18 жовтня 2024 року № 320/42453/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2018 по 31.03.2019, перерахованої на виконання Постанови №704 та положень ч.4 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без обмеження максимальним розміром з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року із розрахунку основного розміру пенсії 90% відповідного грошового забезпечення, з урахування проведених виплат;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368), щодо зменшення з 01.04.2019 по 28.02.2022 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 90% до 80% грошового забезпечення зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.04.2021 №ВСЗ/2208 та обмеження виплати пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.04.2019 по 28.02.2022 без обмеження максимальним розміром із розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.04.2021 №ВСЗ/2208;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368), щодо зменшення основного розміру пенсії та обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.03.2022 по 28.02.2023, перерахованої згідно з постанови КМУ від 16.02.2022 №118 з урахуванням грошового забезпечення згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.04.2021 №ВСЗ/2208;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.03.2022 по 28.03.2023 без обмеження максимальним розміром із розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.04.2021 № ВСЗ/2208, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 16.02.2022 №118;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368), щодо зменшення основного розміру пенсії та обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.03.2023 року згідно постанови КМУ від 24 лютого 2023 р. №168, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 16.02.2022 №118, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.04.2021 №ВСЗ/2208;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.03.2023 без обмеження максимальним розміром із розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.04.2021 № ВСЗ/2208, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 24 лютого 2023 р. №168, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 16.02.2022 №118.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262), розмір якої становив на момент призначення 90% сум грошового забезпечення.
Позивач повідомляє, при здійсненні перерахунку його пенсії з 01.01.2018 її розмір був обмежений відповідачем до 80% відповідних сум грошового забезпечення, однак рішенням Окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі №640/25711/20 порушені права позивача були відновлені та Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві було зобов'язано здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії позивача, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, а також здійснити перерахунок з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з 05 березня 2019 року.
Водночас, при здійсненні перерахунку на виконання рішення Окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі №640/25711/20 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві обмежив виплату пенсії максимальним розміром, а саме: десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Також, позивач зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2021 у справі №640/25725/21 відповідача було зобов'язано здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 29.04.2021 №ВСЗ/2208, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Натомість, під час виконання даних рішень відповідач знов зменшив розмір відсоткового значення пенсії з 90% до 80% сум грошового забезпечення на підставі частини другої статті 13 Закону №2262 в редакції, чинній на час перерахунку пенсії, а також обмежив виплату пенсії максимальним розміром, а саме: десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві позивач вважає протиправними та стверджує, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами, а внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262 не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, внаслідок чого має застосовуватись розмір грошового забезпечення у відсотках, який встановлено на момент призначення пенсії. При цьому позивач зауважує, що його право на отримання пенсії саме у такому відсотковому розмірі від сум грошового забезпечення вже було констатовано судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Також позивач зазначає про відсутність у пенсійного органу повноважень на обмеження пенсії максимальним розміром з огляду на ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016.
Крім того, позивач стверджує, що його пенсія підлягає індексації відповідно до положень статті 64 Закону №2262, від здійснення якої відповідач протиправно ухилився.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що відповідно до статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262.
На момент призначення пенсії позивачу її розмір дорівнював 90% грошового забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі №640/25711/20 адміністративний позов задоволено частково та, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію виходячи розрахунку - 90% відповідного грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, із врахуванням раніше виплачених сум.
Також, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2021 у справі №640/25725/21 адміністративний позов задоволено частково та, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.04.2021 №ВСЗ/2208 з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням виплачених сум.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 25.05.2023 №17648-16213/С-02/8-2600/23 вбачається, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №640/25711/20 розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 було обчислено, виходячи з 90% від суми грошового забезпечення (ГЗ - 15457,50 грн.) з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з 05.09.2019. У листопаді 2022 року, на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2021 у справі №640/25725/21 Головним управлінням було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, однак оскільки вказаним судовим рішенням не покладено обов'язок щодо проведення перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019, виходячи з 90% сум грошового забезпечення, то розмір пенсії з цієї дати обчислено, виходячи з 80% сум грошового забезпечення. Також відповідач повідомив про законодавчу вимогу щодо обмеження пенсії максимальним розміром (не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Відповідач зазначив, що після проведення індексації, розмір пенсійної виплати позивача обчислений відповідно до рішення суду, виплачується з урахуванням норм ст. 43 Закону.
Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача щодо повторного зниження відсоткового значення грошового забезпечення для визначення розміру пенсії з 90% до 80%, а також обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються: основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон №2262, відповідно до якого законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до пункту а частини першої статті 13 Закону № 2262 (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт а статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною другою статті 13 Закону № 2262 (в редакції, яка була чинна на момент призначення позивачу пенсії) було визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів.
08.07.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи № 3668-VI (далі - Закон № 3668), який набрав чинності 01.10.2011, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262, зокрема у частині другій статті 13 цифри 90 замінено цифрами 80.
27.03.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні № 1166-VII (далі - Закон № 1166), який набрав чинності з 01.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262: у частині другій статті 13 цифри 80 замінено цифрами 70. Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону №2262 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45, в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії, призначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку №45 на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку № 45 визначено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Кабінет Міністрів України у Порядку №45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
Суд зазначає, що стаття 13 Закону № 2262 регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону № 2262 ані Законом №3668, ані Законом №1166 у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Постанови Кабінету Міністрів України №45 і №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 3668 та Законом № 1166 зміни до статті 13 Закону № 2262 щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668 та Закону № 1166.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до нової довідки про розмір грошового забезпечення відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі №240/5401/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79615886), яке залишено без змін Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85174587).
Більш того, суд звертає увагу на те, що право позивача на застосування показника відсоткового значення грошового забезпечення для перерахунку пенсії саме на рівні 90%, а не 80% вже було підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №640/25711/20, про яке згадувалося вище.
Суд зазначає, що належне і остаточне виконання судового рішення виключає можливість номінального, формального ставлення пенсійного органу до відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії у розмірі 90% сум грошового забезпечення, аби у подальшому, при здійсненні наступного перерахунку пенсії її розмір знов був обмежений до 80% грошового забезпечення, незважаючи на встановлений судовим рішенням факт протиправності такої позиції відповідача.
Суд зазначає, що встановлена в межах розгляду цієї справи поведінка пенсійного органу у вигляді допущення повторного порушення прав позивача (шляхом протиправного зниження розміру його пенсії з 90% до 80% сум грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром при наявності висновку Верховного Суду у рішенні по зразковій справі та такого, що набрало законної сили, судового рішення, яким констатовані протиправні дії відповідача за абсолютно ідентичних обставин) свідчить про свідоме ігнорування відповідачем судових рішень, зневажливе ставлення до правових принципів, на яких будується демократична і правова держава.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно здійснив зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 80% сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01.04.2019.
Відповідно, порушені права позивача підлягають повторному судовому захисту.
При цьому, щодо застосування відповідачем обмеження пенсії максимальним розміром під час її виплати та нарахування, суд зазначає таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 №3668-VІ Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, ;Про прокуратуру, ;Про статус народного депутата України, ;Про Національний банк України, ;Про Кабінет Міністрів України, ;Про дипломатичну службу, ;Про службу в органах місцевого самоврядування, ;Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, ;Про наукову і науково-технічну діяльність, ;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, ;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ;Про пенсійне забезпечення, ;Про судоустрій і статус суддів, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень рішення КСУ № 7-рп/2016, у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі № 591/2109/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17 та від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону №2262.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом №3668-VI- у частині обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
З огляду на вищевказане, суд у цій справі дійшов висновку, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262, є протиправним.
Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у численних постановах, зокрема:
- від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21;
- від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21;
- від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21;
- від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18;
- від 18 травня 2022 року у справі № 380/12337/20.
У зв'язку з цим, суд вважає, що відповідач протиправно застосував обмеження пенсії позивача максимальним розміром при проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018, з 01.04.2019.
При цьому стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та провести виплату позивачу пенсії суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо та, до того ж, обов'язок відповідача по вчиненню таких дій був констатований судовим рішенням, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та без обмеження максимального розміру пенсії та здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимального розміру, з урахуванням складових грошового забезпечення.
Щодо вимог позивача про здійснення перерахунку пенсії з 01.03.2022 та з 01.03.2023 з урахуванням щорічної індексації пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Порядок проведення індексацій пенсій врегульований Постановою Кабінету Міністрів України Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році №118 від 16 лютого 2022 року (далі Постанова №118) та Постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання індексації пенсій №727 від 24 червня 2022 року (далі Постанова №727).
Пунктом 2 Постанови №118 установлено, що з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб.
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2021 р. відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та перерахунку пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім перерахунків пенсії, що проводилися у період з 1 січня 2021 р. до 28 лютого 2022 р. за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 зазначеного Закону.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Пунктом 2 Постанови №727 установлено, що індексація пенсій згідно з Порядком проведення щорічної індексації пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році з урахуванням змін, затверджених цією постановою (далі Порядок), проводиться починаючи з 1 березня 2023 р., крім пенсій, зазначених в абзаці четвертому підпункту 2 пункту 3 Порядку, якщо до розміру таких пенсій, що відповідає розміру частини пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та до яких передбачалося застосування на 1 березня 2022 р. коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначеного абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, перерахунок яких проводиться з 1 березня 2022 року.
Згідно п. 10 Постанови Кабінету Мімістрів України від 24.02.2023 року № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 17 цієї постанови, не може перевищувати 1500 грн.
На виконання постанов Кабінету Міністрів України Про індексації пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 та 2023 роках від 16.02.2922 №118 та від 24.02.2023 №168, територіальним управлінням Пенсійного фонду України проведено позивачу перерахунок індексації суми пенсії з 01.03.2022 та з 01.03.2023 відповідно.
Матеріалами справи підтверджується, що пенсійний орган з 01.03.2022 та з 01.03.2023 здійснив нарахування пенсії позивачу з урахуванням індексації, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2922 №118 та від 24.02.2023 №168, однак обмежив розмір пенсії до виплати десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. При цьому між сторонами справи не має спору щодо розміру такої індексації.
Тобто, в результаті проведеного з 01.03.2022 та з 01.03.2023 перерахунку пенсії у зв'язку з нарахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2922 №118, 24.02.2023 №168, розмір пенсії обмежений до виплати десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
За викладених обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України, суд зазначає, що пенсійний орган, не здійснюючи позивачу виплату перерахованої з 01.03.2022 та з 01.03.2023 пенсії без обмеження її максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону №2262-ХІІ.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Суд вважає, що попри наявність в Постанові №168 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв'язку із проведенням його індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 по 31.03.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року із розрахунку основного розміру пенсії 90% відповідного грошового забезпечення, з урахування проведених виплат.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення з 01.04.2019 по 28.02.2022 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 80% грошового забезпечення зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.04.2021 №ВСЗ/2208 та обмеження виплати пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 по 28.02.2022 без обмеження максимальним розміром із розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.04.2021 №ВСЗ/2208.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії та обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 28.02.2023, перерахованої згідно з постанови КМУ від 16.02.2022 №118 з урахуванням грошового забезпечення згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.04.2021 №ВСЗ/2208.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 28.03.2023 без обмеження максимальним розміром із розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.04.2021 № ВСЗ/2208, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 16.02.2022 №118.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії та обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 року згідно постанови КМУ від 24 лютого 2023 р. №168, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 16.02.2022 №118, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.04.2021 №ВСЗ/2208.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2023 без обмеження максимальним розміром із розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.04.2021 № ВСЗ/2208, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 24 лютого 2023 р. №168, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 16.02.2022 №118.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.