21 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/22330/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/22330/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену в листі №0400-010315-8/120937 від 08.08.2023, у призначенні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати відповідно до частини 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок нещасного випадку на виробництві;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату відповідно до частини 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у виді одноразової допомоги сім'ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач у справі зареєстрована із потерпілим за різними адресами, що унеможливлює призначення та виплату одноразової допомоги внаслідок нещасного випадку на виробництві, про що і повідомлено позивачу листом від 08.08.2023. Відповідач також зазначає, що позивач, не довела того факту, що на момент смерті потерпілого була непрацездатною та перебувала на його утриманні.
Позивач не надала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 07.12.2013.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 42 роки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 13.07.2022.
ІНФОРМАЦІЯ_5 стався нещасний випадок із смертельним наслідком на території дільниці ремонтно-відновлювальних робіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтопроходчиське управління Гірник», 2 дренажний штрек панелі №3 шахти «Ювілейна» ВП «ШУ Першотравенське» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті якого, травмовано працівника ОСОБА_2 . Вказаний факт підтверджується актом за формою Н-1/П спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_5 о 17 год 40 хв у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахтопроходчиське управління Гірник», затвердженим в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області М.С. Брезіцькою 26.09.2022. Відповідно до висновку комісії (розділ 7) даний нещасний випадок визнаний пов'язаним з виробництвом.
18.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги сім'ї потерпілого внаслідок нещасного випадку з її чоловіком на виробництві.
Листом «Щодо призначення одноразової допомоги на сім'ю» від 08.08.2023 №0400-010315-8/120937 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу про відсутність підстав для призначення одноразової допомоги на сім'ю з причин того, що місце проживання позивача, місце проживання спільної доньки, ОСОБА_3 , не співпадає з місцем проживання потерпілого. Відповідач посилається на ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, згідно якої сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, та наголошує на тому, що робочим органам виконавчої дирекції Фонду законодавством України не надано повноважень встановлювати факт сімейних відносин, а встановлення фактів, що мають, юридичне значення, знаходиться у компетенції судових органів. На підставі викладеного, питання призначення одноразових виплат на сім'ю можливе лише після надання рішення судового органу про встановлення факту проживання однією сім'єю позивача з ОСОБА_2 .
23.06.2023 ОСОБА_1 через адвоката звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з адвокатським запитом №11/06 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї потерпілого внаслідок нещасного випадку з її чоловіком на виробництві.
Листом «Про розгляд запиту» від 30.06.2023 №0400-010304-8/95837 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено про те, що згідно наданих документів ОСОБА_1 та донька ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , померлий чоловік ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Встановлення факту сімейних відносин та перебування на утриманні, що мають, юридичне значення, знаходиться у компетенції судових органів. Враховуючи вищезазначене, встановлення факту сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 може бути розглянуто в судовому порядку. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не наділено повноваженнями встановлювати факт сімейних відносин та перебування на утриманні. Відповідачем наголошено на тому, що розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової виплати на сім'ю, у розмірі 100 прожиткових мінімумів у зв'язку з втратою годувальника загибеллю чоловіка можливо після встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Не погодившись із відмовою відповідача в призначенні та виплаті спірної одноразової допомоги, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я урегульовані» (далі - Закон №1105-XIV).
Законом України від 21.09.2022 №2620-IX «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Закон №1105-XIV викладено у новій редакції, що набрала чинності з 01.01.2023.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону №1105-XIV, загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону №1105-XIV страхові випадки за соціальним страхуванням від нещасного випадку - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок, що стався, або професійне захворювання, яке виникло внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці; за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону страхових виплат.
Пунктом 14 вказаної норми передбачено, що суб'єктами соціального страхування є застрахована особа, члени її сім'ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1105-XIV (у редакції Закону №2620-IX) уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.
Виходячи з пункту 1 частини 1 статті 35 Закону №1105-XIV (у редакції на дату настання страхового випадку) страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 36 Закону №1105-XIV (у редакції на дату настання страхового випадку) страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».
Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров'я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Частиною сьомою статті 36 Закону №1105-XIV (у редакції на дату настання страхового випадку) передбачено, що страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Разом з тим, згідно ч. 6 ст. 42 Закону №1105-XIV (у редакції на дату настання страхового випадку) визначено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Частиною 1 статті 37 Закону №1105-XIV (у редакції Закону №2620-IX, чинній з 01.01.2023) передбачено, що для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Відповідно до частини другої цієї статті територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Частинами першою, другою статті 38 Закону №1105-XIV (у редакції Закону №2620-IX, чинній з 01.01.2023) визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Статтею 39 Закону №1105-XIV (у редакції Закону №2620-IX, чинній з 01.01.2023) передбачено, що уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо: 1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку; 2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок; 3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку. Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Частиною першою статті 10 Закону №1105-XIV (у редакції Закону №2620-IX, чинній з 01.01.2023), визначено, що спори, що виникають із правовідносин, передбачених цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Згідно з ч. 6 ст. 42 Закону №1105-XIV (у редакції на дату настання страхового випадку) у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Судом встановлено, що позивач подала відповідачу заяву про призначення як члену сім'ї одноразової допомоги в разі смерті потерпілого та відповідний пакет документів, а також на підтвердження факту спільного проживання зокрема подала довідку, видану відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області від 06.10.2022 №1853 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали з нині покійним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_4 . Підстава для видачі довідки: акт Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» № 522 від 05.10.2022.
Отже, позивачем були подані вищенаведені документи для отримання спірної допомоги, однак відповідач рішення у формі постанови не прийняв та фактично відмовив листом від 08.08.2023 №0400-010315-8/120937 у виплаті такої допомоги з підстав: різні адреси реєстрації місця проживання позивача із померлим чоловіком.
Таким чином, спірним у межах розгляду даної справи є питання призначення позивачці, як члену сім'ї померлого, одноразової допомоги у сумі, що дорівнює ста розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв'язку із загибеллю на виробництві її чоловіка.
Суд звертає увагу на те, що позивач подала заяву про отримання одноразової допомоги як член сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, тобто, для отримання такої допомоги необхідно подати заявнику документи, крім інших документів, які визначені положеннями вищенаведеного законодавства, докази проживання заявника із потерпілим на момент смерті однією сім'єю.
При цьому, місце реєстрації проживання не є єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім'єю на момент його смерті. Тобто, для отримання дозволу на виплату спірної допомоги позивачу, крім інших документів, необхідно було подати документи, які підтверджують факт проживання з чоловіком на момент його смерті однією сім'єю. Проте, відповідач не запропонував позивачу подати такі документи, а відразу відмовив листом у виплаті спірної допомоги.
Суд також звертає увагу на те, що відповідач листом мав можливість, запропонувати позивачу подати додаткові документи для отримання соціальної виплати, а не вирішувати питання про виплату чи про відмову у такій виплаті.
Щодо поданих суду доказів про проживання позивача разом із чоловіком на момент його смерті, а саме довідки, виданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області від 06.10.2022 №1853, суд зазначає наступне.
Згідно з п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 4 вказаної норми сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для підтвердження факту проживання однією сім'єю з потерпілим заявнику необхідно подати довідку житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності довідку виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні. Тобто, довідка про склад сім'ї померлого, видана житлово-експлуатаційною організацією чи виконавчим органом ради є самостійним та достатнім доказом проживання з померлим однією сім'єю.
Колегія суддів наголошує, що з метою підтвердження позивачем її належності членів сім'ї померлого працівника, як умови для отримання страхової виплати, є доведення: факту проживання з померлим; наявності у такої особи спільного побуту та взаємних прав і обов'язків з померлим, що включає в себе спільні витрати на купівлю майна, ремонт та утримання житла тощо.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.05.2024 у справі №580/3690/23.
Отже, одним із доказів факту проживання однією сім'єю з потерпілим є довідка, видана відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області від 06.10.2022 №1853 на підставі акта Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» №522 від 05.10.2022, за даними якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали з нині покійним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_4 .
Позивач подавала зазначені документи відповідачу разом із заявою про виплату одноразової допомоги. Відтак, такі докази є належними доказами, що підтверджують місце фактичного проживання позивача.
Таким чином, оскільки чоловік позивачки помер внаслідок нещасного випадку на виробництві і вони разом проживали однією сім'єю до самої його смерті, то позивач має право на отримання від відповідача одноразової допомоги як член сім'ї потерпілого відповідно до вищезазначених положень ч. 6 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/22330/23- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/22330/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя А.В. Суховаров