21 жовтня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/1199/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 , про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі - позивач), звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 63632, 44 грн до місцевого бюджету.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно даних контролюючого органу, за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму 63632, 44 грн, яка виникла з орендної плати за землю з фізичних осіб, а також з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зауважив, що податковий борг виник на підставі податкових повідомлень - рішень, які не оскаржувались відповідачем, відтак борг являється узгодженим.
У зв'язку з тим, що сума податкових зобов'язань не сплачена своєчасно, податковим органом відповідачу направлено податкову вимогу "Ф" від 01.09.2021 року № 0018322-1304-2408.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Заперечуючи проти позову зазначив, що сума податкового боргу не узгоджена з відповідачем. Також зазначив, що об'єкти нерухомості, які зазначає позивач не є об'єктом оподаткування, оскільки останній являється засновником фермерського господарства та вказане вище майно передане і використовується для здійснення діяльності за кодом 01.41 "Розведення великої рогатої худоби."
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1.Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. Відповідач перебував зареєстрований, як фізична особа-підприємець з 23.12.2003 по 18.07.2014 (дата зняття з обліку 21.07.2014).
2. Податковий борг відповідача утворився внаслідок несплати суми грошового зобов'язання, визначеного на підставі податкових повідомлень-рішень за платежем орендна плата за землю з фізичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
3. У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості у встановлені законодавством строки податковим органом винесено податкову вимогу форми "Ф" № 0018323-1304-2408 від 01.09.2021, яку направлено на адресу відповідача та вручено останньому, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого листа.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1.Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
2. Пунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.
Базою ж оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
При цьому положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до абз. «ж» зазначеної правової норми не є об'єктом оподаткування податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), що віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
3. Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 зазначив, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов. Перша: власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Тобто, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. ж пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов'язкових умов: 1) належність будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
4. Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об'єктами оподаткування згідно з абз. ж пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 26 листопада 2020 року у справі №560/168/19, від 04 березня 2021 року у справі №500/2782/18).
Пільга, встановлена абз. «ж» пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Згідно з ДК 018-2000 клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси, тощо.
5. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно судом встановлено, що відповідач є власником нежитлових будівель.
Отже, належні останньому будівлі належать до класу будівель сільськогосподарського призначення.
Разом з тим, визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким йдеться про фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Більше того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке до того ж має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
6. Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Відповідно, статус сільськогосподарського виробника також має персоніфікований характер, оскільки таким статусом наділяється особа, яка займається сільськогосподарською діяльністю. Такий статус виникає відповідно до норм законодавства і не може передаватися на підставі укладених між сторонами цивільно-правових угод.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.09.2021 у справі № 140/2700/19.
7. Разом з тим, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій відповідач не значиться/являється у переліку суб'єктів підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, що здійснює господарську діяльність у сфері сільського господарства (товаровиробництва), відповідно не звітує про результати господарської діяльності до податкового органу та не сплачує податки, а також в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація, що підтверджує факт здійснення господарської діяльності та використання у такій діяльності комплексу належних позивачеві нежитлових будівель та споруд саме фізичною особою-відповідачем.
Як зазначалось вище, відповідач припинив підприємницьку діяльність 18.07.2014 згідно з відомостей ІС "Податковий блок". Зазначене свідчить, що останній безпосередньо не займається сільськогосподарською діяльністю, тобто не зайнятий у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Таким чином у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що відповідач здійснює виробництво (вирощення) сільськогосподарської продукції та надалі її реалізовує, а тому суд дійшов висновку, що позивач не підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника.
Відтак, відповідачем належним чином не доведено використання зазначеного майна у власній господарській діяльності як об'єкту сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб, а тому відсутні підстави для застосування положень абзацу ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Також судом відхиляються аргументи відповідача про передачу об'єктів нерухомості до статутного капіталу фермерського господарства "Джогул", і як наслідок його використання в господарській діяльності юридичної особи, оскільки такі відомості не підтверджуються державною реєстрацією речових прав нерухомого майна.
8. Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині стягнення податкового боргу із земельного податку з фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) або землекористувачі.
Об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (пункт 270.1 статті 270 ПК України).
Відповідно до пункт 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно пункту 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
У відповідності до пункту 286.5 статті 285 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами, які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
9. Отже, діючи на підставі норм податкового законодавства, податковим органом були сформовані податкові повідомлення-рішення форми "Ф", про нарахування податку з орендної плати за землю, які направлялись платнику, про що свідчать рекомендовані повідомлення.
Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України - грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
10. Судом встановлено, що рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов'язань за результатами адміністративного та судового оскарження не були скасовані і є чинними, а такі зобов'язання вважаються узгодженими.
З огляду на наведе слід дійти висновку, що факт узгодження - податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Не виконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
11. У відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Однак, відповідач не сплатив визначену суму узгодженого грошового зобов'язання, в результаті чого виник податковий борг.
Пунктом 59.5 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
12. Судом встановлено, що контролюючим органом направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 01.09.2021 року №0018323-1304-2408. Однак, борг не був погашений відповідно до даних інтегрованої картки платника податків.
Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг, який додатково підтверджується розрахунком заборгованості та відомостями інтегрованої картки платника податків.
Станом на день розгляду даної справи в суді вказана заборгованість в добровільному порядку відповідачем не погашена.
13. Відповідно до п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу у встановлені законодавством строки відповідач до бюджету не сплатив, а наявність податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та доцільність задоволення позову повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведення експертиз.
2. За відсутності вказаних витрат, суд не вирішує питання про їх стягнення.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 63632, 44 грн до місцевого бюджету.
3. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200 А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ: 44057187).
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Суддя О.В. Боднарюк