21 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/5873/24 пров. № А/857/15724/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року про відмову у відкритті провадження (суддя - Дуляницька С.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - 06.06.2024),
в адміністративній справі №460/5873/24 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради,
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
встановив:
У травні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Рівненської міської ради, в якому просила: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення з питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради; 2) зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради; 3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2422,40 грн. на користь позивача; 4) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. на користь позивача.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом.
З цією ухвалою суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду є незаконною, винесеною з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що висновок суду про відмову у відкритті провадження у справі через тотожність спору є помилковим, тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Твердить, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що предмет позову у справі №460/1909/21 та у справі №460/5873/24 різний. Вказує скаржниця, що з огляду на наявність рішення суду в адміністративній справі №460/1909/21, звіту про не виконання судового рішення на виконання ухвали суду від 03.05.2024 про встановлення судового контролю виконання судового рішення вбачається триваюча протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, то належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а не повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , з огляду на що позивач звернулась з цим позовом, у якому просить саме зобов'язати вчинити дію, а також заявила додаткову вимогу щодо стягнення моральної шкоди. Вважає апелянт, що суд першої інстанції не звернув уваги на вказані вище обставини, внаслідок чого допустив порушення процесуального та матеріального права, внаслідок чого ухвалив протиправне рішення (ухвалу). Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не забезпечує ефективне поновлення в правах позивача і порушує принцип процесуальної економії розгляду справи.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду 06.06.2024, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з урахуванням наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.170 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що проаналізувавши підстави, предмет позову та суб'єктний склад сторін у справі №460/1909/21 та у справі №460/5873/24, суд констатував, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили рішення суду, що виключає можливість повторного відкриття провадження в аналогічній адміністративній справі. Вимога ж про стягнення моральної шкоди не може бути розглянута за правилами адміністративного судочинства окремо від вимог про вирішення публічно-правового спору, на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, тому у відкритті провадження за позовною вимогою про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з врахуванням наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Отже, право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
Разом з тим, згідно з частиною статті 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження у справі.
Ця підстава кореспондується з принципом "res judicata" (юридичної (правової) визначеності), у відповідності з яким, зокрема, якщо справу уже вирішено судом, вдруге заявляти тотожний адміністративний позов не можна.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на необхідність дотримання на рівні національного судочинства принципу ??res judicata??, наголошуючи, що жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи й постановлення нового рішення.
Верховний Суд висловлював позицію, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що у спірних правовідносинах предметом судового розгляду є вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення з питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради, відновлення порушеного права, а також стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн..
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі №460/1909/21 позов ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо неприйняття рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради. Зобов'язано Рівненську міську раду прийняти рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради, з урахуванням висновків суду. В задоволенні позову в частині позовної вимоги про зобов'язання Рівненської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради - відмовлено.
Вказане рішення суду ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 залишено без змін.
Ухвалюючи 14.07.2021 рішення у справі №460/1909/21, суд встановив, що 30.09.2020 ОСОБА_1 звернулася до Рівненської міської ради із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована в адміністративно-територіальних межах населеного пункту м. Рівного, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Рівненської міської ради.
Рівненська міська рада листом від 17.02.2021 №М-2486/20 повідомила позивача, що на сесії міської ради 11.02.2021 проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки у м.Рівному громадянці ОСОБА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)», не набрав достатньої кількості голосів депутатів для ухвалення. Згідно з п.28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради, проект рішення, який не набрав необхідної кількості голосів на підтримку, вважається відхиленим.
Неприйняття вказаного рішення підтверджено витягом із протоколу №5 п'ятого пленарного засідання Рівненської міської ради восьмого скликання від 11.02.2021, згідно з яким в ході розгляду проект рішення не набрав достатньої кількості голосів депутатів для ухвалення.
Суд встановив, що відповідачем не прийнято на пленарному засіданні міської ради в місячний строк рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована в адміністративно-територіальних межах населеного пункту м. Рівного, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Рівненської міської ради, або про відмову у його наданні, з викладом підстав для відмови. У цій справі суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Рівненської міської ради щодо неприйняття рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради. Способом належного та ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважав за необхідне зобов'язати Рівненську міську раду прийняти рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради, з урахуванням висновків суду.
