10 жовтня 2024 року м.Дніпросправа № 280/409/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 280/409/24 (суддя Сацький Р.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.12.2023 № 923040199073 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 18.12.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 18.12.2023.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач, вказує, що йому було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Досягнувши 60-річного віку, позивач звернувся до відповідача про призначення пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2020, 2021, 2022 роки, але йому було відмовлено. УПФУ безпідставно посилається як на підставу для відмови на те, що йому вже призначено цей вид пенсії та враховано показник середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015 та 2016 роки.
Позивач стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував існуючу практику Верховного Суду у схожих зі спірними правовідносинах.
Позивач, посилаючись на судову практику Верховного Суду та судів апеляційної інстанції, вказує, що він має право на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України за три останні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком згідно цього Закону.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві стверджує про безпідставність доводів скаржника, рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим. Відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
З 03.01.2014 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до розділу ХІV ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням зменшення пенсійного віку згідно п. «б» ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788 (далі - Закон №1788-XII).
18.12.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки,
За принципом екстериторіальності заяву було опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та прийнято рішення від 20.12.2023 № 923040199073 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком.
Листом від 21.12.2023 № 0800-0204-8/95007 відповідач-1 повідомив про те, що позивачу призначено пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку довічно, та вже перераховано за нормами Закону №1058-IV, переведення на один і той же вид пенсії чинним законодавством не передбачено. Також зазначено, що пенсія виплачуюється з урахуванням середньої заробітної плати з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.
Вважаючи протиправним рішення відповідача-2 щодо відмови в призначенні пенсії за віком за Законом №1058-IV із засосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії, тобто 2020-2022 роки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV.
Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Статтею 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з статтею 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
У відповідності до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.
Тобто, особи, які в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховується та виплачується у відповідності з положеннями Закону №1058-IV.
Частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Тобто, при переведенні з одного виду пенсії на інший відбувається зміна виду пенсії, що визначені законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 336/372/16-а.
Таким чином, у випадку задоволення заяви позивача про переведення (призначення) його на пенсію за віком на загальних підставах, буде відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах з урахуванням роботи за Списком №1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є різновидом пенсії за віком зі зменшенням загального пенсійного віку.
Наведене унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Оскільки позивач вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є різновидом пенсії за віком, та яка, як і пенсія за віком, розраховується за нормами Закону №1058-IV, підстави для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV та визначення її розміру з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, відсутні.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 березня 2018 року у справі №336/368/16-а (2-а/336/59/16), від 03 квітня 2018 року у справі № 753/8128/16-а, від 24 квітня 2018 року у справі №185/1391/17 (2-а/185/153/17), від 14 травня 2019 року у справі № 337/851/17(2а/337/81/2017).
Частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.
Як встановлено судом, позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 03.01.2014 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на викладене, заява позивача до пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2014 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № №334/13/16-а.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на судову практику Верховного Суду у справах № 495/620/17, № 211/1898/17, № 504/503/17, № 528/196/17, № 336/7438/16-а, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені постанови ухвалені за інших фактичних обставин та з іншим правовим регулюванням. Наведені Верховним Судом у зазначених постановах висновки стосуються правовідносин з питань призначення іншої виду пенсії за іншим законом, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, і жодним чином не стосуються питання повторного призначення того ж виду пенсії (як приклад переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, тобто з одного виду пенсії на інший вид пенсії).
Посилання в апеляційній скарзі на висновки апеляційних судів у справах, як вважає позивач зі схожими зі спірними правовідносинами, колегія суддів відхиляє, оскільки такі висновки не є обов'язковими для врахування при винесенні рішення у даній справі.
Таким чином, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка є різновидом пенсії за віком, підстави для призначення чи переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують. Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 280/409/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак