15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/12153/20 пров. № ЗВ/857/36/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.;
суддів - Кухтея Р.В., Ільчишин Н.В.;
за участю секретаря судового засідання - Демидюк О.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду заяву представника Окружного адміністративного суду міста Києва - Армана Карапетяна про відвід колегії суддів у справі №380/12153/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа №380/12153/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
01 жовтня 2024 року у судовому засіданні в усній формі представник Окружного адміністративного суду міста Києва А. Карапетян заявив відвід колегії суддів, а саме: головуючому судді Носу С.П., суддям Кухтею Р.В., Ільчишин Н.В. обгрунтовуючи його тим, що позивач ОСОБА_1 є діючим членом ВРП, який потенційно може мати вплив на подальшу кар'єру суддів, тому заявник вбачає упередженість в діях суддів, оскільки в даній справі є наявний конфлікт інтересів позивача з колегією суддів, що підтверджується ухвалою Вищої ради правосуддя від 25.09.2024 про задоволення заяви члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 про самовідвід. Крім того, щодо заявленого відводу судді Ільчишин Н.В., представник Окружного адміністративного суду міста Києва А. Карапетян звернув увагу на те, що заміна судді Шевчук С.М. на суддю Ільчишин Н.В. у складі колегії суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду відбувалась безпідставно.
Оглянувши матеріали справи, дослідивши наведені в усній формі доводи представника Окружного адміністративного суду міста Києва А. Карапетяна у судовому засіданні, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно з ч.3 ст.40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частина 4 ст. 40 КАС України передбачає, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
В свою чергу, як це зазначено у частині 3 статті 39 КАС України, відвід повинен бути вмотивованим.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі 10 лютого 2021 року у справі №9901/224/20 головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
У пункту 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) Суд зазначив, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення ЄСПЛ у справі «Kyprianou v. Cyprus», заява №73797/01, п. 119). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію може надати вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення ЄСПЛ у справі «Pullarv. The United Kingdom», заява №22399/93, п.32).
При цьому, жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді».
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
«об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
«суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Так, надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Щодо заявлених підстав відводу з приводу упередженості колегії суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду, які полягають у тому, що ОСОБА_1 є діючим членом ВРП, який потенційно може мати вплив на подальшу кар'єру суддів та наявний конфлікт інтересів позивача з колегією суддів, що підтверджується ухвалою Вищої ради правосуддя про задоволення заяви члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 про самовідвід від 25.09.2024, то колегія суддів зазначає, що такі обставини не відносяться до переліку підстав, визначених приписами статтей 36, 37 КАС України, які унеможливлюють участь перелічених суддів у розгляді адміністративної справи.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Частиною 1 ст. 5 цього ж Закону установлено, що Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена.
Згідно з частиною 2 ст. 30 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Вищої ради правосуддя або Дисциплінарної палати відповідно.
Також ст. 34 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" установлено, що рішення Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом. Рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється на засіданні Вищої ради правосуддя, її органів, якщо інше не визначено цим Законом.
З наведеного вбачається, що Вища рада правосуддя є колегіальним органом, який складається із 21 члена. Рішення приймаються у пленарному складі більшістю членів ВРП, а відтак член ВРП ОСОБА_1 (одноособово) не є суб'єктом, який потенційно може мати вплив на членів колегії суддів.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що заявлений представником Окружного адміністративного суду міста Києва А. Карапетяна в усній формі відвід колегії суддів Носа С.П., Кухтея Р.В., Ільчишин Н.В. задоволенню не підлягає.
Щодо заявленого відводу судді Ільчишин Н.В., з підстав безпідставної заміни судді Шевчук С.М. на суддю Ільчишин Н.В. у складі колегії суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду, то суд апеляційної інстанції не бере до уваги такі доводи, оскільки в цій частині доводів 25 січня 2024 року відповідачем вже заявлявся з тих самих підстав відвід судді Ільчишин Н.В.
Таким чином, зазначені заявником причини відводу не відносяться до переліку підстав, визначених приписами ст.36, 37 КАС України, які унеможливлюють участь суддів Носа С.П., Кухтея Р.В., Ільчишин Н.В. у розгляді адміністративної справи та, на переконання колегії суддів, не викликають сумніву у їх неупередженості або необ'єктивності, а вказані доводи є суб'єктивним баченням відповідача.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, враховуючи наведені представником Окружного адміністративного суду міста Києва мотиви відводу, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення відводу колегії суддів Носа С.П., Кухтея Р.В., Ільчишин Н.В. відсутні, тому у задоволенні такого необхідно відмовити.
Керуючись ст.36, 39, 40, 248, 310, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви представника Окружного адміністративного суду міста Києва - Армана Карапетяна про відвід колегії суддів Носа С.П., Кухтея Р.В., Ільчишин Н.В. у розгляді справи №380/12153/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
Н. В. Ільчишин
Повний текст ухвали складено 21 жовтня 2024 року.