п'яти відсотків, посилаючись на договір користування електричною енергією (далі договір), який укладено 10.01.1991 р. між Київськими кабельними мережами ВЕО “Київенерго» (енергопостачальна організація) та Підприємством по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва (абонент). З преамбули цього договору видно, що при його виконанні, а також з усіх питань, що ним не обумовлено, сторони керуються діючими Правилами користування електричної енергії Міністерства енергетики та електрифікації СРСР. При цьому, ВЕО “Київенерго» зобов'язалось відпускати електроенергію, як промислову продукцію в межах 49 790 кВТ абоненту згідно з передбаченими цим договором умовами та величинами споживання електричної енергії та потужності, зазначених в змінюваному за ініціативою сторін Додатку № 1 (п. 2.1 договору). Абонент зобов'язався оплачувати спожиту електроенергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з Прейскурантом № 09-01 та цим договором. (п. 4.1). Розрахунки за електроенергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються на підставі п. 7 договору платіжною вимогою шляхом безакцептного списання з розрахункового (поточного) рахунку абонента по тарифам Прейскуранта № 09-01 згідно з тарифними групами кожної точки обліку (додатки №№ 3.1, 3.2, 3.3), тощо. Як вбачається з інших положень договору, валютою платежу визначено рубль. Крім цього, п. 5.5. цього договору встановлено, що абонент за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії та потужності (безпідставну повну чи часткову відмову, ухилення від сплати, тощо) сплачує енергопостачальній організації штраф в розмірі п'яти відсотків суми, оплату якої затримано. Штраф стягується в односторонньому порядку платіжною вимогою енергопостачальної організації.
Згаданий договір вступив в силу з дня його підписання й його укладено строком до 31.12.1991 р., а п. 17 договору встановлено, що договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї зі сторін про відмову від договору або - щодо його перегляду. Сторони згідно п. 18 договору зобов'язались письмово повідомляти про всі зміни реквізитів (найменування організації, розрахунковий рахунок, тощо.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що договір не припинив своєї дії на час розгляду справи й до нього на підставі п. 4, 9 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України застосовуються правила згаданого кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Сторонами договору є Київські кабельні мережі ВЕО “Київенерго» (енергопостачальна організація) та Підприємство по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва (абонент). Як встановлено апеляційним судом, на виконання Указу Президента “Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» № 282/95 від 04.04.1995 р. Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України № 177 від 31.08.1995 р. Київські кабельні мережі ВЕО “Київенерго» перетворено в Акціонерну компанію “Київенерго», яка стала правонаступником ДАЕК “Київенерго» та ВЕО “Київенерго» щодо майна, прав та зобов'язань відособлених підрозділів та управління об'єднання, які розташовано в м. Києві та на базі яких її створено, згідно актів приймання-передачі, які затверджено Міненерго України 26.06.1995 р. Згадане відображено й в долученому до матеріалів справи Статуті позивача, зареєстрованому Державною адміністрацією Старокиївського району м. Києва 15.06.1998 р. Таким чином, Київські кабельні мережі ВЕО “Київенерго» - кредитора в згаданому договірному зобов'язанні реорганізовано в філіал АК “Київенерго», він діє без права юридичної особи, що підтверджується Довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/3754-5 від 18.06.2007 р. і не заперечується сторонами.
Як вбачається із п. 3.2 Статуту ДКО ВКГ “Київводоканал», який зареєстровано Київською міською державною адміністрацією 02.06.1992 р., до складу Київводоканалу входять на правах структурних одиниць-підрозділів й зокрема: Підприємство по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва, які здійснюють експлуатаційну діяльність на госпрозрахункових принципах, на основі затверджених генеральним директором положень про них, мають окремий баланс в складі зведеного балансу об'єднання, розрахунковий рахунок і печатку. На підставі Наказу генерального директора Державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства “Київводоканал» № 117 від 28.08.2001 р. Підприємство по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва реорганізовано у відокремлений структурний підрозділ ВАТ “АК “Київводоканал». Крім цього, на підставі Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України № 359 від 20.07.2001 р. Державне комунальне об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства “Київводоканал» реорганізовано у ВАТ “АК “Київводоканал» і є правонаступником всього його майна, майнових та немайнових прав та обов'язків. Наказом ВАТ “Київводоканал» № 207 від 18.12.2001 р. (набрав чинності 01.01.2002 р.) Підприємство по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва включено до складу Департаменту експлуатації каналізаційного господарства, який є правонаступником зазначених структурних підрозділів. Цим Наказом зобов'язано Департамент відобразити в бухгалтерському і податковому обліку майно, майнові права та зобов'язання структурних підрозділів, які ввійшли до його складу, забезпечити виключення структурних підрозділів із Єдиного державного реєстру підприємств. Таким чином, Підприємство по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва - боржник за договором було реорганізовано шляхом приєднання до складу відокремленого Департаменту експлуатації каналізаційного господарства, який діяв на підставі Положення про Департамент експлуатації каналізаційних мереж ВАТ “АК “Київводоканал», що затверджено 11.10.2001 р. Начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву. Станом на 15.11.2001 р. Підприємство по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва є філією ВАТ “Київводоканал» та діє без права юридичної особи, що підтверджується Довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 14665 від 15.11.2001 р. й не заперечується сторонами.
Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема : правонаступництва (п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Крім цього, ст. 208 ЦК України містить вимогу про вчинення правочинів між юридичними особами у письмовій формі.
Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст.ст. 520, 521 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено поясненнями представників сторін жодних змін в зв'язку із заміною кредитору та боржника до договору не вносилось. Таким чином, сторонами договору залишаються підприємства, які припинили свою діяльність внаслідок реорганізації.
Вищенаведене підтверджується також вимогою АК “Київенерго» в порядку ст. 530 ЦК України № Д07/611 від 02.02.2005 р., якою зазначено, що на підставі п. 4.1 договору розрахунки за використану електроенергію, потужність та інші платежі здійснюються платіжними вимогами шляхом безакцептного списання з розрахункового (поточного) рахунку абонента за тарифами Прейскуранта № 09-01 згідно з тарифними групами кожної точки обліку. Враховуючи, що безакцептна форма розрахунків за електричну та теплову енергію без рішення суду в даний час не застосовується, то умови п. 4.1 договору в цій частині втратили чинність. Оскільки до зазначеного договору зміни та доповнення не вносились, то строк проведення оплати вартості електричної енергії залишається не- встановленим.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає незаконним стягнення суми боргу з відповідача за період з 01.02.2004 р. по 01.03.2007 р. на підставі договору, який суперечить вимогам чинного законодавства.
Так, останній укладено між іншими організаціями, які на час укладення договору мали ознаки юридичної особи відповідно до законодавства СРСР. Сторони договору керувались Правилами користування електричної енергії Міністерства енергетики та електрифікації СРСР, які затверджено Наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР № 310 від 06.12.1981 р. (далі Правила) та які втратили чинність.
У відповідності до ч. 1 ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
Укладений договір, як згадувалось вище, відповідав Правилам, які втратили чинність, разом з тим суперечить діючим Правилам користування електричною енергією та іншим актам, затвердженим Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, а також не містить передбачених ними істотних умов для такого виду договорів.
Тим більше, що згідно п.п. 1.7, 1.9 Постанови № 28 користування електричною енергією здійснюється на основі договорів, що укладаються між енергопостачальною організацією та споживачем електричної енергії. Укладання, зміни, розірвання чи продовження договору на користування електричною енергією здійснюється тільки відповідно до вимог чинного законодавства та цих Правил.
Сторонами договору визначено непередбачений чинним законодавством порядок розрахунків, а саме : платіжною вимогою шляхом безакцептного списання з розрахункового (поточного) рахунку абонента. Як згадувалось вище, правонаступниками сторін договору не встановлювався новий порядок розрахунків за спожиту електроенергію у відповідності до вимог діючого законодавства.
Крім цього, п. 7 договору передбачено оплату електроенергії по тарифам Прейскуранта № 09-01 згідно з тарифними групами кожної точки обліку (додатки №№ 3.1, 3.2, 3.3), тощо, при цьому валютою платежу є рубль, що суперечить ч. 1 ст. 524 ЦК України.
Розрахунку суми боргу по договору, який покладено в основу позовних вимог, апеляційному суду не надано, незважаючи на неодноразові вимоги, як і не надано додатків до договору, й зокрема: Прейскуранта № 09-01, за тарифами якого встановлено оплату. Долучений до позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог, розрахунок суми боргу, апеляційний суд до уваги не бере, т. як в ньому відсутнє посилання на тарифи Прейскуранту № 09-01, як і інших, які використовувались для нарахування суми боргу та штрафу.
Долучені до матеріалів справи рахунки-фактури, що виставлялись у відповідному періоді (т. 1, а.с. 41-69; т. 2. а.с. 123-202), надані відповідачем звіти про використану активну електроенергію УЕАС і НВС ДЕВГ АК “Київводоканал» за відповідні періоди (т. 1 а.с. 70 - 165, т. 2 а.с. 9-20), а також надані апеляційному суду Акти приймання передачі товарної продукції (т. 3, а.с. 85-122) підтверджують лише наявність зобов'язань : позивача по наданню споживачу - ВАТ “Київводоканал» електричної енергії та, відповідно, оплаті спожитої - по тарифам, які вводились у відповідні періоди Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України (т. 3, а.с. 21-60), однак згадані документи не є достатніми доказами на підтвердження позовних вимог. Долучений до матеріалів справи Лист Департаменту водопровідного господарства АК “Київводоканал» № 5/12-1009 від 12.06.2003 р. підтверджує зобов'язання Департаменту водопровідного господарства по іншим договорам, зокрема: № 1,2, 116, 705 від 10.01.1991 р. (т. 3, а.с. 11-12).
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність жодних підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення боргу за відсутності доведеності покладених в обґрунтування позову обставин, а також ненадання належних доказів на їх підтвердження, а тому безпідставним є також стягнення 5% штрафу (п. 5.5 договору) та - нарахованих позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення й трьох процентів річних від простроченої суми (місцевим судом відмовлено в задоволенні двох останніх за інших підтав).
Посилання позивача на Постанову Вищого господарського суду від 16.09.2003 р. по справі № 35/69, апеляційний суд не може взяти до уваги на підставі ч. 2 ст. 35 ГПК України, т. як предметом позову у цій справі було стягнення суми боргу на підставі договору за період з 01.09.2001 р. по 01.10.2002 р., доведеність цих позовних вимог не є достатнім доказом обґрунтованості заявлених уданій справі, тощо.
Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, скарга - підлягає задоволенню, судове рішення -скасуванню за наведених вище підстав з постановленням нового про відмову в позові повністю.
Керуючись ст.ст. 99, 101-104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 31.07.2007 р. по справі № 6/44 скасувати повністю.
Прийняти нову постанову: в позові Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго» до Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» про стягнення 14 033 234 , 08 грн. відмовити повністю.
Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго» ( 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5. рахунок 260073013000005 в Старокиївському відділенні Промінвестбанку України у м. Києві, МФО 300227, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцігська, 1-а, рахунок 2600200990434 в КБ “Хрещатик» м. Києва, МФО 300670, код ЄДРПОУ 03327664) 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. держмита, сплаченого платіжним дорученням № 3422 від 20.08.2007 р.
Матеріали справи № 6/44 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Дикунська С.Я.
Судді Дзюбко П.О.
Сотніков С.В.
24.12.07 (відправлено)