На виконання рішення суду від 14.07.2021 у справі №460/1909/21 Рівненська міська рада надіслала лист №01-10/316 від 30.10.2023 року, яким повідомили ОСОБА_1 , що на сесії Рівненської міської ради 26 жовтня 2023 року проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки у м. Рівному громадянці ОСОБА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)», не набрав достатньої кількості голосів депутатів для ухвалення. Згідно пункту 28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради проект рішення, який не набрав достатньої кількості голосів на підтримку, вважається відхиленим.
27.02.2024 ОСОБА_1 звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №460/1909/21, яке обґрунтувала тим, що відповідач протиправно та умисно не виконує рішення суду.
Ухвалою Рівненський окружний адміністративний суд у справі №460/1909/21 від 03.04.2024 зобов'язано Рівненську міську раду подати до Рівненського окружного адміністративного суду у строк до 03.05.2024 звіт про виконання судового рішення від 14.07.2021 у справі №460/1909/21.
На виконання цієї ухвали суду 03.05.2024 до матеріалів справи №460/1909/21 надійшов звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 у справі №460/1909/21.
Позивач вважає, що Рівненською міською радою на черговій сесії 26 жовтня 2023 не було розглянуто заяву по суті та не було прийнято за результатами розгляду рішення. З огляду на зазначене позивач, вважаючи, що такі дії Рівненської міської ради є незаконними, звернулася з даним позовом до суду.
Із змісту доводів позовної заяви у цій справі №460/5873/24 та із фактичних обставин у розглядуваних правовідносинах видно, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення з питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, яка мала місце після прийняття судового рішення у справі №460/1909/21.
Колегія суддів зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Подібність справ і відносин визначається за такими основними критеріями: суб'єктним, об'єктним і змістовним. Необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Здійснюючи оцінку підставам позову, що можуть підтвердити тотожність справ №460/1909/21 та у справі №460/5873/24, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
У справі №460/1909/21 матеріали справи підтверджують, що Рівненська міська рада як відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 надавала лист від 17.02.2021 №М-2486/20 про те, що на сесії Рівненської міської ради 11 лютого 2021 року проєкт рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки у м. Рівному громадянці ОСОБА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)», не набрав достатньої кількості голосів депутатів для ухвалення, а тому згідно пункту 28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради, проект рішення, який не набрав достатньої кількості голосів на підтримку, вважається відхиленим.
У справі №460/5873/24 матеріали справи підтверджують, що Рівненська міська рада як відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 надала лист №01-10/316 від 30.10.2023 року про те, що на сесії Рівненської міської ради 26 жовтня 2023 року проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки у м. Рівному громадянці ОСОБА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)», не набрав достатньої кількості голосів депутатів для ухвалення, а тому згідно пункту 28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради, проект рішення, який не набрав достатньої кількості голосів на підтримку, вважається відхиленим. Згідно з витягом з протоколу №78 від 02.08.2023 засідання постійної комісії з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування Рівненської міської ради за результатами розгляду питання порядку денного "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки у м. Рівному громадянці ОСОБА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)" постійна комісія ухвалила: не підтримувати зазначений проект рішення та рекомендувати відмовити.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з цим позовом у травні 2024 року, зазначила у своїх доводах про інший предмет спору щодо визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, оскаржуючи фактично іншу відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тобто у цій справі №460/5873/24 позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення з питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, яка мала місце після прийняття судових рішень у справі №460/1909/21.
Таким чином предмети судового спору за позовними вимогами про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії у справі №460/1909/21 та у справі №460/5873/24 являються відмінними між собою (не тотожними).
Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Враховуючи наведене, положення КАС України та зважаючи, що предмет спору у справі №460/1909/21 та у справі №460/5873/24 за вимогами про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, різниться, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі №460/5873/24 на підставі п.2 ч.1 ст.170 КАС України.
Помилковість таких висновків суду першої інстанції зумовила і безпідставність тверджень суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення моральної шкоди не може бути розглянута за правилами адміністративного судочинства в цій же справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Відповідно до ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції від 06.06.2024 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі №460/5873/24 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль