21 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/11301/24
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,
повний текст судового рішення
складено 22.05.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №420/11301/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
11.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.02.2024 № 156050019359 про відмову ОСОБА_2 у призначені пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.08.1992 по 19.09.1994, з 23.09.1994 по 30.06.2000, та з 01.07.2000 по 31.12.2004;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію з моменту звернення та довічно.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона має право на зарахування до страхового стажу періодів роботи з 15.08.1992 по 19.09.1994, з 23.09.1994 по 30.06.2000, та з 01.07.2000 по 31.12.2004. Натомість, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно відмовлено в зарахуванні таких періоду роботи до страхового стажу та відповідно й в призначенні пенсії за віком.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, наголошуючи, зокрема, на тому, що спірні періоди роботи не підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_3 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №420/11301/24 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.02.2024 № 156050019359 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу періоди роботи з 15.08.1992 по 19.09.1994, з 23.09.1994 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 31.12.2004 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2024 про призначення пенсії за віком й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що до страхового стажу ОСОБА_1 мають бути зараховані періоди роботи з 15.08.1992 по 19.09.1994, з 23.09.1994 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 31.12.2004.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимои апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначає, що в ОСОБА_1 недостатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком. При цьому, на думку органу Пенсійного фонду, періоди роботи з 15.08.1992 по 19.09.1994, з 23.09.1994 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 31.12.2004 не підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_3 . Крім того, відповідач акцентує увагу на наявності в нього в спірних правовідносинах дискреційних повноважень, у які адміністративний суд втручатися не може.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що 19.02.2024 ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду скеровано заяву про призначення пенсії за віком.
На час звернення за призначенням пенсії ОСОБА_2 виповнилось 60 років.
За наслідками розгляд вищеозначеного звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 27.02.2024 №156050019359 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Не погодившись із таким індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, позивачка за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернулась до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Умови призначення пенсії за віком визначено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.08.1993 № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 3 вказаного підзаконного нормативно-правового акту передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці.
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Відповідно до пункту 2.2 означеного підзаконного нормативно-правового акту до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
До прийняття наведеної вище Інструкції порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_2 періоду роботи з 15.08.1992 по 19.09.1994 орган Пенсійного фонду в оскаржуваному рішенні від 27.02.2024 №156050019359 вказав, що запис про звільнення з роботи завірено нечитабельною печаткою.
Так, згідно наяної у матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.01.1981 запис №11 про звільнення ОСОБА_1 засвідчено нечетабельною печаткою.
З даного приводу апеляційний суд враховує сталу правову позицію Верховного Суду, яку, у тому числі, викладено в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Відповідно вказаної позиції суду касаційної інстанції, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив правову позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Згідно із висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці (пільговій довідці) відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що відображення в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.01.1981 нечіткого відтиску печатки роботодавця при звільненні працівника, не поже позбавити її права на гарантоване Державою належне пенсійне забезпечення.
При цьому, колегія суддів враховує, що в досліджуваній ситуації органом Пенсійного фонду не доведено, що він скористався своїм правом на витребування додаткових документів з метою перевірки відомостей трудової книжки позивачки.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 23.09.1994 по 31.12.2004, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Як убачається з наявної у матеріалах справи копії архівної довідки від 01.08.2023 №Р-611/582, з 23.09.1994 ОСОБА_1 прийнято на посаду завідувача складу.
Період трудової діяльності позивачки з 23.09.1994 по 30.06.2000, на думку органу Пенсійного фонду є спірним, адже ім'я заявниці " ОСОБА_4 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_4 ".
З даного приводу суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до ч.1 ст.28 Цивільного кодексу України фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.
Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Згідно із п.4 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) усі записи в паспорті і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються українською і російською мовами.
З матеріалів справи убачається, що в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 ім'я позивачки вказано українською мовою як " ОСОБА_1 ", на другій сторінці російською мовою як " ОСОБА_5 ".
У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.01.1981 міститься запис №16 про прийняття її 23.09.1994 на посаду завідувача складу.
За наслідком дослідження наявних у матеріалах спарви документів, колегія суддів зазначає, що відображений в архівній довідці від 01.08.2023 №Р-611/582 запис про прийняття на роботу стосується саме позивачки - ОСОБА_1 .
Відносно відсутності в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування даних про сплату страхових внесків, колегія суддів зазначає таке.
Приписами статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як з'ясовано колегією суддів, у період з 01.07.2000 по 31.12.2004 ОСОБА_6 працювала на військовій базі 3425, яку було перейменовано у військову частину НОМЕР_3 .
Вказане підтверджується записами №16-19 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.01.1981.
У досліджуваній ситуації органом Пенсійного фонду зазначає про те, що в системі персоніфікованого обліку немає даних про сплату страхових внесків.
Однак, апеляційний суд вказує, що відсутність в системі персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків, які повинен сплатити роботодавець, не позбавляє права на зарахування періодів роботи до трудового стажу працівника.
Під час розгляду даної справи колегія суддів враховує численну та усталену практику Верховного Суду (постанови від 09.10.2020 у справі №341/460/17, від 01.03.2021 у справі № 423/757/17), згідно із якою відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому, особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому вона працює.
Беручи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції вказує, що відсутність в органу Пенсійного фонду відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків не є законодавчо передбаченою підставою для позбавлення позивачки права на зарахування спірного періоду роботи до трудового стажу.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, з урахуванням сталої правової позиції Верховного Суду в подібних правовідносинах, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що суб'єктом владних повноважень не спростовано належними та допустимими доказами необхідність зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 23.09.1994 по 31.12.2004.
Суд апеляційної інстанції відхиляє покликання скаржника на втручання суду першої інстанцій в дискреційні повноваження Пенсійного фонду, оскільки обраний окружним адміністративним судом спосіб захисту порушеного права позивачки відповідає загальному правому підходу до визначення дискреційних повноважень, сформульованому, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 200/17742/21, який зводиться до того, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи Головного управління ПФУ в Одеській області.
З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає правильним висновок окружного адміністратвиного суду про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Водночас, апеляційним адміністраивним судом з'ясовано, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення від 22.05.2024 у справі №420/11301/24 Одеським окружним адміністративним судом відображено зміст довідки від 01.08.2023 №Р-611/582, відомості у якій викладено російською мовою.
Між тим, згідно із приписами статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Відповідності до рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2008 від 22.04.2008 державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб'єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ.
Статтею 10 Конституції України передбачено, що державною мовою в Україні є українська мова.
З огляду на вказане, апеляційний адміністративний суд уважає неприпустимим наведення в рішенні суду першої інстанції від 22.05.2024 у справі №420/11301/24, яке ухвалено іменем України, відомостей російською мовою.
Межі перегляду судом апеляційної справи визначено у статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки мотивувальна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №420/11301/24 містить текст російською мовою, колегія суддів уважає, що таке судове рішення має бути змінено.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №420/11301/24 - змінити.
Викласти мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №420/11301/24 в редакції даного судового рішення.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №420/11301/24 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов