21 жовтня 2024 р. № 400/7904/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з підстав передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
- обов'язати військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_2 з підстав передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
В обґрунтування позову зазначив, що у зв'язку з наявністю підстав для звільнення з військової служби, позивач подав рапорт про звільнення з підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», в зв'язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків - матір'ю, яка є особою з інвалідністю I групи. За результатом розгляду рапорту відповідач листом від 21.07.2024 року відмовив у його задоволенні, в зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують факт відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд, І чи ІІ ступеня спорідненості. Позивач вважає цю відмову протиправною, просить позов задовольнити
Ухвалою суду від 23.08.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.
У відзиві на позов, який надійшов до суду 03.10.2024, відповідач частково підтвердив викладені у позові обставини, а саме щодо подання позивачем рапорту на звільнення з військової служби за сімейними обставинами з причини наявності у матері військовослужбовця інвалідності І групи. Відповідач, з посиланням на норми ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вважає правомірною свою відмову у
звільненні позивача з військової служби, оскільки військовослужбовцем до рапорту на
звільнення з військової служби за сімейними обставинами як підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, додано лише Інформацію про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, що не є належним підтвердженням. З урахуванням викладеного, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивач скористався своїм правом на відповідь на відзив, в якій наполягав на тому, що членами сім'ї є особи, які спільно проживають. Враховуючи, що за довідкою про зареєстрованих осіб, разом з матір'ю, яка є особою з інвалідністю І групи, проживає лише позивач, він вважає, що ця довідка є достатнім доказом на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення відносно його матері.
Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого 24.11.1976 Міськвідділом РАЦС м. Миколаєва, матір'ю позивача є ОСОБА_3 .
За висновком КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» № 422 від 26.04.2024 ОСОБА_3 , 1945 року народження, що проживає разом з ОСОБА_1 , потребує постійного стороннього нагляду. Також, КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» склало довідку № 196 від 9/V-2024, за якою ОСОБА_3 потребує постійного нагляду та догляду зі сторони сина ОСОБА_1 .
Також в матеріалах справи є довідка до акту огляду МСЕК 05.04.2024, яка підтверджує, що ОСОБА_3 має першу групу інвалідності, потребує постійного стороннього нагляду та догляду.
Відповідно до відомостей Реєстру територіальної громади м. Миколаєва позивач зареєстрований разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_3
За даними військового квитка позивача, він знаходиться на військовій службі з 31.07.2022.
Позивачем додано до позову лист від 21.07.2024 відповідача на адресу командира НОМЕР_4 , з якого вбачається, що 06.07.2024 ВЧ НОМЕР_4 зверталась до відповідача з клопотанням про звільнення з військової служби в запас солдата ОСОБА_1 . Листом від 20.07.2024 відповідач повідомив, що в зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують факт відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд, першого чи другого ступеня спорідненості, клопотання щодо звільнення з військової служби у запас солдата ОСОБА_1 залишено без реалізації.
Не погоджуючись з рішенням відповідача позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд враховує такі приписи законодавства України.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених
відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів
спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" №3633-IX від 11.04.2024, що набув чинності 18.05.2024, статтю 26 Закону №2232-XII викладено в новій редакції, за якою пункт 2 частини четвертої цієї статті передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, на підставах:
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
В свою чергу, пунктом 3 частини дванадцятої цієї статті визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, на таких підставах:
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Водночас варто зазначити, що наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 № 495, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 № 1361/42706 внесено зміни до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу
XII), яким визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років), документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, що підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Між сторонами є спірним, чи є достатнім підтвердженням того, що у ОСОБА_3 відсутні інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати за нею постійний догляд, долучена до рапорту інформація, за якою позивач разом з матір'ю зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Суд критично оцінює доводи позивача, що членами сім'ї є лише особи, які спільно проживають, оскільки норма абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII не встановлює, що член сім'ї першого та другого ступеня спорідненості повинен спільно проживати із особою, яка потребує постійного догляду, бути пов'язаним з нею спільним побутом та мати з нею взаємні права і обов'язки.
При цьому, матеріали справи містять лише доказ щодо складу сім'ї ОСОБА_3 за адресою реєстрації місця проживання позивача, проте не містять доказів на підтвердження відсутності у матері позивача інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати за нею постійний сторонній догляд, як того вимагає норма абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.
З огляду на викладене, суд вважає, що розглядаючи рапорт позивача про звільнення з військової служби разом із доданими документами, відповідач дійшов правильного висновку, що позивачем не було надано документів, які підтверджують відсутність у його матері інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати за нею постійний догляд.
Тож у ході розгляду справи суд не встановив порушень прав позивача з боку відповідача у межах спірних правовідносин, пов'язаних зі звільненням позивача з військової служби.
Інші доводи позивача не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують, у зв'язку з чим основна позовна вимога, а відтак й похідна від неї, задоволенню не підлягають.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ) відмовити
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко