21 жовтня 2024 року № 320/11110/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Антонеску Олени Георгіївни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів в частині,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати підпункт 5.16 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 №136 "Про результати службового розслідування, призначеного наказом від 30.08.2022 №433ад та від 30.09.2022 №113";
- визнати протиправним та скасувати підпункт 6.5.5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 №136 "Про результати службового розслідування, призначеного наказом від 30.08.2022 №433ад та від 30.09.2022 №113".
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовані підпункт 5.16, підпункт 6.5.5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 №136 "Про результати службового розслідування, призначеного наказом від 30.08.2022 №433ад та від 30.09.2022 №113".
Стягнуто на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2954,40 грн (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
26.03.2024 на адресу суду від представника позивача, адвоката Антонеску Олени Георгіївни, надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 9500,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 відкладено вирішення питання про розгляд заяви адвоката Антонеску Олени Георгіївни про ухвалення додаткового рішення у справі до повернення матеріалів справи до Київського окружного адміністративного суду з Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року - без змін.
Додатковим рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024 заяву представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів в частині - задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 (одна тисяча п'ятсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
10.10.2024 на адресу суду з Шостого апеляційного адміністративного суду в надійшли матеріали адміністративної справи.
Вирішуючи питання про стягнення відповідних судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, вказана вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17, а також підтверджена Великою Палатою Верховного Суду в пункті 53 додаткової постанови від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 05.02.2023 між Адвокатським бюро "Антонета партнери" (Виконавець) та ОСОБА_2 (Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №24, за умовами якого виконавець зобов'язався надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 1.2 договору виконавець відповідно до узгоджених сторонами доручень представляє інтереси клієнта в судах, в органах прокуратури, МВС, СБУ та в органах досудового розслідування під час досудового та судового слідства кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів клієнта.
Згідно з пунктом 4.1 договору оплата за цим договором (гонорар) здійснюється двома частинами, а саме: авансовий платіж, що складає 80% суми попередньо узгодженої суми наданих послуг відповідно до Протоколу попереднього розрахунку наданих послуг, та 20% у якості остаточного розрахунку на підставі акту наданих послуг.
Пунктом 4.2 договору визначено, що оплата послуг за цим договором розраховується на підставі Додатку №1 до даного договору, який є невід'ємною частиною цього договору та являє собою комерційну таємницю і розголошенню не підлягає.
Відповідно до Прейскуранту надання правової допомоги, який підписаний сторонами, вартість послуг наступна:
- складання позовної заяви, відповіді на відзив - 4000,00 грн.;
- складання та подання клопотання до суду - 1500,00 грн.
Позивачем додано до матеріалів справи акт наданих послуг від 21.03.2024, в якому сторони погодили вартість наданих послуг, а саме:
- підготовка та подання позовної заяви - 4000,00 грн.;
- підготовка та подання заяви про забезпечення позову - 1500,00 грн.;
- підготовка та подання відповіді на відзив - 4000,00 грн.
Також позивач долучив до матеріалів справи платіжні інструкції від 08.02.2023 №@2PL041877 на суму 8452,40 грн. та від 24.03.2024 №@2PL122613 на суму 4000,00 грн.
У першу чергу суд звертає увагу на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1500,00 грн. за підготовку та подання заяви про забезпечення позову, оскільки ухвалою суду від 13.04.2023 у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
Таким чином, розподілу підлягають виключно витрати у розмірі 8000,00 грн., пов'язані з підготовкою та поданням позовної заяви, а також підготовкою та поданням відповіді на відзив.
Відповідач заперечуючи про стягнення витрат на правничу допомогу, зазначив, що:
- сума щодо надання правничої (правової) допомоги адвокатом Антонеску О.Г. значно завищена;
- всі документи по справі надавалися військовою частиною НОМЕР_1 за адвокатськими запитами;
- за надання послуг із наданих документів неможливо визначити, скільки годин було затрачено адвокатом Антонеску О.Г. на написання заяв, клопотань, пояснень;
- складання документів на відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги не відноситься до надання правничої (правової) допомоги, так як ці документи відпрацьовуються перед кожною сплатою гонорару клієнтами;
- адвокатом Антонеску О.Г. не надано документів на підтвердження виконаних робіт детально по годинам;
- стягнення даної суми становитиме надмірний тягар для Військової частини НОМЕР_1 , що суперечить принципу розподілу витрат.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, за позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Також при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
Саме такі обставини були вказані Шостим апеляційним адміністративним судом у додатковій постанові від 27.08.2024 у цій справі, якою вирішувалося питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
У вказаному судовому рішенні суд апеляційної інстації зауважив, що ним було проаналізовано зміст наданих позивачем документів щодо підтвердження обґрунтованості заявленого розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та визначено, що надані докази свідчать про невідповідність заявленої до стягнення суми витрат встановленим ч. 5 статті 134 КАС України критеріям з огляду на складність та об'єм виконаної роботи в суді апеляційної інстанції.
Зокрема, судом враховано, що спір є важливим для позивача, однак справа є незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), тобто, представник позивача до суду не з'являвся. Супровід даної справ не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність відзиву не є значними, справа не становить суспільний інтерес. При цьому ніяких додаткових заяв та клопотань по суті справи позивачем не заявлялося.
Таким чином, враховуючи категорію складності даної справи, незначний час, витрачений адвокатом на підготовку відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на правову допомогу, які позивач просить компенсувати в суді апеляційної інстанції, не є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, з огляду на наявну практику з вирішення подібних спорів, у зв'язку з чим вважає, що присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500, 00 грн.
Отже, враховуючи, що співмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу вже оцінювалася судом апеляційної інстанцій у цій справі, за наслідками було встановлено невідповідність такого розміру складності справи, суд вважає, що ці висновки підлягають застосуванню і при вирішенні питання про ухвалення додаткової постанови судом першої інстанції.
При цьому, суд враховує, що основний об'єм правничої допомоги (дослідження спірних правовідносин, формування правової позиції, збір доказів тощо) надається при розгляді та вирішенні спору в суді першої інстанції, внаслідок чого вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., що є вдвічі більшою за розмір, присуджений судом апеляційної інстанції.
Таким чином, заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву Антонеску Олени Георгіївни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №320/11110/23 - задовольнити повністю.
2. Стягнути на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.