П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17722/23
Перша інстанція: суддя Левчук О.А.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 липня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2023р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно невірного нарахування та виплати йому середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку з 3.08.2018р. по 28.04.2021р., з розрахунку середнього грошового забезпечення за останні два календарні місяці, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою КМУ від 8.02.1995р. №100 відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2021р. по справі №420/8037/21;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2021р. по справі №420/8037/21, в розмірі 297 415,92грн., з урахуванням раніше проведених виплат відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2021р. по справі №420/8037/21.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/8037/21 від 24.09.2021р. відповідачем нараховано та виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 3.08.2018р. по 27.04.2021р. у розмірі 15 526,59грн..
Позивач не погоджується із виплаченою сумою середнього заробітку, вважає її розрахунок неправильним, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 4 липня 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням правових позицій Верховного Суду, оцінюючи розмір простроченої заборгованості та тривалість періоду з моменту порушення права і до моменту звернення з вимогою про стягнення відповідних сум, суд вважає, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 3.08.2018р. по 27.04.2021р. у розмірі 15 763,04грн. (з урахуванням податків та зборів) відповідає принципу пропорційності та співмірності.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що згідно із витягом з наказу Командування ВМС ЗСУ №148 від 3.08.2018р. (по стройовій частині) полковника ОСОБА_1 . - начальника служби безпеки дорожнього руху Командування ВМС ЗСУ, звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 23.06.2018р. №376 з військової служби у запас за пунктом "б" ч.6 (за станом здоров'я) ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», з 3.08.2018р. виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вважав, що на день звільнення йому не в повному обсязі було виплачено грошове забезпечення, а тому він звернувся до суду із відповідними позовами.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 6.07.2020р. по справі №420/1803/20 визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, за період з 3.08.2018р. по 15.12.2019р.; визнано протиправною відмову ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки з 3.08.2018р. по 15.12.2019р. розрахунку при звільненні; зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку з 3.08.2018р. по 15.12.2019р., з розрахунку середнього грошового забезпечення за останні два календарні місяці, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою КМУ від 8.02.1995р. №100.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2020р. по справі №420/4690/20, визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо: невірного розрахунку ОСОБА_1 посадового окладу (7 740грн.) та окладу за військовим званням (1 480грн.) для нарахування та виплати грошового забезпечення за період 1.03.2018р. по 3.08.2018р.; використання розміру посадового окладу (7 740грн.) та розміру окладу за військовим званням (1 480грн.) для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби ОСОБА_1 ; видачі ОСОБА_1 невірної довідки про розміри щомісячних та додаткових видів грошового забезпечення за період 1.03.2018р. по 3.08.2018р. з використання розміру посадового окладу (7 740грн.) та розміру окладу за військовим званням (1 480грн.) для нарахування пенсії; використання розміру посадового окладу (7 740грн.) та розміру окладу за військовим званням (1 480грн.) для нарахування та виплати ОСОБА_1 належної грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2018 роки. Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 : здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 1.03.2018р. по 3.08.2018р. з урахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України від 7.12.2017р. №2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 1.01.2018р., та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; виплатити ОСОБА_1 різницю між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошового забезпечення за період 1.03.2018р. по 3.08.2018р. з урахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ЗУ від 7.12.2017р. №2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 1.01.2018р., та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби ОСОБА_1 з урахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 7.12.2017р. №2246-VІІІ на 1.01.2018р., та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; виплатити ОСОБА_1 різницю між перерахованими та фактично виплаченими сумами одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 7.12.2017р. №2246-VІІІ на 1.01.2018р., та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; видати ОСОБА_1 довідку «Про розміри щомісячних видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії» за період 1.03.2018р. до 3.08.2018р. з урахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 7.12.2017р. №2246-VІІІ на 1.01.2018р, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; здійснити перерахунок грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2018 роки, виплаченої ОСОБА_1 за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2019р. по справі №420/3935/19, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 7.12.2017р. №2246-VІІІ на 1.01.2018р, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; виплатити ОСОБА_1 різницю між перерахованою та фактично виплаченою грошовою компенсацією за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2018 роки, виплаченої ОСОБА_1 за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2019р. по справі №420/3935/19, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 7.12.2017р. №2246-VІІІ на 1.01.2018р., та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
28.04.2021р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2020р. у справі №420/4690/20 на картковий рахунок позивача перераховані грошові кошти в розмірі 19 711,35грн..
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2021р. по справі №420/8037/21 визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні за період з 3.08.2018р. по 27.04.2021р.; визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки з 3.08.2018р. по 27.04.2021р.; зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 3.08.2018р. по 27.04.2021р. відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ від 8.02.1995р. №100 з урахуванням раніше проведених виплат відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6.07.2020р. по справі №420/1803/20.
6.09.2022р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2021р. по справі №420/8037/21 ОСОБА_1 виплачено кошти у розмірі 15 526,59грн. (а.с.119-120).
Не погодившись із сумою середнього заробітку, нарахованою та виплаченою на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2021р. по справі №420/8037/21, позивач звернувся в суд із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій ВЧ НОМЕР_1 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом 1 ч.1 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
У рішенні Конституційного Суду України від 7.05.2002р. №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення КЗпП України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012р. №4-рп/2012 за ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За правилами ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Частиною 1 цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1.07.2022р. №2352-ІХ (далі - Закон №2352-ІХ) текст ст.117 КЗпП України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Закон №2352-ІХ та відповідно і нова редакція ст.117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022р..
Як вбачається із матеріалів справи, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із незгодою позивача щодо розрахунку ВЧ НОМЕР_1 суми середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 3.08.2018р. по 28.04.2021р. на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2022р. по справі №420/8037/21.
6.09.2022р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2022р. по справі №420/8037/21 ОСОБА_1 виплачено 15 526,59грн..
Однак, в апеляційній скарзі позивач зазначає про свою незгоду із сумою виплати та відповідним розрахунком та вважає, що сума виплати повинна становити 297 415,92грн..
Надаючи оцінку вказаним обставинам, судова колегія виходить з наступного.
Розраховуючи суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, судова колегія виходить з наступного.
«Порядок обчислення середньої заробітної плати», затверджений Постановою КМУ від 8.02.1995р. №100 (далі - Порядок №100), відповідно до п.2 якої його дія поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників. Роз'яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надаються Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, а у разі коли виплати за середньою заробітною платою провадяться з бюджету або громадських фондів споживання, - за участю Міністерства фінансів і відповідних фондів.
Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відтак, середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає: 594,01грн. = 18 117,3грн. (червень 2018р.) + 18 117,3грн. (липень 2018р.) / 61 день.
Розраховуючи суму середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 3.08.2018р. по 27.04.2021р., судова колегія виходить з наступного.
Вказаний вище період затримки становить 999 календарних днів.
Сума середнього заробітку становить: 999 х 594,01грн. = 593 415,83грн..
При цьому, судова колегія враховує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6.07.2020р. по справі №420/1803/20 та від 28.05.2021р. по справі №420/4077/21 ОСОБА_1 виплачувались суми середнього заробітку у розмірах 281 721,62грн. та 15 752,8грн..
З огляду на вказане, сума середнього заробітку для обчислення відповідної компенсації повинна бути застосована без урахування вказаних сум в абзаці вище, та має становити 295 941,41грн..
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За обставин цієї справи судова колегія вважає за можливе застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
Згідно довідки-розрахунку середнього заробітку за час остаточного розрахунку з 3.08.2018р. по 27.04.2021. на день звільнення ОСОБА_1 мало бути виплачено 372 204,78грн..
Відсоткове співвідношення спірної суми у даній справі до загальної суми виплати розраховується наступним чином: (372 204,78грн. х 100% / 19 711,35грн. = 5,3%).
Виходячи з принципу пропорційності, судова колегія вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача здійснити обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку наступним чином:
999 днів х 594,01грн. = 593 415,83грн. - (281 721,62грн. + 15 752,8грн.) = 295 941,41грн. х 5,3% = 15 684,9грн., що становить 5,3% суми виплати, яка мала бути нарахована на день звільнення зі служби.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність в діях ВЧ НОМЕР_1 протиправності щодо неправильного розрахунку суми виплати середнього заробітку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2021р. по справі №420/8037/21.
Разом з тим, апеляційний суд наголошує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/8037/21 було зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 3.08.2018р. по 27.04.2021р. відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ від 8.02.1995р. №100 з урахуванням раніше проведених виплат відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6.07.2020р. по справі №420/1803/20 та відповідна сума визначена не була.
При цьому, ВЧ НОМЕР_1 на виконання рішення суду у справі №420/8037/21 було на власний розсуд визначено суму середнього заробітку на підставі Постанови КМУ №100 від 8.02.1995р. у розмірі 15 763,04грн..
З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для незгоди із визначеною відповідачем сумою середнього заробітку у розмірі 15 763,04грн., що була виплачена ОСОБА_1 , а тому погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 липня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко