21 жовтня 2024 року м.Київ № 320/11766/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Головне управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.01.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП №70726953.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що державний виконавець відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого документа (вимоги податкового органу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску), щодо якого закінчився строк його пред'явлення до примусового виконання.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду, прийнятою під час розгляду справи у судовому засіданні, постановлено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що виконавчий документ (вимога про сплату податкового боргу) був поданий своєчасно з урахуванням запровадженого воєнного стану.
Позивачкою подано відповідь на відзив, у якому вона наполягає на тому, що відкриття провадження відбулось на підставі документу, строк виконання якого завершився.
Також, позивачкою подано клопотання про об'єднання в одне провадження адміністративні справи №320/11766/23 та №320/18741/23.
Однак, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки предметом спору у цих справах є різні рішення суб'єкту владних повноважень.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.01.2023 відкрито виконавче провадження №70726953 з примусового виконання вимоги про сплату на користь держави недоїмки зі сплати ЄСВ у розмірі 29927,78 грн №Ф-5647-23у, що видана 15.05.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Не погоджуючись такою постановою відповідача, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 вказаного Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Відповідно до частини 5 зазначеної статті вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається строк пред'явлення рішення до виконання.
Згідно з частиною 1 статті 12 вказаного Закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Отже, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом та строк пред'явлення її до виконання складає 3 місяці з наступного дня після закінчення десятиденного строку після отримання її платником єдиного внеску. При цьому у випадку якщо вказана вимога не може бути вручена через відсутність платника за його місцезнаходженням вона вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Як вказує позивач, і що не було спростовано за час розгляду справи, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-5647-23у позивачці не направлялась, будь-які повідомлення від відділу поштового зв'язку йому не надходили.
Відповідно до вимог частини 6 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до вимог частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Ухвалою суду від 23.01.2024 було вирішено витребувати докази по справі від Головного управління ДПС у м. Києві: докази направлення та вручення ОСОБА_1 податкової вимоги про сплату боргу №Ф-5647-23 від 15.05.2019 (супровідний лист, конверт, поштове повідомлення); письмові пояснення щодо оскарження позивачем в адміністративному чи у судовому порядку податкової вимоги про сплату боргу №Ф-5647-23 від 15.05.2019; копії заяв ГУ ДПС у м.Києві про пред'явлення податкової вимоги Ф-5647-23 від 15.05.2019 до виконавчої служби у 2021 році та у 2023 році; письмові пояснення щодо предмету спору у цій справі.
У зв'язку з невиконанням вищезазначеної ухвали суду, судом ухвалою суду від 16.07.2024 повторно витребувано від ГУ ДПС у м.Києві: докази направлення та вручення ОСОБА_1 податкової вимоги про сплату боргу №Ф-5647-23 від 15.05.2019 (супровідний лист, конверт, поштове повідомлення); письмові пояснення щодо оскарження позивачем в адміністративному чи у судовому порядку податкової вимоги про сплату боргу №Ф-5647-23 від 15.05.2019; копії заяв ГУ ДПС у м.Києві про пред'явлення податкової вимоги Ф-5647-23 від 15.05.2019 до виконавчої служби у 2021 році та у 2023 році; письмові пояснення щодо предмету спору у цій справі.
Між тим такі документи вказаним суб'єктом владних повноважень надано суду не було.
Однак, суд зазначає, що перевірка факту направлення податкової вимоги позивачу не входить до повноважень державного виконавця під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, так як у Законі України «Про виконавче провадження» відсутня така вимога.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до матеріалів іншого виконавчого провадження ВП №67601081 від 23.11.2021 вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №ф-5647-23 раніше вже пред'являлася стягувачем до примусового виконання відповідачу, та після відкриття виконавчого провадження вказаний виконавчий документ 28.09.2022 було повернуто стягувачу через неможливість виконання.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Отже, після повернення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №ф-5647-23, постановою державного виконавця від 28.09.2022 ВП №67601081, строк пред'явлення вказаного виконавчого документа триває три місяці та державний орган-стягувач має право пред'явити виконавчий документ до виконання протягом трьох місяців після його повернення державним виконавцем, а саме - до 29.12.2022.
Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжується.
Відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
З матеріалів справи вбачається, що заява про примусове виконання рішення №32696/5/26-15-13-07-05 від 23.12.2022 з доданою вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5647-23У від 15.05.2019, яка видана Головним управлінням ДПС в м.Києві надійшли на адресу відповідача 11.01.2023.
Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70726953 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5647-23У від 25.01.2023 прийнято державним виконавцем 25.01.2023, тобто після набрання чинності Законом України Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» №2129-ІХ від 15 березня 2022 року.
Суд зазначає, що оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у вказаному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 15.03.2023 у справі №260/2595/22, яка у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при прийнятті рішення у цій справі.
Таким чином, суд вважає правомірною оскаржувану постанову та при її винесенні відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом України «Про виконавче провадження», у зв'язку із чим підстав для її скасування у суду не має.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Також, слід зазначити, що податкова вимога ГУ ДПС у м.Києві від 15.05.2019 №ф-5647-23у не оскаржена позивачкою, є чинною та обов'язковою для виконання до дня припинення або скасування воєнного стану.
Одночасно, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, не відповідають вимогам законодавства та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Лисенко В.І.